Синдром WPW серця: методи діагностики, симптоми, терапія

Синдром WPW (можна зустріти ВПВ, що розшифровується як синдром Вольфа-Паркінсона-Вайта) — це захворювання вродженого типу, яке вражає серце. За наявності такої патології в серці утворюється додатковий і, відповідно, зайвий шлях, який проводить імпульс до шлуночка від передсердя.

Імпульс проходить по додатковому шляху в кілька разів швидше, ніж по нормальному (по атріовентрикулярному вузлу). Через це відбувається дуже часте скорочення шлуночка, причому раніше належного часу. Подібні зміни можна помітити на кардіограмі, і будуть виглядати вони як досить специфічна хвиля. Тому при підозрі на синдром WPW ЕКГ виконується в обов’язковому порядку. Аномальний шлях може провести імпульс навіть у зворотному напрямку, що може стати причиною розвитку аритмії.

Ця патологія небезпечна для життя і може протікати без будь-яких ознак. Проводить діагностику, підбирає лікування і спостерігає за хворим аритмолог. Повністю прибрати патологію можна тільки за допомогою малоінвазивної операції. Її може провести кардіохірург або ж хірург-аритмолог.

Причини виникнення захворювання

Синдром WPW виникає через порушення в розвитку серця ембріона. Нормальним вважається зникнення додаткових шляхів приблизно після 20 тижня вагітності. Іноді збереження таких шляхів викликано генетичною схильністю або ж деякими факторами, які негативно позначилися на протіканні вагітності жінки.

Які є види захворювання?

Залежно від того, де саме зберігся додатковий шлях, розрізняють два види синдрому WPW:

1. Тип А. Пучок Кента розташований між лівим шлуночком і лівим передсердям. Коли імпульс проходить додатковим шляхом, одна з частин лівого шлуночка скорочується трохи раніше, ніж інша, до якої імпульс надходить через атріовентрикулярний вузол.
2. Тип В. Пучок Кента розташований між правим шлуночком і правим передсердям. У цій ситуації завчасно буде скорочуватися одна з частин правого шлуночка.

Також іноді можна зустріти третій тип А-В. У такому випадку зберігаються обидва додаткові шляхи, що проводять імпульси. Через наявність даних шляхів у хворого досить часто трапляються приступи аритмії.

Окремо варто сказати про феномен ВПВ. Він цікавий тим, що аномальні шляхи будуть відображатися виключно на кардіограмі, але при цьому приступи аритмії повністю відсутні. Подібний стан людини потребує постійного спостереження, але обходиться без лікування.

Ознаки синдрому

Основною ознакою синдрому WPW-серця вважаються регулярні напади тахікардії. Виникають вони, як правило, в тому випадку, коли аномальний шлях проводить імпульс у зворотному напрямку. Через це починається інтенсивна циркуляція імпульсу по колу. Атріовентрикулярний вузол буде проводити імпульс від передсердя до шлуночка, а аномальний шлях повертати від шлуночка назад до передсердя. Це призводить до сильного прискорення ритму серця, який досягає позначки в 140 ударів на хвилину. Це і є ознаки синдрому WPW.

Хворий може відчувати напад аритмії у вигляді дискомфорту або навіть болю в області серця, посиленого серцебиття, може з’явитися почуття перебою в роботі серцевого м’яза. Також присутня слабкість, починає кружляти голова, іноді людина може знепритомніти. У дуже рідкісних випадках кожен напад аритмії супроводжується у пацієнта панічною реакцією.

Варто зазначити, що під час нападу аритмії (пароксизму) відбувається значне зниження артеріального тиску. Найчастіше подібні напади виникають в результаті стресової ситуації, сильного фізичного навантаження, надлишку алкоголю в крові. Рідше — без видимих на те причин.

Дуже небезпечним синдром WPW-серця вважається в тому випадку, якщо людина схильна до трепетання передсердь або ж їх фібриляції. Якщо подібне станеться разом з приступом аритмії, то може початися трепетання, фібриляція шлуночків, що дуже часто стає причиною летального результату.

Якщо були помічені на ЕКГ ознаки синдрому WPW, але при цьому ніяких нападів аритмії або тахікардії немає, то це називається феноменом ВПВ. Через деякий час у разі появи нападів діагноз можуть поміняти з феномена на синдром.

Перші випадки пароксизму найчастіше починають проявлятися приблизно в 10-20 років. Якщо до двадцяти років у людини не було жодного нападу пароксизму, то ризик розвитку синдрому ВПВ буде дуже незначним. Швидше за все, феномен не перейде в більш небезпечну форму.

Як проводиться діагностика захворювання?

З повною впевненістю діагноз синдром WPW можна поставити після виконання наступних процедур:

• ЕКГ.
• Холтерівський моніторинг.
• ЕФІ.
• УЗІ серцевого м’яза.

В першу чергу хворому роблять кардіограму. Якщо на ній присутні всі ознаки, які характерні для захворювання — дельта-хвиля, розширений комплекс QRS, укорочений інтервал PQ, але при цьому у пацієнта немає абсолютно ніяких скарг, то додатково призначається проведення холтерівського моніторування. Дана процедура дозволить максимально точно визначити, феноменом ВПВ або синдромом страждає людина.

«Холтер» дозволить визначити наявність навіть найкоротшого нападу тахікардії, на який пацієнт може не звернути уваги. Якщо поспіль буде йти кілька екстрасистол, то це говорить про наявність мікроприступів аритмії.

У тому випадку, якщо на «Холтері» були зафіксовані підряд у великій кількості екстрасистоли, то це свідчить, що колись у хворого може розвинутися справжнісінький, небезпечний для життя напад тахікардії. Після такого результату буде поставлено діагноз «» синдром ВПВ «». Після діагностики пацієнт повинен постійно спостерігатися у аритмолога, але при цьому лікування буде розпочато тільки після прояву справжньої пароксизми.

Якщо було встановлено наявність синдрому, то обов’язково потрібно пройти УЗД серцевого м’яза. Дуже часто виникають ситуації, коли даний синдром поєднується з деякими іншими вадами вродженого характеру. При цьому синдром ВПВ на УЗД проявлятися не буде.

Потрібно пройти таку процедуру, як електрофізіологічне дослідження — ЕФІ. Це дозволить максимально точно визначити те, в якому саме місці розташувався аномальний шлях. Під час ЕФІ через стегнову вену в серці вводиться електрод. Дана процедура може стати причиною різних ускладнень, тому проводять її тільки в крайньому випадку. Наприклад, перед хірургічним втручанням.

Методи терапії

На сьогоднішній день існує кілька способів лікування синдрому WPW. Вибір терапії залежатиме від ступеня прояву захворювання. Також впливатиме наявність інших вад і симптомів.

Напад аритмії: його зняття

Для зняття нападу прийнято використовувати медикаментозні препарати або вагусні проби.

Вагусні проби — це спеціальні прийоми, за допомогою яких відбувається стимуляція блукаючого нерва. До цих пробів можна віднести наступне:

• масаж каротидного синусу;
• пробу Мюллера;
• пробу Вальсальви;
• також можна вмитися холодною водою і при цьому затримати дихання.

Якщо вагусні проби не допомогли зняти напад аритмії, то необхідно негайно прийняти препарат зі списку дозволених лікарем. Це може бути:

• «Верапаміл».
• «Новокаінамід».
• «Кордарон».
• «Пропафенон».
• «АТФ» та інше.

Якщо випадок дуже важкий, то щоб відновити нормальний ритм серцебиття, необхідно скористатися електричною кардіоверсією або ж у крайньому випадку чреспищіводною електрокардіостимуляцією.

Лікування синдрому медикаментами

Якщо людина перенесла напад аритмії, який негативно позначився на загальному кровообігу (почала кружляти голова, знизився артеріальний тиск, був непритомний), то лікар повинен призначити прийом препаратів антиаритмічного характеру. Подібні заходи вважаються профілактикою повторного нападу аритмії.

Водночас, якщо постійно приймати подібні медикаменти, то є занадто високий ризик розвитку різноманітних побічних ефектів. На сьогоднішній день такий метод терапії синдрому ВПВ став використовуватися вкрай рідко. Найчастіше лікування проводять за допомогою хірургічного втручання. Медикаментозні засоби можуть бути призначені лише у разі наявності певних протипоказань або ж у тому випадку, коли проведення операції неможливе у зв’язку з іншими причинами.

Лікування хірургічним шляхом

Повністю позбутися синдрому ВПВ можна шляхом хірургічного втручання. Проводиться спеціальна процедура — радіочастотна абляція, під час якої аномальний шлях припалюється, що призводить до його повного руйнування. Як правило, операція призначається тільки тим хворим, у яких напади тахікардії вкрай негативно позначаються на кровообігу.

Процедура відноситься до числа малоінвазивних. Катетер вводиться через стегнову вену безпосередньо до серця, потім за допомогою радіочастотного імпульсу відбувається припалювання додаткового шляху. Операція проводиться тільки під місцевою анестезією.

Радіочастотна абляція вважається найбільш ефективним методом лікування синдрому ВПВ. Позитивного результату вдається досягти приблизно в 95% всіх випадків. До того ж ризик розвитку ускладнень після операції абсолютно невисокий і не перевищує 1%.

Які можуть виникнути ускладнення після операції

Можливі такі ускладнення:

• У місці проколу може утворитися гематома великого розміру.
• У серці або в глибоких венах можуть утворитися тромби.
• Може бути травма вени, артерії, через які вводили катетер. Також дуже рідко зустрічаються ситуації з травмуванням здорових зон міокарда, серцевих клапанів, коронарних артерій.
• Може статися спазм коронарної артерії.
• В одиничних випадках розвивається атріовентрикулярна блокада.

Якщо у вас виявили синдром WPW-серця, операцію краще довіряти лікарю з багатим досвідом роботи, щоб уникнути різного роду ускладнень. Для того щоб не виникла гематома в місці проколу, а у венах тромбів, протягом доби перед хірургічним втручанням потрібно обов’язково дотримуватися постільного режиму.

Коли не можна проводити абляцію

Є деякі протипоказання до проведення процедури:

• нестабільний характер стенокардії;
• важка форма серцевої недостатності;
• організм схильний до утворення тромбів;
• ствол лівої коронарної артерії звужений більше, ніж на 75%;
• спостерігається чітко виражений стеноз аортального клапана;
• нещодавно перенесений гострий інфаркт міокарда;
• людина страждає на флебіт або ж тромбофлебіт вен нижніх кінцівок.

Прогноз за наявності патології

На основі багаторічного медичного досвіду можна сказати, що прогноз за наявності феномену ВПВ цілком сприятливий. Якщо до 20 років не почалися напади, то ризик їх розвитку практично дорівнює нулю. У випадку з синдромом WPW, прогноз можна назвати умовно сприятливим. Приблизно 95% всіх пацієнтів стають здоровими після проведення радіочастотної абляції додаткового шляху. Це підтверджують численні відгуки про синдром WPW.