Слаборозвинені країни світу

Сучасна економічна наука передбачає поділ країн на рівні залежно від того, на якій стадії розвитку перебуває їхня економіка. Деякі держави вже довгий час залишаються на одному і тому ж рівні, в той час як інші роблять крок вперед — або назад, опускаючись на рівень нижче. Ці процеси глобальної економіки, складні для сприйняття окремої людини, мають сильний вплив на якість життя в тій чи іншій країні. У той же час жителі слаборозвинених країн, що розвиваються, в ряді випадків можуть розраховувати на підтримку з боку більш потужних побратимів. Економіка задається питаннями про подолання відсталості слаборозвинених країн, низкою інших значущих проблем, але й донині відповідей на них знайдено не було, як і одноосібного, застосовного для всіх рецепта благополуччя.

Раніше і зараз

Поки існував СРСР, світ можна було розділити на дві частини — країни, де встановився капіталізм, і держави з домінуванням соціалізму. Багато країн належали до капіталістичних, переважно це були слаборозвинені держави. Такий порядок поділу на групи передбачав суперництво, ґрунтувався на ідеалістичних уявленнях про суспільний лад. Для ситуації в світі було характерно представляти соціалізм як етап майбутнього, необхідний атрибут розвиненого суспільства. При цьому побутувала думка, що соціалізм досяжний, якщо подолати феодалізм і капіталізм.

Зараз подібної схеми поділу не існує. Для класифікації держав прийнято виділяти рівень соціального та економічного розвитку, для чого оцінці підлягає цілий комплекс взаємопов’язаних факторів. Щоб зрозуміти, які країни найслабкіші, де ситуація краща, а де жити зовсім добре, оцінюють рівень доходів населення, забезпечення різними групами продукції, освіченості та доступності освіти. Обов’язково приділяють увагу тому, як довго в середньому живуть громадяни цієї країни. Основний числовий показник — ВВП.

Три групи

Прийнято виділяти три основні групи. Всі країни ділять на ці класи, оцінюючи соціальну обстановку в суспільстві і рівень економічного розвитку держави. Найвищий рівень притаманний країнам, де показник ВВП — 9 000 доларів у розрахунку на кожного жителя країни або більше. Список цих країн включає основну частину Західної Європи, Японію, держави Північної Америки.

Тут же країни з високим рівнем розвитку. Це «Велика сімка», що лідирує в світі з питань розвитку економіки. У всіх цих країнах продуктивність праці на високому рівні, науковий і технічний прогрес — у пріоритетах. До 80% виробництв високорозвинених держав — це «Велика сімка». Сюди відносять Францію, Італію, Англію, Німеччину і зазначені вище азіатські та американські держави. Останнім часом у цю категорію намагаються перейти Південна Корея, ОАЕ, Кувейт та Ізраїль.

Другий рівень

Для держав цієї категорії характерний середній рівень розвитку економіки і соціуму. ВВП тут варіюється в межах 750-8500 доларів на людину. Ця група включає в себе нашу країну, а також кілька інших держав, де раніше панував соціалізм — Чехію, Польщу, Словаччину. Крім того, середній рівень притаманний деяким європейським державам (Греція), ряду країн Південної Америки.

Третій рівень

Список слаборозвинених країн світу — найбільший, тут найбільше членів. ВВП на одну людину — менше 750 доларів. Зараз до цієї категорії зараховують понад шість десятків держав. Це багато азіатських держав — КНДР, КНР, а також країни Африки. Список слаборозвинених країн включає в себе Пакистан, Еквадор, Індію. Існує поділ на підгрупи — є країни з низьким рівнем, а є держави, яким властивий найнижчий рівень розвитку. Переважно таким державам властиве монокультурне господарство або дуже вузька область спеціалізації. Велика частина слаборозвинених країн світу знаходиться в сильній залежності від фінансування ззовні.

Є кілька критеріїв, що дозволяють зарахувати державу саме до цієї групи країн. Крім розрахунку ВВП, на кожну людину прийнято враховувати середній вік населення на момент смерті, а також ціну продуктів, які за рік проходять через промисловість держави. Економіка слаборозвинених країн характеризується рівнем ВВП 350 доларів і менше, а промисловість обробляє лише 10% ВВП. Переважно в таких державах у дорослому віці навчені читати лише 20% населення або менше. Такі країни з дуже низьким рівнем розвитку переважно розташовані в Азії та Африці. Сюди відносять Сомалі, Бангладеш і Чад. Список слаборозвинених країн поповнюють Мозамбік і Ефіопія.

Поділ: чи так все очевидно?

З точки зору деяких фахівців, поділ на розвинені, розвиваються і слаборозвинені країни некоректний, достатньо тільки двох груп. При цьому до першої потрібно відносити держави, де ринкові форми домінують у господарській діяльності. Також сюди повинні включатися такі країни, де ВВП на одну людину не менше 6000 американських доларів за 12 місяців.

Держави, які віднесені до цієї категорії, неоднорідні, тому доводиться вводити всередині додатковий підрозділ на дві групи. До одного кола належить «Велика сімка», а друга включає всіх інших. На думку ряду економістів, тут можна також виділити третю підгрупу, куди зарахувати країни, які лише недавно отримали звання розвинених.

Розвиток світової економіки після Другої світової війни

Період, коли світ відновлювався після Другої світової війни, виявився виключно важливим для розвитку економіки, тоді ж були закладені основи нинішньої ситуації. У багатьох країнах бізнес перебудувався: з методу отримання грошей для себе підприємці вирішили піднімати національну промисловість. Завдяки цьому ряд держав, які відразу після війни перебували в списку слаборозвинених країн, в даний час користується всіма благами держави, що розвивається або розвинена. Найбільш яскравий приклад — Японія, в даний час один з лідерів за рівнем життя і розвитку економіки на планеті. Схожа ситуація склалася і в Південній Кореї.

Коли війна завершилася, Японія була класичним представником слаборозвинених країн. Багато економістів сходилися на думці, що найближчим часом ніякого позитивного майбутнього у цієї держави не буде, особливо з урахуванням неофіційної окупації американськими військами. Тим не менш високий рівень національної гордості і прагнення підняти рівень життя в суспільстві зіграли свою роль — сьогодні це країна в числі лідерів. Як кажуть фахівці, феномен Японії обумовлений особливістю національного духу, притаманного жителям тільки цієї країни. Проте світова економіка може оперувати цим фактом як наочним свідченням можливості переходу з групи в групу за досить короткий термін.

Особливості слаборозвинених країн

Про те, як слаборозвиненим країнам розірвати порочне коло бідності, аналітики, економісти, соціологи говорять ось уже яке десятиліття — але відповідь знайдено так і не було. Цим країнам притаманний високий рівень корупції, преса тут не може користуватися правом на свободу слова, а люди живуть, страждаючи від утисків. Для багатьох слаборозвинених країн характерна ситуація, коли нечисті на руку громадяни отримують від влади шляхом махінацій великі ділянки землі або великі суми в особисте користування, і ніяк за це не звітують. Звичайно, подібне завдає ще більшого удару по економіці слаборозвинених країн, і на збагаченні невеликої групи громадян країна в цілому втрачає досить багато, в тому числі і можливість поліпшення свого становища в майбутньому.

Як кажуть фахівці, однією з актуальних проблем слаборозвинених країн є бідність. Але ця проблема — не просте розуміння нестачі грошей в одній конкретно взятій родині. Корінням бідність сягає глибоко в суспільний устрій, залежить від законів, яким підпорядковуються взаємини в суспільстві. Багато залежить і від морального рівня. Неможливо перемогти бідність на державному рівні, якщо не вдається прищепити всім громадянам держави досить високі моральні принципи, що не дозволяють користуватися можливістю нажитися за рахунок іншого, в тому числі за рахунок країни, ледь така виникає.

Тенденції останніх років

Як видно з процесів, що характеризують розвиток економіки на міжнародному рівні в останні десятиліття, все більш важливу роль відіграє рівень освіти. Це стосується як рівня окремо взятих людей, так і життєдіяльності народу в цілому. У той же час багато фахівців говорять, що світ зіткнувся з кризою освітньої системи, в першу чергу помітним по слаборозвиненим країнам. Справа пов’язана як з дефіцитом можливостей навчатися, так і з недостатнім рівнем якості.

У більшості випадків утворення закрите широким масам через дорожнечу в рамках цієї держави. Це дозволяє говорити про те, що рівень економічного розвитку частково можна виявити, проаналізувавши бюджетні видатки на систему освіти.

Проблеми: потрібні рішення

Для економічно слаборозвинених країн характерні такі класичні проблеми, як:

• об’ємна, складна бюрократія;
• невисока виробнича активність;
• слабо розвинена інфраструктура.

Переважно такі держави мають слаборозвинені транспортні системи, що сильно позначається на рівні розвитку комунікацій. Одночасно з цим економічно слаборозвинені країни не мають високого рівня якості обслуговування в секторі охорони здоров’я. На низькому рівні і освіта. Багато слаборозвинених країн знаходяться в прямій залежності від конкретного товару або партнера, на взаємодії з яким побудована економіка держави.

Як це виглядає

Класична демонстрація залежності від конкретного товару або продукту добре ілюстрована кубинською і колумбійською економікою: перші експортують цукор, другі продають каву. Залежність бюджету цих країн від сільського господарства практично абсолютна. Як тільки змінюється попит, пропозиція, клімат, врожайність, страждає нація в цілому. Не завжди можна оцінити всі можливі ризики, з якими стикається держава, дозволяючи собі такий примітивний рівень розвитку. Як тільки ціна товару знижується, дохід держави стрімко зменшується. Перетворення політичного, економічного характеру впливають на фірми, що працюють в області експорту, через що можуть змінюватися тарифи та інші бар’єри, і в підсумку ціла нація може бути відрізана від будь-якого важливого промислового товару.

Сьогодення і майбутнє

Становлення, формування, розвиток економічно слабких країн — процес, на який впливає широкий спектр факторів. Якщо підприємці з-за кордону бачать, що реальних тенденцій поліпшення ситуації в теперішньому часі немає, вони не вірять і в прогресивне майбутнє держави, а значить, не готові вкладати свої гроші в цю країну. Це сильно підриває можливості планування довгострокових проектів, які в теорії могли б поліпшити становище в державі. Замкнене коло, отримуване в підсумку, досить складно розірвати в умовах, коли кожен в першу чергу піклується про себе і свій добробут.

Реалізувати проекти, що вимагають значних грошей, слаборозвинені країни можуть тільки із залученням іноземного капіталу, причому часто це допомога за кредитною програмою, що нарощує державний борг. Те, яким чином ці кошти будуть використані, не завжди можна передбачити, оскільки якість розподільних каналів у різних країнах сильно варіюється. Найчастіше це завдання лягає на дрібних посередників, що в кінцевому рахунку призводить до втрати значних коштів.

Геть із замкнутого кола!

Як свідчить відоме твердження, бідними держави залишаються, тому що вони бідні. Справа в тому, що при низькому рівні доходу у населення дуже низька купівельна спроможність, немає накопичень. У такій країні ніхто не інвестує в капітал — не тільки фізичний, а й людський. Це тягне за собою мінімальний рівень продуктивності праці. При зростанні показника ВВП бідність залишається настільки ж актуальною проблемою, оскільки це пов’язано з приростом населення — і темпи приросту часто більші, ніж збільшення ВВП. Це призводить до формування порочного кола, вирватися з якого дуже складно.

Економічний розвиток в рамках країни з економікою низького рівня передбачає кардинальні зміни в усталеній господарській структурі держави. Це означає, що необхідно докорінно перетворити економіку, тільки тоді можна досягти реального успіху. Хороший показовий зразок можливості реалізувати такий підхід — згадана раніше Японія, перш замкнута країна, орієнтована на сільське господарство, а в наші дні — держава, що імпортує свої товари в усі країни світу, один з лідерів в області економіки на світовому рівні.

Минуле місце в минулому

Як видно з аналітики, велика частина слаборозвинених країн живе за рахунок сільського господарства. Тут слабка промисловість або ж її взагалі немає, а населення проживає в селах і селищах. Економічний розвиток в рамках подібної країни передбачає створення з нуля галузі промисловості, роботу над формуванням зручної, продуктивної інфраструктури. Крім того, важливо навчити населення, оскільки переважно в слаборозвинених країнах живуть неграмотні люди. З низьким рівнем грамотності, зі слабкою системою освіти не варто навіть розраховувати на поліпшення рівня життя на національному рівні — для цього просто немає людських ресурсів, здатних втілити необхідне з проектів економістів у реальність. Крім того, люди не просто повинні слідувати заздалегідь складеній програмі, а усвідомлювати, заради чого вони працюють, які блага отримають, якщо підійдуть до завдання відповідально.

В даний час слаборозвинені держави не самотні, на допомогу готові прийти міжнародні структури, створені спеціально заради допомоги їм і підтримки більш слабких народів. Спеціалізовані структури готові направити значні фінансові кошти, щоб допомогти з розвитком економіки і суспільства, при цьому фахівці від цих структур також направляються в країну, щоб стежити за цільовим застосуванням виділених сум. Але і цей підхід викликає чимало розбіжностей, адже, як відомо, не буде голодним не той, кому дали рибу, а той, кому дали вудку і навчили користуватися нею.