Валлабі покладаються на нюх під час пошуку їжі

Ріс. 1. Болотяний валлабі (Wallabia bicolor). Фото з сайту curious-world.ru

Вважається, що нюх відіграє у рослинноїдних ссавців підлеглу роль при пошуку їжі. Валлабі — невеликі родичі кенгуру — переважно харчуються листям евкаліпту. Виявилося, що при пошуку їжі вони істотно користуються нюхом, причому відчувають навіть слабкі запахи: наприклад, можуть знаходити всього кілька свіжих листочків з великої відстані або ж відрізняти листя нормальних рослин від вирощених в умовах нестачі поживних речовин. Значення нюху для листоїдних ссавців вдалося показати вперше.

Ссавці мають розвинуте нюх і тому часто орієнтуються на запах при пошуку їжі, в тому числі — і рослинної. Рослини можуть виділяти пахучі летючі сполуки, які приваблюють тварин. Особливо яскраво пахнуть квіти, фрукти та гриби. Запах квітів приваблює не тільки комах-запилювачів, а й ласощених нектаром ссавців. Мавпи і фруктоїдні кажани за ароматом плодів знаходять плодоносні дерева і вибирають на них найбільш стиглі і смачні фрукти. Запах допомагає ссавцям знаходити і гриби — особливо ті, плодові тіла яких заховані в землі.

У рослин пахнуть не тільки квіти і плоди, а й листя. У їх складі знайдені летючі речовини з груп монотерпенів і терпеноїдів. Так що листя, теоретично, теж можуть залучати тварин запахом. Але з цього приводу майже нічого невідомо — принаймні, стосовно рослинноїдних ссавців. Тільки зовсім недавно австралійські вчені отримали перші дані з цього приводу.

Протягом декількох років в австралійському штаті Новий Південний Уельс вони вивчали харчування болотяного валлабі (Wallabia bicolor) — відносно невеликих (зріст дорослих особин близько 80 см) родичів кенгуру. Це свого роду «олень» евкаліптових лісів східної Австралії: схожість у тому, що і валлабі, і олені харчуються переважно листям дерев. Основна їжа валлабі — листя евкаліптів, притому лише ті, які вони можуть дістати з землі.

Нюх для болотного валлабі зовсім не зайве. Справа в тому, що в евкаліптових лісах мало підліску, та й загалом такі ліси сухі, а крона евкаліптів — високо (рис. 2). Тому наземній тварині свіже листя треба ще пошукати.

Ріс. 2. Евкаліптовий ліс в Австралії (штат Новий Південної Уельс), вересень (перший місяць літа) 2014 року. Фото Олексія Опаєва

У 2016 році вчені показали, що болотний валлабі дійсно використовує нюх при пошуку їжі. З’ясували це в досить простому експерименті: в евкаліптовому лісі в землю вкопували циліндричні пробірки об’ємом 250 мл — так, що їх вміст був непомітний (отвір пробірки накривали сіткою) і його можна було тільки відчути (R. S. Stutz et al., 2016. Follow your nose: leaf odour as an important foraging cue for mammalian herbivores). Над пробірками вішали відеокамери, щоб відстежувати поведінку кенгуру (в зоні проведення експерименту водяться гігантські кенгуру, які теж знаходили пробірки). Одні пробірки залишали порожніми (контроль), а в інші клали дрібно нарубане евкаліптове листя. Контроль в даному випадку був потрібен для врахування інтересу валлабі до самих пробірок, якби він проявився. Але аналіз записів з камер показав, що в першу чергу валлабі відвідували пробірки з нарізаним листям (рис. 3).

Ріс. 3. Частка пробірок — порожніх, або з подрібненими листям, — відвіданих кенгуру залежно від часу від початку експерименту. Малюнок зі статті R. S. Stutz et al., 2016. Follow your nose: leaf odors as an important foraging cue for mammalian herbivores

Цікаво, що перевагу пробірок з листям було відзначено тільки у болотного валлабі, але не близького виду — гігантського кенгуру (Macropus giganteus). Це швидше за все пов’язано з різною екологією видів. Гігантські кенгуру — це австралійські «корови», які їдять все підряд: і листя, і траву. Ймовірно, тому запах для них не особливо важливий.

Вирішивши продовжити роботу в цьому напрямку, в 2017 році вчені розбиралися, наскільки чутливі болотні валлабі до запаху. Для цього провели кілька експериментів, використовуючи в якості дослідної рослини евкаліпт точковий (Eucalyptus punctata).

У першому експерименті вчені спробували з’ясувати, чи здатні валлабі вчути запах всього кілька листочків. Для цього знову використовували вкопані в землю пробірки, над якими були розміщені відеокамери (рис. 4, а), — як в описаному вище досвіді. У різних групах пробірок було різне число листя — від 0 до 17. Виявилося, що чим більше в пробірці листя (і чим сильніше вона «пахла»), тим швидше валлабі її знаходили (рис. 4, d).

Ріс. 4. Дизайн досвіду 2016 року і першого експерименту. (а) — вкопана в землю експериментальна пробірка з встановленою над нею відеокамерою, (b) — валлабі обстежує пробірку, (с) — валлабі просто проходить повз (такі випадки дослідники не зараховували за цілеспрямоване відвідування). (d) — частка відвіданих пробірок кожної групи залежно від часу з початку досвіду: 0.00 — контроль (без листя), 0.25 — 1-3 аркуша в пробірці, 0.50 — 8-10 листя, 1.00 — 15-17 листя. Зображення з обговорюваної статті в Journal of Animal Ecology

Потім вчені вирішили з’ясувати, що важливіше для валлабі при пошуку їжі: нюх або зір. Для цього використовували саджанці евкаліпту висотою близько 1 м: звичайні (їх ніяк не чіпали — група № 1), непомітні (замасковані візуально, для чого їх обгороджували частою сіткою — група № 2, рис. 5, b), непахнучі (покриті тонким шаром вазеліну, що не пропускає запах, — група № 3) і, нарешті, непомітні і непахнучі саджанці (група № 4).

Ріс. 5. У другому експерименті валлабі пропонувалося шукати саджанці евкаліпту. (а) — валлабі досліджує покрите вазеліном листя (жоден з них вони не з’їли), (b) — валлабі обнюхує замаскований саджанець, (c) — валлабі зриває і їсть лист з недоторканого саджанця евкаліпту. (d) — частка саджанців різних груп (опис у тексті), відвіданих кенгуру залежно від часу, що минув від початку досвіду. (e) — частка саджанців груп № № 1-3, відвіданих уперше вдень або вночі. Зображення з обговорюваної статті в Journal of Animal Ecology

Експеримент проводили за тією ж методикою. З’ясувалося, що в першу чергу валлабі обстежили саджанці із запахом (групи № 1 і № 2), а саджанці без запаху знаходили пізніше (рис. 5, d). При цьому ймовірність обстеження «пахучого» саджанця не залежала від того, чи був він помітний добре (група № 1) або погано (група № 2). Таким чином, при пошуку їжі нюх для болотного валлабі важливіше зору.

Але і зір грає роль. Особливо — в тих випадках, коли ці кенгуру годуються вдень (хоча частіше вони активні вночі). На малюнку 5, e показана частка саджанців з трьох груп, вперше обстежених у світлий (день) або темний (ніч) час доби. Уночі непахнучі саджанці тварини майже не знаходили. А ось пахнучі непомітні (група № 2) і пахнучі помітні (група № 1) саджанці валлабі відвідували практично з рівною частотою вдень і вночі.

У третьому експерименті вчені з’ясовували, чи можуть валлабі визначати якість листя за запахом. Ці експерименти проходили за вже відомим планом — листя поміщали у вкопані в землю пробірки, використовуючи порожні як контроль. Але саме листя для дослідів вирощували спеціально. Для цього з розплідника брали невеликі шестимісячні саджанці точкового евкаліпту і дорощували їх протягом 6 тижнів. Половину саджанців тричі на тиждень поливали звичайною водою, а половині підмішували у воду фосфорні добрива. Саджанці першої групи в дослідах вважали такими, що виросли в умовах нестачі поживних речовин, а другої — в умовах надлишку. Листя тих та інших відрізнялися, крім іншого, за кольором (рис. 6). З’ясувалося, що валлабі можуть розрізняти це листя за запахом, явно вважаючи за краще те, що виросли при хорошому харчуванні.

Ріс. 6. Ліворуч — середня кількість відвідувань болотяними валлабі порожніх пробірок (A), пробірок з листям евкаліптів, вирощених в умовах нестачі (АВ) і надлишку (В) поживних речовин. Праворуч — різниця між саджанцями, вирощеними при нестачі (жовтувате листя, лівий ряд) і надлишку харчування. Зображення з обговорюваної статті в Oikos

Таким чином, валлабі значною мірою орієнтуються на запах при пошуку листя — їх основного корму. Вони можуть не тільки унюхати всього кілька листків, але і відрізнити за запахом гарне листя, що виросло в оптимальних умовах, від поганих. Ці результати — перший доказ важливої ролі нюху в годівниці листоядних ссавців. Між тим, як показали дані по гігантському кенгуру (див. опис дослідів 2016 року), запах важливий не для всіх травоїдних.

Очевидно, необхідно подальше вивчення ролі запаху в кормовій поведінці та інших травоїдних тварин. Не виключено, що такі дослідження можуть мати практичне значення — стосовно одомашнених травоїдних тварин (коровів, козів, вівців, коней). Якщо для всіх або деяких з них запах теж важливий, то облік цього параметра дозволить оптимізувати годування. Цьому може сприяти, наприклад, додавання в корми будь-яких привабливих з’єднань. Допомогти можуть і генетично модифіковані рослини, якщо їх запах буде відрізнятися в кращу (з точки зору травоїдних) сторону. Але поки це тільки припущення.

Джерела:

1) Patrick B. Finnerty, Rebecca S. Stutz, Catherine J. Price, Peter B. Banks, Clare McArthur. Leaf odour cues enable non-random foraging by mammalian herbivores // Journal of Animal Ecology. 2017. V. 86. P. 1317–1328. DOI: 10.1111/1365-2656.12748.

2) Rebecca S. Stutz, Benjamin M. Croak, Nicholas Proschogo, Peter B. Banks, Clare McArthur. Olfactory and visual plant cues as drivers of selective herbivory // Oikos. 2017. V. 126. DOI: 10.1111/oik.03422.

Олексій Опаєв