Якою має бути справжня батьківська любов?

 Батьківська любов-головний засіб виховання любові у дітей до ближнього, до природи, до всього, що його оточує.

 Є психологічні методи вивчення почуттів батьків. Головна особливість цих методів вивчення полягає в тому, що батьківська любов — початок і кінець усіх сімейних стосунків, а також результат усіх почуттів у шлюбі. Так само як індивідуальна кожна людина, як індивідуальні стосунки подружжя один до одного, так само не прості стосунки зі своєю дитиною. У своїй дитині ми можемо любити відображення себе, повторення коханої вами людини або ж, навпаки, схожі риси з неприємною вам людиною. Дитина ще з пелюшок відчуває любов своїх батьків, і приймає її через материнське молоко. Дітям необхідно показувати свою любов постійно як фізично, так і морально. Вони повинні відчувати і розуміти, що їх люблять. Одних слів «я тебе люблю недостатньо».

  Так сьогодні дуже складно іноді зрозуміти наших дітей, але це найголовніше завдання всього нашого життя. І чим більше ви будете приділяти цьому увагу, тим більше в подальшому цією любов’ю будете оточені ви і оточуючі.

Якщо дитина отримає необхідну кількість батьківської любові, значить, вона буде поважати себе і близьких їй людей, буде твердими ногами йти по життю і передавати це почуття подальшим поколінням.

 Бувають випадки, коли нам здається зовсім не важливим те, що для дитини на той момент може здатися трагедією всього її життя. У цьому випадку дитина намагається достукатися до нас, тому що вона знає що батьки — це підтримка і розуміння, які потім переходять в любов.

 Багато хто помиляється, коли дитину тримають у сильній строгості, мовляв «боїться — значить поважає». Цього робити ні в якому разі не можна. Ви вирощуєте поступово в дитині жорстокість, яку вона може виплеснути вже в зрілому віці, на своїх дітей, дружина або дружину. А вас він ніяк не буде любити, він просто буде боятися.

  Росс Кемпбелл, людина яка вивчала стосунки між дітьми і батьками радить, знайти час для фізичного дотику набагато частіше, ніж тільки коли перевдягаєте або купаєте дитину, тобто через необхідність.

 Погладьте дитину по голові, доторкніться по-дружньому до плеча, знизіть її ручку — це і буде кінестентна відповідь на питання:»Якою має стати справжня батьківська любов» «. Дотики несуть в собі дуже багато інформації, наприклад, доторкнувшись, ми можемо передати відданість, роздратування, увагу, ненависть і звичайно любов.

 Батьківській любові-головному засобу виховання любові у дітей сприяє той фактор, як отримували вони в дитинстві любов і чи в достатній кількості. Хоча багато людей, які не знали любові батьків, справляються з вихованням дітей і вкладають у них те, що хотіли б мати самі.

Мистецтво виховання любові у дітей полягає в тому, щоб вкласти в дитину не те що нам хочеться, зручно і подобається, а те, що їм необхідно важливо і в чому вони відчувають нужду.

 У наш час життя змінюється з шаленою швидкістю, старе йде, а на його місце приходить все нове. Це стосується і головного засобу виховання дітей — любові. Якщо раніше діти знали слово «треба», то зараз воно змінилося на слова «давай спробуєш, може вийти». А це відбувається від надлишку любові в сім’ї. Як брак любові, так і надлишок її тягне за собою ряд тих факторів, які можуть перешкодити дитині в подальшому житті. Коли дитині все дозволено, а саме так деякі батьки виявляють свою любов, вона стає егоїстичною, у світі для неї нікого не існує. Він також ставить себе вище навіть своїх батьків, і ставиться до них як до чарівної палички, яка виконує всі його бажання. Але ця паличка в один прекрасний момент може втратити свою силу і тоді почнеться найстрашніше. Такі діти не мають друзів, а якщо вони є то дружать тільки через якусь вигоду. Їм у житті дуже важко буде влаштуватися. Багато хто шукає підтримки в поганих компаніях, де оточуючим наплювати егоїст чи ні. Ось тоді батьки починають ставити питання «а чому», «а через що, адже ми ж всі йому». А проблема тільки в самих батьках.

  Діти це не каша, яку маслом не зіпсуєш. У вихованні має бути чітко визначено як любові так суворості, як ласки, так і вимогливості. Але головне потрібно відчувати, коли дитині потрібна допомога, а коли потрібна вимогливість. І ви повинні першими йому прийти на допомогу і дати пораду або навпаки розставити все по місцях і вимагати пояснень. Тільки не перестарайтеся!

 Не дарма кажуть «Діти — це квіти життя»! Адже квіти так само викликають у людей позитивні емоції — ласку, ніжність, радість. І коли в нашому житті настає такий відповідальний момент як народження дитини — ми всі повинні розуміти, що це маленька квіточка, яка доповнює ціле поле квітів, а також, що це ланка нашого ланцюжка суспільства, який ми виховуємо самі. Тому початкова і головна любов — це батьківська, як ми її піднесемо своїм дітям, так вона і буде відгукуватися відлунням, наповнюючи весь навколишній нас простір.