Здоров’я «Лікарі говорили, що шансів взагалі ніяких»: Історії жінок, які довго не могли завагітніти

Народження дитини в жодному разі не є обов’язком або необхідністю для жінки. Однак нічого поганого в бажанні мати дітей теж немає — головне, щоб це був особистий вибір. Ми багато знаємо про те, як проходять вагітність і пологи, багато жінок діляться своїм досвідом материнства. Але, як зауважують наші сьогоднішні героїні, про складнощі із зачаттям прийнято мовчати. Ми попросили різних жінок розповісти про те, що вони відчували, коли кожен раз не виходило.

Аня Гладких Ми з чоловіком заговорили про дітей відразу, в перший же місяць відносин. Звірялися, що обидва їх хочемо і хочемо сильно. Планували рік-півтора пожити вдвох і почати спроби. Вийшло навіть трохи раніше, відразу після весілля. Тоді, в першу ж овуляцію, у мене сталася апоплексія яєчника — мене відвезли на швидкій з внутрішньою кровотечею (невеликою, слава богу). Спроби зачати перенеслися на довгі місяці. Все повинно було зажити, для цього я довго пила оральні контрацептиви. Заодно готувалася до вагітності: вилікувала зуби, здала всі необхідні аналізи, пила вітаміни і мріяла завагітніти після скасування протизаплідних.

У мами і тата я не виходила рік. У підсумку мама завагітніла на скасуванні ОК — це коли ти приймаєш контрацептиви два-три місяці і вагітнієш у перший цикл без них. Я чомусь думала, що це повинно спрацювати і зі мною. УЗІ та результати обстеження говорили, що у мене все енциклопедично ідеально, я вірила, що вийде в перші ж цикли. Але незважаючи на бурхливу овуляцію, відстежувану на УЗД, і хороші аналізи чоловіка, нічого не сталося ні в перший місяць, ні в другий, ні в ще півтора року після.

Через рік спроб і «у вас все добре, продовжуйте намагатися» стало складно дивитися на вагітних жінок і немовлят. Кожен місяць закінчувався негативним тестом і кількома краплями крові на нижній білизні, при вигляді яких все всередині стискається. Був і дзвіночок, що щось не так. На одному з УЗД, яке було зроблено не в правильні дні циклу (УЗД органів малого тазу радять робити на п’ятий-сьомий день) у мене запідозрили ендометріоз. На знімках була дивна точка ендометрія там, де її бути не повинно. Я прочитала перші п’ять сторінок гуглу, проридала два дні, але лікар, дивлячись на знімки, відмахнулася — дурниця, в ці дні результат УЗД не читають, тим більше там щось мікроскопічне. Так я втратила ще багато місяців.

Мені було вже сильно не по собі, я могла розплакатися від новини про випадкову вагітність знайомої. Чоловік теж переживав. Ми продовжили обстежуватися, я повернулася до психотерапії. Нам допоміг випадок. Через проблеми з репродуктивним здоров’ям у мене з’явилася подруга, яка теж проходила через боротьбу з безпліддям. Причому довше за мене. Вона дала мені контакт зіркового хірурга, я записалася на прийом. Діагноз поставили за чотири секунди УЗД — поліп ендометрія. Через тиждень перевірили труби, діагноз підтвердився. Ще через тиждень мене вже прооперували. Через півтора місяця я побачила ті самі дві смужки. А зараз ми переступили середину другого триместру.

Вагітність і пологи дуже комерційний продукт у 2021 році. Жінки народжують у прямому ефірі, але про проблеми із зачаттям не говорить практично ніхто. Мені теж було складно і страшно розповідати про це публічно, але взимку я написала пост. У директі було більше п’ятисот повідомлень з історіями жінок, що проходять через подібне.

Жінки народжують у прямому ефірі, але про проблеми із зачаттям не говорить практично ніхто

Це біль, з яким дуже самотньо. Її підігрівають соціальні установки, в яких роль майбутньої матері нав’язується тобі з пеленок. Лікарі, які запитують: «Жодної вагітності за останні десять років? Ви точно здорові? » Всюдисущі питання «А дітей коли?» і поради «Просто відпусти, занадто зациклюєшся».

Це біль, в якому відчуваєш себе бракованою і який ніхто по-справжньому не може зрозуміти. Тільки інша жінка, яка теж проходить через боротьбу з безпліддям. Це біль наодинці з форумами і пробірками крові на черговий аналіз, ненависними упаковками прокладок і стараннями навіть не дивитися в бік дитячих товарів.

Чоловік завжди був поруч, і йому теж складно дався час спроб. Здається, що подібні чоловічі переживання ще більше табуйовані. Ми могли говорити відкрито тільки один з одним. Іноді я думаю, що стосунки з будь-якою іншою людиною такої перевірки не витримали б. Мені дуже пощастило, що Саша чує мене і вміє говорити сам. Мене дуже підтримували близькі, наскільки хто міг. Але місяць за місяцем мені ставало тільки важче, а в очах оточуючих проблема, навпаки, притиралася.

До того ж планування ускладнилося пандемією. Я боялася захворіти, і ми прожили в самоізоляції набагато довше, ніж все інше місто. Ми ніколи не думали про те, щоб перестати намагатися. У планах було спробувати ШІ та ЕКО, якщо не вийде, усиновити або удочерити дитину. Хоча останнє все одно залишається в довгострокових планах, нам хотілося спочатку народити.