Землеробство виникло незалежно в різних районах Родючого півмісяця

Родючий півмісяць (Fertile Crescent) — родючі землі, названі так американським археологом Джеймсом Генрі Бретедом у його книзі «Стародавні літописи Єгипту» («Ancient Records of Egypt») у 1906 році. З сайту ru.wikipedia.org

Введення в культуру диких хлібних злаків і становлення землеробства відбувалося незалежно в різних районах західної частини Родючого півмісяця 10 500-10 000 років тому. Про те, як йшов розвиток сільського господарства в східних районах, відомостей майже не було. Недавні спільні дослідження німецьких та іранських археологів нарешті заповнили існуючу прогалину. Проведені ними в іранських горах Загрос розкопки дозволили отримати дуже детальну картину введення в культуру диких видів пшениці. Сталося це 9800 років тому, дещо пізніше, ніж у західних районах «півмісяця».

Питання про те, коли і де людина «винайшла» сільське господарство, викликає безліч суперечок, хоча дослідники зазвичай погоджуються, що сталося це 12-10 тис. років тому десь у межах великого регіону, що отримав у археологів назву «Родючий півмісяць». На карті він виглядає дійсно як півмісяць, що охоплював низов’я Нілу, землі Леванту і Месопотамії. На цій території навесні випадає досить багато (відносно оточуючих дуже посушливих регіонів) опадів, а ґрунти характеризуються високою родючістю. Родючий півмісяць пов’язує райони стародавнього Єгипту і Месопотамії, і тому його справедливо вважають колискою людської цивілізації.

Більшість дослідників вважають, що процес виникнення сільського господарства розтягнувся на кілька сотень років і протікав незалежно в різних місцях Родючого півмісяця. Дикорослі предки перших введених в культуру рослин (ячменю, пшениці, чечевиці, гороху) поширені там досить широко, але як відбувався перехід від полювання і збору до землеробства, не дуже зрозуміло. Очевидно тільки, що використання цих рослин почалося до введення їх у культуру. Різні райони досліджені різною мірою, але до недавнього часу не вистачало відомостей про саму східну околицю Родючого півмісяця. Зазвичай передбачалося, що землеробство тут виникло пізніше, а можливо, було привнесено ззовні. І ось нарешті завдяки співпраці археологів з Університету Тюбінгена (Німеччина) та Іранського Центру археологічних досліджень пробіл цю вдалося ліквідувати. Розкопки були проведені в передгір’ях гір Загрос (див. також Zagros Mountains), в містечку Chogha Golan на висоті 485 м. Велися вони на території площею 3 га і до глибини 8 м, що дозволило розкрити 11 окремих археологічних горизонтів, що охоплюють більш ніж двотисячолітній період: від 12 до 9,8 тисяч років тому.

A — карта-схема, що показує розташування районів, для яких відзначено використання диких хлібних злаків (ячменю і декількох видів пшениці). Найбільш східна точка — район Загрос (на території сучасного Ірану), де проводили свої недавні дослідження німецькі та іранські фахівці. Цифри, виділені синім кольором, — приблизні терміни (тис. років до теперішнього часу) обробки хлібних злаків. Зеленим кольором показані терміни знаходження цих рослин, але без ознак введення в культуру.

B — ступка і пестик з південного Леванту датується віком 14 000 років.

C — підстави для жерновів у містечку Джерф ель Ахмар (Jerf el Ahmar), північна Сирія; 11 300 років.

D — великий жернов з містечка Телль Абр (Tell’Abr), північна Сирія; 11 300 років

. Зі статті: George Willcox. The Roots of Cultivation in Southwestern Asia // Science. 2013. V. 341. P. 39–40

Залишки рослин, що є предками сучасних культурних, зібрані в дуже великій кількості. Це дикий ячмінь (Hordeum spontaneum), різні пшениці, в тому числі пшениця беотійська (Triticum ^ oticum) і пшениця двузірнянка (Triticum dicoccoides), чечевиця (Lens spp.), а також горох (Lathyrus spp.). Оскільки процес переходу від збору до культивування рослин завжди дуже розтягнутий у часі і зазвичай недостатньо документований археологічними свідоцтвами, назвати точні терміни виникнення землеробства досить складно. Однак докладні дані, отримані в обговорюваній роботі, дозволяють заповнити цей пробіл.

Ліворуч — приблизні калібровані дати до теперішнього часу «)» >

Схема археологічних шарів (XII-I) в розкопі на Chogha Golan. Ліворуч — приблизні калібровані дати до теперішнього часу. Справа — гістограми, що показують розподіл злака Aegilops, близького родича пшениці, а також різних видів пшениці (Triticum), дикого ячменю (Hordeum spontaneum), сорних рослин (Arable weeds). Червоні точки на археологічному профілі — місця взяття проб. n — число насіння та інших рослинних залишків, визначених для кожного горизонту. З обговорюваної статті Riehl et al. в Science

Як видно на наведеній схемі, в найдавніших археологічних шарах (шари XI-IX, приблизно 11 тис. років тому), відзначається зростання частки дикого ячменю, тоді як різних видів пшениці досить мало. Велика кількість мякіни і залишків сірних рослин у шарі IX може свідчити про культивування диких предків сучасних культур, зокрема чечевиці (дані в додатку, на схемі не показані). У наступному шарі (шар VIII, приблизно 10 700 років тому) зменшується частка дикого ячменю, а можливо, і бур’янів. Потім досить швидко (шари V і IV, раніше 10 000 років до теперішнього часу) зменшується частка всіх рослин крім злаків, що дають дрібне насіння, що дослідники інтерпретують як зміну типу економіки. Однак пізніше, після 9800 року, у великій кількості стали попадатися колоски окультуреної пшениці двузірнянки, велике насіння якої вже не може поширюватися саме, без допомоги людини. У західних районах Родючого півмісяця це сталося раніше, 10 500-10 000 років тому. Показово, що перехід від збору до землеробства і в західних, і в східних районах збігся в часі з одомашненням кози, хоча полювання продовжувало ще грати певну роль.

Джерело: Simone Riehl, Mohsen Zeidi, Nicholas J. Conard. Emergence of Agriculture in the Foothills of the Zagros Mountains of Iran // Science. 2013. V. 341. P. 65–67. DOI: 10.1126/science.1236743.

Див. також:

George Willcox. The Roots of Cultivation in Southwestern Asia // Science. 2013. V. 341. P. 39–40.

Олексій Гіляров