Жовчний міхур і жовчовиводні шляхи

При появі неприємних відчуттів і болю з правого боку під руба важливо своєчасно розпізнати причину. Захворювання печінки та жовчовиводних шляхів становлять загрозу для стану людини та її повноцінної життєдіяльності. За відсутності належних методів лікування недуги, що вражають біліарну систему організму, здатні переходити в більш важкі форми, виводячи зі збою навіть ЦНС.

Як виявляють себе хвороби жовчовиводних шляхів?

При перших симптомах нижчеописаних патологій необхідно відразу ж звертатися до фахівців. Щоб почати діяти, лікар повинен бачити об’єктивну картину здоров’я пацієнта, а значить, вкрай важливо пройти комплексне обстеження. Отримати розгорнуту інформацію про те, наскільки вражені хворобою жовчевивідні шляхи, можна тільки після перших етапів діагностики, які включають в себе:

• первинний огляд гастроентерологом;
• проходження УЗД черевних органів;
• результати лабораторних досліджень крові, сечі та калу.

У разі підозри на розвиток патологічного процесу в біліарній системі організму лікар, як правило, призначає пацієнту проходження більш ґрунтовних досліджень:

• гастроскопії;
• рентгенографії жовчевивідних шляхів із застосуванням контрастної речовини;
• біохімічного складу жовчі.

Загалом хвороби жовчевивідних шляхів відрізняються характерними особливостями течії. Їхня терапія багато в чому залежить від ступеня тяжкості недуги, симптоматики та наявних на момент звернення до фахівців ускладнень.

Патологічні процеси, здатні розвинутися в жовчному міхурі та жовчевиводних шляхах, найчастіше є:

• дискінезією;
• жовчокам’яною хворобою;
• холінгітами;
• різними формами холециститу.

Причини розвитку дискінезії в біліарній системі

Першим захворюванням, що зустрічається досить часто у пацієнтів у будь-якому віці, вважається дискінезія жовчевивідних шляхів. Симптоми і лікування недуги є взаємопов’язаними поняттями, оскільки ця патологія являє собою пряме функціональне порушення біліарної системи через ненормальну роботу сфінктерів Одді, Міріцці і Люткенса, а також скорочення жовчного міхура.

Найчастіше захворювання проявляється у жінок віком від 20 до 40 років. На сьогоднішній день однозначно про причини розвитку хвороби не може відповісти жоден фахівець. Найбільш вірогідними факторами, що підштовхнули хворобу до прогресування, можна вважати:

1. Гормональний збій (порушення вироблення речовин, що відбиваються на скоротній функції жовчного міхура і жовчевиводних шляхів, призводять до збоїв у роботі м’язових механізмів).
2. Неправильне харчування і нездоровий спосіб життя.
3. Часті анафілактичні та алергічні реакції організму на харчові продукти.
4. Патології органів шлунково-кишкового тракту, що впливають прямим чином на жовчевивідні шляхи. Симптоми, лікування таких недуг є супутніми проблемами в ході терапії основного захворювання.
5. Зараження вірусом гепатиту груп В, С (патогенні мікроорганізми даного типу негативно впливають на нервово-м’язову структуру розглянутих органів).

Крім того, дискінезію можуть провокувати й інші захворювання жовчевивідних шляхів (наприклад, хронічний холецистит). Недуги печінки, підшлункової залози, аномалії розвитку біліарної системи також нерідко призводять до збою більшості органів травлення.

Як вилікувати дискінезію?

Лікування жовчевивідних шляхів має свої характерні особливості. Що стосується дискінезії, то загальну терапію можна умовно розділити на два блоки.

До першого часто відносять лікувальні заходи немедикаментозного змісту, наприклад:

1. Дотримання дієти (повне виключення жирної, смаженої, копченої, консервованої та іншої шкідливої продукції з повсякденного раціону; складання щоденного меню на основі їжі, багатою рослинною клітковиною, жовчогонними продуктами).
2. Вживання достатньо кількості рідини протягом дня.
3. Активний спосіб життя, лікувальна дихальна гімнастика.
4. Запобігання стресовим ситуаціям, розладам, переживанням.

Медикаментозне лікування — обов’язкова складова при терапії такої недуги, як дискінезія жовчевивідних шляхів. Препарати, які фахівці рекомендують приймати пацієнтам, в основному переслідують мету зняття м’язової напруги, надання седативної та спазмолітичної дії. Найпоширенішими при дискінезії є Папаверін, Но-шпа, Новокаїн. У терапевтичний комплекс входить, у т. ч. і вживання мінералізованих вод.

Особливості перебігу дискінезії у дітей

Захворювання, що вразило жовчевиводні шляхи дітей — не рідкість у наші дні. Дискінезія виявляється лікарям у дітей старше трирічного віку. До речі, це захворювання фахівці виділяють серед дитячих патологій жовчевивідних шляхів як часто констатоване. По суті, причинами розвитку порушень у гепатобіліарній системі у дитини є ті ж провокуючі фактори, що й у дорослих.

Небезпека для дитячих організмів нерідко ховається в наслідках дискінезії, що вражає жовчевивідні шляхи. Симптоми недуги у дитини нерідко доповнюються специфічними проявами з боку нервової системи і психоемоційного стану. Як правило, ознаками наявності дискінезії у дітей вважають:

• плаксивість;
• швидку стомлюваність;
• зниження концентрації уваги, працездатності;
• м’язовий гіпотонус;
• гіпергідроз;
• збої серцевого ритму.

Рекомендації щодо запобігання повторному прояву недуги у дитини

Оскільки симптоматика і процедури діагностики абсолютно однакові і для дорослих пацієнтів, і для малюків, тактика лікування буде також ґрунтуватися на канонах раціонального харчування. Вкрай важливо, щоб дитина вживала здорову їжу відповідно до чіткого графіка не тільки під час загострення захворювання жовчевиводних шляхів або при проходженні терапевтичного курсу, а й з метою профілактики. В ідеалі, такий стиль харчування повинен стати для зростаючого організму нормою на постійній основі.

Варто також зазначити, що виявлена у дитини дискінезія зумовлює необхідність її взяття на диспансерний облік для проходження періодичного обстеження. Тільки так можна попередити розвиток недуги. Кращою профілактикою дискінезії у здорового малюка педіатри називають такі принципи:

1. Прийом їжі через кожні 2,5 години протягом дня дробовими невеликими порціями.
2. Недопущення переїдань.
3. Відсутність емоційного перенапруження, стресів.

Чим небезпечна жовчокам «яна хвороба?

Наступною недугою, що вражає жовчевивідні шляхи не менш часто, ніж дискінезія, вважається жовчокам’яна хвороба. Ця патологія виникає через утворення конкрементів у жовчному міхурі і характеризується значним запаленням у його стінках. Небезпекою недуги лікарі називають його приховані прояви і практично повну відсутність симптоматики на ранніх стадіях захворювання. У період, коли впоратися із захворюванням найлегше, пацієнт не може і припустити, що його жовчовиводні шляхи, жовчний міхур вимагають допомоги.

При поступовому прогресуванні патології, темпи якого багато в чому обумовлені способом життя хворого, стають відчутні перші ознаки хвороби. Найпоширенішим з них є жовчна коліка, яку пацієнти практично завжди приймають за біль у печінці, пояснюючи це участю напередодні в ситному застіллі або вживанням алкоголю. Незважаючи на те що ці фактори дійсно здатні спровокувати загострення жовчокам’яної хвороби, сприймати симптоми несерйозно може бути вкрай небезпечним для здоров’я хворого. Серед ускладнень, якими загрожує вчасно не вилікувана жовчокам’яна хвороба, у пацієнтів діагностують:

• холецистит;
• панкреатит;
• злоякісні пухлини, що вражають печінку і жовчевивідні шляхи.

Група ризику захворювання

Оскільки головною і єдиною причиною утворення каменів у жовчному міхурі та протоках є порушення обмінних процесів в організмі (зокрема, холестерину, білірубіну та кислот жовчі), природно, що і лікувально-відновлювальні заходи будуть спрямовані на усунення утворень.

Камені, що заважають відтоку жовчі, виникають у жінок в кілька разів частіше, ніж у чоловіків. Крім того, захворіти жовчокам’яною хворобою найбільше ризикують люди:

• ті, хто страждає від ожиріння;
• провідні малорухливий спосіб життя;
• рід діяльності яких визначає переважно сидяче положення в робочий час;
• не дотримуються режиму в прийомах їжі.

Методи лікування жовчокам «яної хвороби

Щоб розпізнати напевно, чи присутні камені в жовчному міхурі пацієнта, достатньо проведення ультразвукового дослідження органів черевної порожнини. На сьогоднішній день при підтвердженні діагнозу лікарі найчастіше приймають рішення про холецистектомію.

Однак до радикального хірургічного лікування фахівець може і не схиляти хворого, якщо освіти практично не доставляють дискомфорту. У цьому випадку фахівці рекомендують пройти курс лікування, спрямований безпосередньо на жовчевивідні шляхи. Симптоми захворювання, які ніяк не проявляють себе, дозволяють використовувати метод впливу на протоки урсодезоксихолевою і хенодезоксихолевою кислотами.

Його перевагою є можливість позбавлення від каменів безопераційним способом. Серед недоліків — висока ймовірність рецидивів. Терапевтичний курс у більшості випадків дає уявний, недовготривалий результат, оскільки у хворих нерідко відзначають виникнення повторного запалення буквального через кілька років після тривалого лікування. Варто також зазначити, що такий варіант терапії доступний лише за наявності холестеринових каменів, що не перевищують 2-сантиметровий діаметр.

Що таке «холангіт»: його симптоми та ускладнення

Запалення жовчних протоків також вважається патологічним станом, назвою якого є холангіт. Особливістю цієї недуги лікарі вважають її перебіг у самостійному вигляді або супутньому холециститу. Недуг володіє різними ступенями інтенсивності та небезпеки для здоров’я і життя пацієнта. Виділяють 3 основні стадії, виходячи з інтенсивності симптомів:

• підострий;
• гострий;
• гнійний.

Симптоми будь-якої дисфункції жовчевиводних шляхів відбиваються на загальному стані пацієнта практично однаково, викликаючи у всіх випадках:

• озноб;
• нудоту і блювоту;
• підвищену пітливість;
• високу температуру тіла;
• свербіж шкірних покривів;
• больовий синдром у правому підребер’ї.

При огляді пацієнта у хворого може бути виявлено збільшення печінки і селезінки. Достовірною ознакою холангіту служить і жовтизна шкірних покривів, проте її наявність зовсім не обов’язкова. Ця патологія жовчевиводних шляхів, що носить гнійний характер, має більш яскраво виражені ознаки. Температура у пацієнта може сягнути понад 40 градусів. Крім того, в цьому випадку ризик виникнення сепсису і абсцесу в піддіафрагмальній області зростає в кілька разів. Найчастіше в запущених формах хвороби доктора діагностують у хворих гепатит або печінкову кому.

Діагностика та лікування холангіту

Щоб остаточно підтвердити холангіт у хворого, повинні бути проведені додаткові дослідження крові. Високе значення лейкоцитів, прискорене СОЕ в основному завжди служать показаннями для проходження наступного ряду обстежень:

• холангіографії;
• гастродуоденоскопії;
• лапароскопії.

Лікування жовчевивідних шляхів при холангіті вимагає застосування цілого ряду сильнодіючих препаратів. Уникнути операції пацієнт може тільки при комплексному терапевтичному підході, заснованому на використанні медикаментів різного спектру дій. В першу чергу необхідні такі препарати для жовчевиводних шляхів, які здатні надати жовчогінну дію на хворий орган. Для зняття запалення і придушення патогенної мікрофлори вкрай важливі антибіотики і лікарські засоби нітрофуранової групи. При наявності хворобливого синдрому в правому підребер’ї лікар може призначити спазмолітики.

Якщо необхідний курс лікування не приносить позитивних результатів, тобто помітної динаміки в поліпшенні стану хворого не спостерігається, лікар може замінити консервативну терапію на більш рішучі хірургічні дії.

Холецистит у період загострення

На тлі вищеописаної жовчокам’яної хвороби досить часто розвивається така недуга, як холецистит. Охарактеризувати його можна запальним процесом стінок і протоків жовчного міхура, а також потраплянням у його порожнину патогенних мікроорганізмів. Хоча при повній відсутності каменів холецистит також здатний виникнути у жінок старше 30 років.

Основні ознаки гострого холециститу

Як правило, загострення холециститу, як і інших хвороб, що вражають жовчевивідні шляхи, відбувається після послаблення суворого режиму дієтичного харчування пацієнтом. Дозволивши собі навіть саму малість чогось шкідливого, незабаром він про це пошкодує. Болючі симптоми холециститу під правим руба, що іррадують у підлопаточну область і надключичну зону, не дозволяють забути про недугу навіть на короткий термін. Слід зазначити, що частим супутником холециститу вважають панкреатит, одночасні прояви яких викликають неймовірний дискомфорт і біль у пацієнта.

У людей похилого віку, які перенесли інфаркт міокарда, через холециститу можуть виникнути болі в загрудинному просторі. Стенокардія рефлекторного типу далі супроводжується нудотою і блювотою. Блювотні маси спочатку являють собою вміст шлунка, тобто те, що хворий їв напередодні, потім виділятися може тільки жовч.

Підвищення температури тіла не можна вважати обов’язковим симптомом холециститу. Відсутність лихоманки зовсім не свідчить про відсутність запалення. Пальпуючи живіт, лікар у більшості випадків відзначає напругу м’язів живота, хворобливість жовчного міхура, який стає все більше схожим на невелику кулю в правому підребер’ї. Печінка також починає збільшуватися в розмірах. Характерною особливістю гострого холециститу є стрибки артеріального тиску. Через кілька днів після виявлення хвороби можуть жовтіти шкірні покриви.

Різні ступені тяжкості холециститу

Гострий холецистит має основні стадії перебігу:

1. Катаральній фазі розвитку недуги не властива лихоманка тіла. Якщо присутній біль, то він досить помірний. Весь період триває не більше тижня, і найчастіше виявити захворювання на цій стадії вдається випадково. Зупинити прогресування хвороби на даному етапі цілком можливо, якщо відразу почати лікування, запобігши наступу флегмонозного холециститу.
2. Другою стадією розвитку недуги властиві явно виражені болючі відчуття, часта блювота, висока температура, загальна слабкість організму. Апетит у хворого помітно знижується через виникло на тлі патології лейкоцитозу.
3. Найнебезпечнішою для пацієнта стадією захворювання є гангренозна. До такої недуги часто приєднується перитоніт, варіантів лікування у якого немає ніяких, крім екстреного хірургічного втручання. Статистика говорить про високу ймовірність летального результату без термінового проведення операції.

Однією з найчастіших причин запізнілого розпізнання холециститу є його прояви, в більшості випадків властиві й іншим недугам органів черевної порожнини. Наприклад, також можуть про себе заявляти:

• гострий апендицит;
• загострення панкреатиту;
• виразкові хвороби шлунка та 12-перстної кишки;
• ниркова недостатність, коліка, пієлонефрит.

Лікування холециститу

Як вже говорилося, при постановці діагнозу роль грають абсолютно всі показники досліджень. Якщо жовчевиводні шляхи сповнені каменів, про це обов’язково скаже УЗД. Про те, що в організмі протікає запальний процес, підтвердить завищена кількість лейкоцитів у біохімічному аналізі крові.

Лікувати хвороби, що вражають жовчовиводні шляхи або жовчний міхур, необхідно тільки в умовах лікарняного стаціонару. Консервативні методи терапії здатні полегшити стан хворого. Йому призначають суворий постільний режим, відсутність прийомів їжі. Для знеболювання надають грілку з льодом під праве підребер’я.

Перед початком медикаментозної терапії проводиться повна дезінтоксикація організму хворого, після чого йому призначають антибіотики. Відсутність результатів протягом доби вимагає термінового втручання хірургів.

Що змінити в харчуванні при недугах жовчевивідних шляхів

Дієта при хворобах жовчевиводних шляхів відіграє важливу визначальну роль. Як відомо, в періоди нападів вживати що-небудь заборонено, оскільки викид жовчі як реакція на їжу, що надходить, здатний посилити симптоми захворювання. Під час ремісії вкрай важливо дотримуватися відповідного раціону і є згідно з чітким графіком. Їжа сама по собі — це найкращий жовчогінний засіб, тому їсти потрібно не менше 4-5 разів протягом дня. Головне — виключити будь-який, навіть найлегший перекус на ніч.

Дотримуючись нижче представлених порад дієтологів і гастроентерологів, можна досягти максимально тривалої ремісії:

1. Небажано їсти свіжий пшеничний хліб, тим більше тільки спечений, гарячий. Ідеально, якщо він буде підсушеним або вчорашнім.
2. Гарячі страви позначаються позитивно на загальному стані органів травлення. Під час приготування пасерувати цибулю, моркву тощо не слід.
3. М’ясо і рибу вибирати тільки нежирних сортів. Ідеальним способом приготування є гасіння, варіння і запікання.
4. Будь-яку олію рослинного або тваринного походження вживати в незначних кількостях не заборонено, але за відсутності теплової обробки.
5. При захворюваннях жовчевиводних шляхів кращими злаковими продуктами є гречана і вівсяна каші.
6. Молочні та кисломолочні напої, а також сир вживати можна.

У будь-якому випадку при перших проявах хвороби варто відправлятися до лікаря, самолікуванням хворий ризикує погіршити свій стан.