Червона вовчанка: терапія препаратами та народними засобами

Лікування червоної вовчанки не завжди приносить очікуваний результат. Насамперед тому, що рідко вдається розпізнати причини цього аутоімунного захворювання, що вражає судини і сполучні тканини. Вивченням даної проблеми займаються фахівці різних медичних областей. Встановити діагноз без проведення якісної діагностики практично неможливо, оскільки лікарів зазвичай збивають з пантелику вторинні захворювання, що розвиваються на тлі системної червоної вовчанки. Симптомам і лікуванню цієї недуги присвячена ця стаття.

Причини недуги

Судячи з більшості фото, лікування червоної вовчанки частіше потребують жінки. На цей факт вказує і медична статистика: чоловіки страждають цим захворюванням набагато рідше, вкрай рідко хвороба діагностується і серед молодих хлопців.

Одні дослідники стверджують, що спадкова схильність — основна причина червоної вовчанки. Лікування захворювання, спровокованого мутованими генами, на їхню думку, не принесе стабільного результату. Порушення, що виникли на генетичному рівні, негативно впливають на імунну систему, змушуючи її діяти не на захист, а проти організму.

Інші фахівці вважають, що основним фактором цієї патології є зараження вірусною інфекцією. В якості аргументів даної версії виступають численні лабораторні експерименти і випробування вчених, проведені в останні роки. Вважається, що вірус, який проникнув в організм, стимулює вироблення «неправильних» антитіл: замість того щоб знищувати хвороботворну мікробіоту, вони починають активно боротися з власними тканинами. Необхідність лікування червоної вовчанки складно переоцінити. Без відповідної терапії недуга може призвести до появи небезпечних захворювань нервової, дихальної, серцево-судинної систем, органів кроветворіння.

Існує ще одна форма червоної вовчанки — дискоїдна. Лікування цієї патології відрізняється від терапії, до якої вдаються в разі діагностування системної вовчанки. Дискоїдна форма на сьогоднішній день визнана інфекційно-алергічною аутоімунною недугою, незважаючи на те що патогенез захворювання до кінця не вивчений. У крові хворих з цим захворюванням визначається надмірна кількість гамма-глобулінів. При цьому у висновках фахівців про лабораторні дослідження кісткового мозку часто згадується про наявність специфічних патологічних клітин. Таким пацієнтам необхідне термінове лікування — дискоїдна червона вовчанка пригнічує функції кори надниркових працівників, викликає порушення в роботі репродуктивної, ендокринної систем, метаболічних процесах.

Як проявляється зовні

Захворювання розвиваються за однаковим для всіх хворих сценарієм, незалежно від його справжньої причини. Симптоми системної червоної вовчанки і лікування цього захворювання багато в чому залежать від індивідуальних особливостей організму пацієнта, його віку, наявності додаткових хронічних захворювань та інших факторів.

Вираженість ознак патології впливає не тільки на самопочуття, а й на спосіб життя пацієнта. Стан хворого швидко погіршується без належного лікування. Симптоми системної червоної вовчанки, які виникають на ранній стадії розвитку хвороби:

• Запалення дрібних суглобів. Зовні захворювання нагадує артрит, для якого характерна припухлість, сильний біль у руках і ногах, кисті рук при цьому деформуються, набрякають і червоніють. Великі суглоби (тазостегнові, колінні) набагато рідше втягуються в патологічний процес.
• Виражений остеопороз. Вступник до організму кальцій практично не засвоюється. Про дефіцит його вмісту в кістковій тканині фахівці дізнаються з рентгенографічного знімка.
• Висип на епідермісі — ще один симптом червоної вовчанки у дорослих. Лікування висипань, як правило, не потрібно. Зміни на шкірі стають візуально помітними після перебування хворого на сонці. У міру прогресування хвороби невеликі осередки розростаються, зливаючись в єдину велику пляму, покриту чешуйками шкіри. Епідерміс стає тоншим, на ньому формуються дрібні рубці, які згодом досить непросто усунути.

Крім уражень суглобів, хрящів і кісток, хворі часто скаржаться на субфебрильне підвищення температури тіла, стомлюваність, яка не проходить навіть після відпочинку, загальну слабкість, стрімке схуднення. При червоній вовчанці на щоках, носі, волосистій частині голови може виступити еритема.

Крім зовнішніх симптомів, які доставляють хворому швидше психологічний дискомфорт, ніж фізичний, варто відзначити й інші клінічні ознаки цього аутоімунного захворювання. До них відносять прояви міокардиту, перикардиту, плевриту — запальних процесів, що протікають в серці і легенів. На тлі цих порушень виникає аритмія, розвивається хронічна серцева недостатність. Нерідко патології супроводжують розлади ЦНС і шлунково-кишкового тракту.

Способи діагностики

Лікуванню системної червоної вовчанки обов’язково має передувати комплексне обстеження. «Стандартної» тріади проявів у пацієнта буде цілком достатньо для того, щоб лікар запідозрив недугу. Мова йде про:

• висипаннях на шкірі;
• запальних процесах у серці, легенів;
• остеопорозі і поразці суглобів.

Без лабораторних та інструментальних досліджень неможливо підтвердити діагноз і почати лікування. Діагностика червоної вовчанки на ранніх етапах включає в себе:

• Клінічний аналіз крові. Для гострої стадії захворювання характерне збільшення швидкості осідання еритроцитів (СОЕ), зниження показників лейкоцитів і лімфоцитів. У хворого з червоною вовчанкою іноді виявляють гемолітичну або гіпохромну анемію, яка буває викликана хронічним запаленням, інтоксикацією, внутрішніми кровотечами.
• Загальний аналіз сечі. У хворих з вовчанкою в сечі виявляють білок, кров, лейкоцити різною мірою вираженості, що свідчать про зміну в роботі нирок.
• Біохімічний аналіз крові. Таке дослідження проводять, як правило, щоб об’єктивно оцінити ступінь функціональності внутрішніх органів і систем.

Крім лабораторних, не менш важливими є інструментальні методи діагностики:

• рентгенографія та КТ органів грудної клітини;
• ЕхоКГ для виявлення легеневої гіпертензії;
• електрокардіограма, моніторування ЕКГ по Холтеру;
• УЗД органів черевної порожнини, езофагогастродуоденоскопія;
• електроенцефалографія, КТ, МРТ головного мозку.

Основні принципи терапії

Буквально кілька десятиліть тому прогноз для осіб, які страждають вовчанкою, не можна було назвати втішним. Але за останні роки медики зробили величезний прорив. За умови проведення ранньої діагностики, призначення та прийому ефективних препаратів пацієнти набувають непоганих шансів вести повноцінне життя.

Схема лікування червоної вовчанки медикаментами складається суто індивідуально для кожного пацієнта, залежно від перебігу захворювання, стадійності недуги, вираженості симптомів. Терапія здійснюється в амбулаторних умовах, але госпіталізація хворому може знадобитися в тому випадку, якщо:

• протягом тривалого часу спостерігається стійка лихоманка, яка не збивається жарознижувальними засобами;
• у нього передінфарктний або передінсультний стан, підозра на пневмонію, небезпечні порушення ЦНС;
• свідомість пацієнта пригнічена;
• стрімко падає рівень лейкоцитів у крові;
• прогресують інші симптоми.

Лікування червоної вовчанки нерідко передбачає участь вузькопрофільних фахівців (кардіолога, нефролога, пульмонолога, ревматолога). Основною метою терапії цього захворювання є не тільки усунення симптомів, а й збереження повноцінної життєздатності організму. На даний момент тривалість життя пацієнтів з цією аутоімунною недугою набагато довше, ніж та, якої можна було досягти, наприклад, 20 або 30 років тому. Успіх більшою мірою залежить від адекватності терапії та відповідального підходу пацієнта до виконання всіх лікарських приписів.

Гормонотерапія

Оскільки в основі патології лежить патологічна аутоімунна реакція організму, домогтися більш-менш стабільних результатів і поліпшити стан пацієнта можна, тільки придушивши її. Лікування червоної вовчанки у дорослих передбачає застосування препаратів з декількох груп. Одними з них є гормоновмісні ліки.

Вважається, що саме глюкокортикостероїди допомогли зробити величезний стрибок у лікуванні червоної вовчанки. Гормональні препарати відмінно борються із запаленням і пригнічують імунітет. Якщо вірити статистиці, то задовго до введення в терапевтичну схему кортикоїдів, хворі не долали навіть п’ятирічний поріг виживання після встановлення діагнозу.

Гормони здатні допомогти при раптових загостреннях захворювання, які негативно відбиваються на функціональності нирок. Разом з тим кортикостероїди володіють масою побічних ефектів, серед яких поганий настрій, втрата ваги, порушення в роботі ендокринної системи. Крім того, гормоновмісні препарати при тривалому застосуванні викликають звикання, вони ж підвищують ризик ураження кісткової тканини і розвитку остеопорозу, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету. Стероїди в лікуванні червоної вовчанки приймають всередину.

Головний показник результативності гормонотерапії — це тривалість ремісії при підтримці невеликими дозами ліків, зниження активності патологічного процесу, стійке задовільне самопочуття. Найбільш поширеним кортикостероїдним препаратом, який призначають при системній і дискоїдній червоній вовчанці, є «Преднизолон». На стадії загострення його призначають у добовому дозуванні не більше 50 мг на один кілограм маси тіла дорослого пацієнта. У період ремісії дозу скорочують до 15 мг.

З деяких причин лікування гормонами виявляється неефективним. Зокрема, дія препаратів нейтралізується, якщо приймати таблетки нерегулярно. Не принесуть користі стероїди і в тому випадку, якщо була неправильно підібрана доза або лікування було розпочато занадто пізно.

Побічні ефекти від гормонів

Оскільки вовчанкою хворіють переважно представниці жіночої статі, багато з них переживають про ймовірні побічні ефекти цих стероїдних препаратів. Частіше пацієнток хвилює ризик можливого набору ваги. Тут важливо розуміти, що без лікування гормонами прогноз не буде вселяти оптимізму. До того ж дуже часто страхи і домисли про прийом гормонів перебільшені. Багато людей змушені приймати стероїди протягом не одного десятиліття поспіль, при цьому побічні ефекти розвиваються далеко не у кожного.

Крім набору ваги, більш імовірними ускладненнями після прийому стероїдів можна вважати:

• виразкову хворобу органів шлунково-кишкового тракту;
• підвищений ризик інфікування;
• розвиток артеріальної гіпертензії;
• підвищення рівня цукру в крові.

Цитостатики

За відгуками, лікування червоної вовчанки не обходиться без застосування препаратів цієї фармакологічної групи, але вони призначаються в поєднанні з гормонами в тому випадку, якщо використання одних тільки кортикостероїдів виявляється недостатньо для позитивної динаміки одужання. Цитостатики, так само як і кортикоїди, мають імуносупресивні властивості. Рішення про застосування цих засобів лікар приймає при вовчанці з прогресуючою течією, а також у разі діагностування нефритичного або нефротичного синдромів, що свідчать про залучення нирок у патологічний процес.

Цитостатики можуть служити альтернативним способом лікування при низькій ефективності ізольованої проведеної гормонотерапії або необхідності знизити дозу стероїдів, викликаної їх поганою переносимістю або раптовим розвитком побічних ефектів. Найчастіше пацієнтам з вовчанкою призначають «Азатіоприн», «Циклофосфан», «Імуран».

Нестероїдні протизапальні ліки

Такі препарати прописують хворим з вираженим запаленням, набряком, болем у суглобах. Мінімізувати вираженість цих симптомів допомагає «Діклофенак», «Індометацин», «Аспірин», «Парацетамол», «Ібупрофен». Приймати препарати з групи НПВС можна довше, ніж гормони. До того ж вони мають менше протипоказань і побічних ефектів. Курс лікування цими засобами триває до зникнення суглобового синдрому і стабілізації температури тіла.

Вибір ліків або комбінації препаратів залежить від кожного індивідуального випадку. Деяким пацієнтам цілком достатньо прийому тільки нестероїдних протизапальних засобів для того, щоб контролювати перебіг хвороби і придушувати симптоми.

Народна терапія

За допомогою нетрадиційних методів лікування червоної вовчанки можна досягти непоганих результатів. Досить часто на додаток до медикаментозної терапії фахівці радять фітозбори та домашні рецепти. Народне лікування червоної вовчанки є непоганою альтернативою консервативному за наявності протипоказань, але, незважаючи на це, займатися самолікуванням і бездумно приймати всі засоби поспіль не можна. Перш ніж вдатися до нетрадиційних способів терапії, необхідно проконсультуватися з лікуючим лікарем.

Одні лікарські трави мають імуномодулюючі і протизапальні властивості, інші рослини надають сечогінну і ранозадну дію, стимулюють вироблення гормонів в організмі, знижують високий тиск. При грамотній комбінації компонентів вдається знизити вираженість симптомів і збагатити організм вітамінами і незамінними мікроелементами. Особливою популярністю користуються кілька рецептів ефективних народних засобів для лікування червоної вовчанки.

Трав’яний настій

Для приготування цього засобу знадобиться:

• пустирник (2 ст. л.);
• звіробій (2 ст. л.);
• чистотіл (1 ст. л.);
• шипшина (3 ст. л.);
• кора білої верби (1 ст. л.);
• березові нирки (2 ст. л.);
• корінь лопуха (1 ст. л.).

Суміш необхідно ретельно подрібнити, пропустивши через м’ясорубку або кавомолку, перемішати і відправити в темне сухе місце. Перед кожним прийомом необхідно готувати свіжий настій, для якого знадобиться 10 г цього рослинного збору. Сировину заливають 500 мл крутого окропу і, накривши кришкою, залишають на 5-7 годин. Після закінчення часу потрібно процедити напій і для посилення лікувального ефекту додати чайну ложку спиртової настоянки софори. Приймати по 250 мл настою натощак і перед вечерею. Курс лікування становить 2 тижні. Вживати напій потрібно регулярно протягом шести днів, після чого зробити одноденну перерву і продовжити лікування.

Олія звіробою

Лікування червоної вовчанки народними засобами передбачає не тільки пероральний прийом відварів і настоїв. Для терапії шкірного висипу на обличчі використовують масло звіробою. Приготувати його можна в домашніх умовах. Знадобиться пара столових ложок квіток рослини і склянка оливкової або соняшникової олії. Для наполягання кошти необхідно прибрати його у віддалене прохолодне місце на 2-3 тижні, але при цьому кожен день струсити вміст. Коли масло звіробою буде готове, їм змащують уражені ділянки шкіри з ранку і перед сном. Аналогічним чином можна приготувати олію з обліпихи — вона також відмінно справляється з проблемними місцями на епідермісі.

Інші народні рецепти

• Від болів у суглобах, викликаних системною червоною вовчанкою, можна використовувати настоянку каштана. Такий засіб продається в аптеці і коштує недорого. Щоб зняти набряк і біль, потрібно щодня втирати настоянку в суглоб, після чого обов’язково бинтувати або укутувати теплою тканиною. Курс лікування становить 1-2 тижні.
• Ще один варіант народного засобу, який допомагає при ураженні суглобів. Для його приготування знадобиться сушена вишня (100 г плодів), корінь петрушки (20 г), квітки чорної бузини (2 ст. л.). Всі інгредієнти змішують і заварюють літром гарячої кип’яченої води, потім ставлять на повільний вогонь і доводять до кипіння. Як тільки відвар охолоне, його потрібно добре профільтрувати. Приймати засіб потрібно за півгодини до прийому їжі по склянці.
• Пацієнтам з порушеннями роботи нирок можна використовувати такий фітозбір: 100 г смородинового листя, стільки ж кукурудзяних рильців і плодів шипшини. Готується відвар за такою ж схемою, як і попередній засіб.

Як жити з цим діагнозом

Однак, щоб успішно долати загострення недуги, важливо дотримуватися примітивних, але водночас дуже важливих рекомендацій фахівців:

• Уникати стресових ситуацій, психоемоційних навантажень, хвилювань і переживань.
• Збалансовано харчуватися.
• Обмежувати перебування на сонці, відмовитися від відвідування солярія.
• Займатися спортом, але не допускати надмірних фізичних навантажень.
• Не запускати хронічні захворювання, до кінця вилікувати застуду.
• Не користуватися гормональними засобами контрацепції.
• Вести здоровий спосіб життя, в якому немає місця вживанню алкоголю і курінню.
• Віддавати перевагу натуральній косметиці.

Загалом прогнозувати повне одужання від червоної вовчанки неможливо. Відсоток летальних випадків серед хворих цією недугою як і раніше високий. Але в більшості випадків причиною загибелі стає не сама вовчанка, а ускладнення, викликані інфекцією або глибоким ураженням внутрішніх органів. У разі своєчасного виявлення хвороби і складання грамотного лікувального плану вовчанку вдається тримати під контролем, не дозволяючи їй зруйнувати здоров’я і життя.