Дакріоцистит у новонароджених: симптоми і терапія

Дакріоцистит у новонароджених діагностується досить часто. Недуг супроводжується запальним процесом у сльозному мішку, який розвивається на тлі повної непрохідності або часткового звуження слізного каналу. Захворювання доставляє малюку масу незручностей.

Звичайно, багато батьків цікавляться додатковою інформацією про цю хворобу. Чому розвивається вроджений дакріоцистит у новонароджених? Якими симптомами супроводжується недуга? Чи може патологія призвести до ускладнень? Які методи лікування пропонує сучасна медицина? Відповіді на ці запитання шукають багато читачів.

Коротка інформація про захворювання

Дакріоцистит — патологія, яка супроводжується запаленням слізного мішка. Часто подібне захворювання пов’язане з порушенням прохідності слізного каналу, але існують й інші причини. Як відомо, слизові оболонки сльозовідвідної системи безпосередньо в тій чи іншій мірі контактують з тканинами носових ходів, а значить, в сльозний мішок легко потрапляють різні патогенні бактерії, віруси та інші мікроорганізми — саме таким чином розвивається гнійне запалення.

Як свідчить статистика, від даної недуги найчастіше страждають новонароджені діти, а також літні люди у віці 60-70 років (це пов’язано зі змінами організму на тлі процесів старіння). До групи ризику належать пацієнти з округлою формою черепа. Крім того, дівчатка стикаються з подібною проблемою в 6-8 разів частіше, ніж новонароджені хлопчики.

Основні причини розвитку недуги

Основну роль при розвитку даного захворювання відіграє порушення прохідності (або повна непрохідність) носослізного каналу. За допомогою клапана Гаснера він повідомляє порожнину сльозного мішка з носовою порожниною. До народження слізний канал закритий плівкою, яка утворюється з ембріональної тканини. У перші місяці після народження пробка розсмоктується, але іноді з тих чи інших причин цього не відбувається.

Тим не менш відомі випадки, в яких дакріоцистит розвивався і на тлі нормального проходження носослезного каналу.

З порожнини носа в сльозний мішок можуть проникати різні мікроорганізми. Дакріоцистит нерідко розвивається на тлі активності стафілококів, стрептококів, кишкової палички, кандидозних грибків, синьогнійної палички, збудників сифілісу, туберкульозу, хламідіозу.

До факторів ризику відносять ЛОР-патології та різні структурні особливості середньої зони черепа, зокрема, викривлення носової перегородки, гіпертрофія носової раковини (її нижньої частини), різні травматичні пошкодження, поліпи в носі. Ймовірність розвитку дакріоциститу підвищується на тлі вазомоторного, алергічного та гіпертрофічного риніту, утворення зростання пухлин у носі, різних форм синуситів тощо.

Класифікація: різновиди патології

У сучасній медичній практиці часто діагностується дакріоцистит у новонароджених. Відгуки лікарів, так само як і результати наукових досліджень, підтверджують, що недуга може набувати різних форм.

Залежно від перебігу запалення може бути гострим або хронічним. Дакріоцистит у новонародженого може набувати простої, катаральної, гнійної або флегмозної форми. Якщо звертати увагу на етіологію, то виділяють вірусне, паразитарне, бактеріальне, хламідійне і посттравматичне запалення.

На які симптоми потрібно звернути увагу?

Дакріоцистит у новонародженого, як правило, починає проявлятися через кілька днів після народження. З іншого боку, якщо слізний канал не дуже сильно звужений, то можливо більш пізній прояв симптомів — через кілька тижнів.

Першою ознакою є сльозотеча — нерідко вона посилюється під час прогулянки на свіжому повітрі, на тлі змін температури навколишнього середовища тощо. В очах малюка постійно забагато сльозної рідини.

У міру прогресування недуги симптоми посилюються. З’являються слизові, а часом і слизово-гнійні виділення з ока, що свідчить про більш виражене запалення. Нерідко століття дитини злипаються — за ніч виділення встигають підсохнути, склеюючи ресниці. Саме такими симптомами супроводжується дакріоцистит у новонароджених. Комаровський, відомий педіатр, у своїх роботах звертає увагу на той факт, що дане захворювання нерідко плутають зі звичайним кон’юнктивітом.

Тим не менш у міру розвитку недуги порушення стають більш вираженими. Для початку варто відзначити, що звичайні антисептичні і навіть антибактеріальні краплі, які ефективні при запаленні кон’юнктиви, при дакриоциститі дають лише тимчасовий результат.

Тканини нижнього століття набрякають і червонію. Якщо натиснути на область сльозного мішка, можна спостерігати виділення гною зі слізного каналу. Це характерні симптоми дакріоциститу у новонародженого. Нерідко пальпація в цю область супроводжується різким болем, малюк починає плакати. До інших симптомів можна віднести печіння, свербіння в очах, почервоніння кон’юнктиви.

Чим небезпечна хвороба? Чи можливо ускладнення

Якщо був діагностований дакріоцистит, новонародженому потрібна адекватна медична допомога. Ні в якому разі не можна ігнорувати захворювання — важливо точно слідувати інструкціям лікаря.

За відсутності терапії запалення сльозного мішка переходить у хронічну форму, яку вилікувати набагато важче. Саме тому настільки важливим є правильне лікування дакріоциститу у новонароджених. Комаровський говорить про те, що, на жаль, часто терапію починають занадто пізно, оскільки початкові етапи розвитку недуги нагадують клінічну картину при кон’юнктивіті.

Іноді на тлі запального процесу в сльозному мішку утворюється абсцес — скупчення гною в оболонках. Якщо абсцес розривається, то можлива поява свищів — каналів, які з’єднують порожнину мішка з іншими тканинами. Існує ймовірність розвитку флегмони очниці. Постійне виділення гною негативно позначається на стані зовнішніх оболонок ока — можливі різні пошкодження кон’юнктиви, вилучення рогівки, різке і стійке зниження зору.

У найбільш важких випадках інфекція і запальний процес поширюються і на інші довколишні органи. Сепсис і абсцес мозку — вкрай рідкісні ускладнення дакріоциститу. Проте ймовірність подібного результату існує.

Згідно зі статистикою, приблизно у 14-16% пацієнтів, які перенесли подібне запалення, в порожнині слізного каналу утворюються невеликі камені, які вимагають видалення.

Діагностичні заходи

Як вже згадувалося, початкові симптоми дакріоциститу схожі з ознаками кон’юнктивіту. Саме тому в даному випадку необхідна правильна діагностика.

Як правило, загального огляду достатньо для того, щоб лікар запідозрив наявність дакриоциститу. Надалі проводиться аналіз крові — на тлі запального процесу спостерігається підвищення рівня лейкоцитів.

Крім того, проводиться посів з використанням зразків, узятих з кон’юнктиви і слизових оболонок носа. Для цього ж аналізу беруть відокремлюваної зі слізного мішка. Таке дослідження допомагає визначити природу збудника.

Крім того, використовуються й інші тести, наприклад, зондування та ехографія (під час процедури можна побачити розширення сльозного мішка і застій рідини). У тому випадку, якщо є підозра на наявність пухлини або ж дакріоцистит розвинувся після травми, пацієнта направляють на комп’ютерну томографію. Іноді для того, щоб встановити причину розвитку запального процес, проводиться назальна ендоскопія.

Дакріоцистит у новонародженого: лікування

На початкових етапах маленьким пацієнтам призначають спеціальні препарати. Широко використовуються такі краплі при дакріоциститі новонароджених, як «Мірамістин», «Левоміцетин», «Сульфацил». Курс терапії триває від 7 до 10 днів.

Не менш ефективним є препарат «Тобрекс» при дакріоциститі у новонароджених. Цей засіб має виражені антибактеріальні властивості. Крім того, його можна використовувати для дітей практично будь-якого віку.

Терапію часто доповнюють спеціальними антибактеріальними мазями, наприклад тетрацикліновою або еритроміциновою — їх закладають за століття на ніч. Лікування доповнюється щоденним поштовховим масажем сльозного мішка. Доктор Комаровський рекомендує саме це лікування. На початкових етапах воно дійсно дає потрібний ефект.

Якщо у пацієнта є флегмона, то її важливо розкрити. Після процедури проводиться дренаж із застосуванням 10% розчину натрій хлориду. Ранку промивають антисептичними розчинами ще протягом тижня.

Антибіотики при захворюванні

Оскільки в більшості випадків запальний процес пов’язаний з активністю бактеріальних мікроорганізмів. Як правило, спеціальних антибактеріальних крапель укупі з іншими терапевтичними процедурами достатньо для того, щоб впоратися з недугою. У найбільш важких випадках антибіотики вводять внутрішньомишково або внутрішньовенно, для досягнення максимального ефекту. Ефективними вважаються:

• пеніциліни (курс терапії триває від 5 до 14 діб);
• аміноглікозиди (ліки використовуються протягом 5-10 діб);
• цефалоспорини, зокрема, «Цефтріаксон», «Цефотаксим» (лікування триває від 5 до 14 днів);
• сульфаніламіди, наприклад, «Котримоксазол», «Сульфадімідін».

Дакріоцистит у новонароджених: лікування масажем

Зрозуміло, краплі допомагають впоратися з основними симптомами. Але не менш важливим є масаж очей новонародженого. При дакріоциститі ця процедура повинна виконуватися регулярно. Це допомагає видалити гнійні маси зі слізного мішка і прискорити процес одужання.

Як робити масаж при дакріоциститі новонароджених? Краще, якщо перші кілька процедур проведе лікар або медсестра — так у батьків буде можливість навчитися робити масаж самостійно.

Зрозуміло, перед процедурою потрібно ретельно вимити руки, підготувати стерильні ватні тампони і розчин фурациліну (його потрібно злегка розігріти до кімнатної температури). Спочатку рекомендується злегка натиснути на внутрішній кут ока подушкової вказівного пальця (пам’ятайте, що шкіра, хрящі та інші тканини малюка дуже чутливі, тому не варто тиснути занадто сильно). Далі потрібно акуратно натиснути на сльозний мішок — крізь сльозний проток почне виділятися слизово-гнійна маса, яку потрібно прибрати ватним диском, змоченим в розчині фурациліну. Давні і ковзні рухи потрібно продовжувати, рухаючись уздовж переносиці. Після закінчення масажу очі потрібно закопати «Левоміцетином» або іншими краплями, призначеними лікарем.

Подібні маніпуляції повторюють по 5 разів на день. Тривалість терапії — два тижні.

Зондування під час дакриоциститу

Іноді єдиним способом лікування є зондування слізного каналу. Таку процедуру призначають у тому випадку, якщо недуга розвивається протягом тривалого часу, а масаж і медикаменти не дають потрібного результату.

Процедура порівняно проста. Під місцевим знеболюванням лікар вводить спеціальний маленьких зонд у слізний канал. Така маніпуляція дозволяє усунути затор, який закупорює канал. Також під час процедури сльозний мішок очищають від гню і промивають антисептичним розчином.

Далі лікар призначає маленькому пацієнту очні краплі. Через 1-2 тижні процедуру повторюють ще раз. У більшості випадків подібне лікування закінчується повним вилікуванням дитини.

У найбільш важких випадках проводиться дакріоцисториностомія — хірургічна процедура, під час якої лікар створює нове сполученням між носовою порожниною і сльозним мішком. Таким чином, сльозна рідина може переміщатися в обхід закупореного природного каналу.

Народні методи лікування

Медикаментозну терапію можна доповнити ліками народної медицини. Зрозуміло, застосовувати їх без попередньої консультації і дозволу лікаря не варто ні в якому разі.

• Деякі народні знахарі рекомендують використовувати сік каланхое (якщо мова йде про лікування дитини, то сік розводять чистою, кип’яченою водою) для закопування носа. Вважається, що сік рослини має протизапальні і бактерицидні властивості.
• Для компресів застосовуються настоянки і відвари квіток ромашки, трави кропу, листя м’яти.
• Для промивання очей можна застосовувати концентровану чайну заварку. До речі, можна просто змочити в гарячій воді чайні пакетики, злегка їх остудити і накласти на очі.

Прогнози для маленьких пацієнтів

Насправді прогнози цілком сприятливі. Своєчасна діагностика і правильно проведене лікування дакріоциститу у новонародженого в більшості випадків закінчується повним одужанням. Ускладнення можливі, але вони реєструються лише в одиничних випадках.

Профілактика: як запобігти розвитку недуги

На жаль, не існує спеціальних ліків, які могли б запобігти розвитку дакріоциститу. Профілактика в даному випадку зводиться до регулярного промивання очей новонародженого. При появі перших же симптомів потрібно звернутися до лікаря. На початкових етапах позбутися недуги можна за допомогою ліків, не вдаючись до зондування.