До чого може довести установка «чоловіки не плачуть»: особиста історія

Про роки депресії і про те, що допомогло піднятися з дна.

Засновник і CEO студії стартапів Concepter.

Сьогодні мені виповнилося 30 років і я святкую велику подію у своєму житті — я переміг депресію. Я пишу цей пост, тому що вважаю правильним ділитися такими історіями. У нас в суспільстві про свої особисті проблеми не прийнято говорити вголос, тим більше підприємцям з певним рівнем публічності. Але саме через такі культурні норми я і опинився в тому місці, в якому нікому не побажаю опинитися.

Все почалося приблизно чотири роки тому. Пропрацювавши півдня в неділю, я приїхав увечері додому, і мені різко стало погано. Настільки, що довелося викликати швидку. Після обстеження лікарі резюмували: «У тебе сильно піднявся тиск через нерви». Так раптово я став гіпертоніком. Через деякий час я вирішив вивчити цю проблему, пройшовши обстеження в двох лікарнях. В обох мені дали висновок, що у мене все відмінно з судинами і мені потрібно просто менше нервувати. Ще лікарі порекомендували боротися з тиском, почавши плавати, їздити на велосипеді або бігати. «А можна всіма цими видами спорту займатися відразу?» — уточнив я.

Після цих діагнозів я собі почав вселяти, що не варто так паритися через проблеми, і вирішив ще більше часу інвестувати в тріатлон. Це навіювання на диво допомогло, але проблему не вирішило. Приблизно раз на 2-4 тижні у мене все одно відбувалися збої і я завжди намагався мати при собі запас таблеток на ці випадки. У такому режимі я жив ще два з половиною роки, до кінця 2017-го.

У 2017 році я взяв участь відразу в двох серйозних змаганнях на витривалість. У квітні — забіг на 240 кілометрів по Сахарі, а в жовтні була четверта для мене гонка IRONMAN, яка остаточно відбила бажання далі брати участь у багатогодинних випробуваннях на витривалість. Оскільки у мене більше не було спортивних цілей, кількість тренувань до кінця 2017-го впала приблизно до одного на тиждень.

У 2018 році я вирішив весь час, який раніше витрачав на тренування, проінвестувати в роботу. Перші півроку це давало плоди, я почав кілька нових цікавих проектів і пристойно наростив оборот в компанії. А до літа почалося найцікавіше.

Проблеми з тиском до мене повернулися з ще більшою інтенсивністю і частотою. Напади приходили у відповідальні моменти, наприклад під час інтерв’ю і публічних виступів, або коли всього лише дивився бойовик у кіно. Розуміючи це, я знову почав пити заспокійливе, але вже на випередження, перед напруженими завданнями. Крім гіпертонії, з’явилися і нові відчуття — дикий дискомфорт в організмі перед сном. Я відчував себе дуже тривожно, ставало важко дихати. Таке дивне відчуття, що якщо я засну, то ніколи вже не прокинуся. Лягати спати стало мукою для мене, і, щоб якось послабити це почуття, я почав щовечора перед сном випивати 100-200 грам рому.

До середини літа стало ще «веселіше»: почав прокидатися посеред ночі з криками.

Приблизно раз на два дні мені снилися кошмари, і, що найнеприємніше, після них поверталося почуття тривоги, яке не давало мені знову заснути. Через це я став гірше висипатися і пізніше прокидатися. До серпня 2018-го у мене почала сильно падати енергійність. Щоразу, прокинувшись, я відчував, що у мене 10% заряду «батарейки». Тепер для мене було мукою не тільки лягти спати, а й встати з ліжка. Щоб якось себе відволікати і піднімати настрій, я починав свій день з онлайн-ігор. Про тренування вже не могло бути й мови. Часто я одягав бігову форму і, не доходячи до дверей, просто падав на диван і лежав.

У вересні через постійну втому я почав вболівати раз на два тижні. Для мене було за радість полежати день вдома і нікуди не виходити. Рівень заряду був вже 3%, і я кожен день через силу змушував себе піти на роботу або на зустріч з друзями. У жовтні, крім усього іншого, у мене на два дні сталася зупинка травної системи, і це був другий випадок у моєму житті, коли довелося викликати швидку для відновлення нормальної життєдіяльності. Після цієї дивної події я пішов до гастроентеролога і здав аналізи. Лікар поставив діагноз: панкреатит. Для мене це було дивно, тому що особливо шкідливих звичок у харчуванні у мене не було.

У листопаді мені вже було стабільно нестерпно погано і я абсолютно нічого не міг зробити з собою. Я розумів, що щось не так з нервовою системою, але ніяк не міг повернути себе в нормальний стан.

Єдине, що мене заспокоювало в ті вечори, — це перегляди документальних фільмів про наркоманів, які перебували в приреченому стані. Ці фільми мені допомагали дивитися на себе з боку і знову твердити, що «у мене все добре в житті».

Під час перегляду цих документалок мені попалося відео, в якому про один з наркотиків говорилося, що він не є шкідливим, не викликає звикання і може допомогти людині розібратися зі своїми ментальними проблемами.

Мені стало цікаво випробувати це на собі. Хоча до наркотиків все життя ставився з обережністю, я почав думати, що це допоможе мені розібратися з моїм дивним ментальним станом. Але під час прийому я відчув, що втратив контроль над своїми думками, і це було дуже неприємне відчуття. Взагалі, не рекомендую повторювати цей досвід.

Але яким би негативним він не був, в моєму мисленні відбулася одна невелика зміна. Я зрозумів, що не знаю, чого я не знаю. Це розуміння повернуло давно забуту природну допитливість, і я став дуже часто задаватися питанням «Чому?». Так, це питання мене призвело до рішення записатися на прийом до психотерапевта. Але на жаль, перший сеанс постійно переносився і я знову повернувся до старих проблем.

На початку грудня, після чергового перенесення першого візиту до психолога, я поїхав додому і зайнявся дуже незвичайним дослідженням. У мене був спустошений стан, і я зрозумів, що більше не можу терпіти. Я більше не бачив сенсу мучитися від життя, змушувати себе кожен день лягати спати, вставати з ліжка, йти на роботу, спілкуватися з людьми. Біль від самої ідеї мого існування був настільки сильним, що я почав шукати відповідний спосіб накласти на себе руки. Я з властивим мені науковим підходом почав вивчати суїциди, щоб розібратися в методах, які мають найбільш високу ймовірність летального результату. Потім почав аналізувати, який з цих способів підійде моєму характеру. Розібравшись і з цим завданням, я нарешті відчув дивне задоволення від того, що знайшов вихід.

Але, закривши ноутбук, я подивився на себе з боку і задався питаннями. Чому я прийшов до такого рішення? Може, причиною всьому — депресія, адже саме через неї людей відвідують суїцидальні думки? Через два дні я нарешті потрапив на прийом до психотерапевта і з ходу задав ці два питання.

Після першого ж сеансу я зрозумів, що вже довгий час перебував у стані важкої депресії.

Всі ці роки я не хотів цього розуміти, тому що бути в депресії — це «не по-чоловічому». А мене вчили бути сильним і самостійно справлятися зі своїми слабкостями.

Після першого сеансу я почав вивчати, як депресія може проявлятися у людини, і вперше дізнався, що психосоматика — це наукове поняття. У «Вікіпедії» я прочитав: «У хворого спостерігається пестра картина невизначених скарг, які можуть зачіпати серцево-судинну систему, шлунково-кишковий тракт, руховий апарат, органи дихання і сечостатеву систему». «Хоч сечостатеву систему не торкнулася», — зрадів я. Всі хвороби, які я описував вище, з’явилися саме через збої моєї нервової системи.

У грудні я продовжив сеанси з психологом і практично щодня по дві години займався розбором своєї особистості по цеглинках. Я зрозумів, що багато поведінкових паттерів тягнуться з самого дитинства. Усвідомив, що уявляв себе далеко не тією людиною, якою є. Зрозумів, що в мені є багато якостей, в яких важко зізнаватися самому собі: заздрість, надлишковий егоїзм, ненависть. Це як знайти в будинку льох, в який ніколи не заходив, і побачити там дзеркало, покрите багаторічним шаром пилу, за якою не видно відбиття. Щоб картинка в цьому дзеркалі прояснилася, ти починаєш здувати цей пил, але вона потрапляє тобі в очі.

До кінця 2018 року я почав готуватися до тривалої поїздки в США по роботі. Це допомогло мені позбутися старих речей, які повертали мене до старих звичок. Так, я вирішив продати свою машину, відвіз сотні кілограмів одягу в благодійний магазин і віддав ключі від квартири братові.

На початку січня 2019 року, відпрацювавши тиждень у Лас-Вегасі, я нарешті оселився в Сан-Франциско. Але замість того щоб радіти Каліфорнії, я знову відчував симптоми психосоматики. Більш того, до старої палітри хвороб додалася проблема з сечостатевою системою — тепер я зібрав практично повний комплект проблем зі здоров’ям, на які може вплинути мозок. Цього разу я вже розумів, що зі мною відбувається. Я взяв собі за правило кожен день приділяти мінімум чотири години на те, щоб продовжувати розбирати себе на атоми і боротися з депресією вже без допомоги психолога.

Я почав експериментувати з корисними звичками. Спочатку повернув собі біг і помітив, що він дуже позитивно впливає на мій настрій. Трохи пізніше я прочитав, що під час фізичного навантаження кров від мозку йде до м’язів, що допомагає переключитися і відволіктися від проблем. Потім я вирішив подивитися, скільки часу проводжу в телефоні, і побачив, що більше восьми годин на тиждень витрачаю на онлайн-ігри — вбивалки часу. Я відразу ж видалив їх всі. Стало відчутно більше вільного часу, і я його почав витрачати на регулярні дзвінки близьким людям і прослуховування аудіокниг. Потім я помітив, що багато уваги приділяю соцмережам. Спочатку знизив споживання контенту, а потім змінив і сам контент, відписавшись від профілів, які створюють мені дофамінові пастки.

Але найважливіша звичка прийшла до мене трохи пізніше. У Сан-Франциско я почав все частіше зустрічати людей, які практикують медитацію. В один з вечорів я розговорився з водієм таксі, який остаточно переконав мене спробувати. Я завантажив популярний додаток, постарався слідувати гіду і пару хвилин ні про що не думати. На мій подив, з’ясувалося, що це непосильне для мене завдання. Здавалося б, що складного в тому, щоб просто сісти, закрити очі і ні про що не думати? Але після кожного сеансу медитації я став помічати, що у мене стабілізується настрій і з’являються свіжі та оригінальні думки. Я став поступово збільшувати час практики — від 10 до 40 хвилин на день.

Медитація допомогла мені прийти до однієї важливої речі, яку я не розумів раніше. Я зрозумів, що людина здатна утримувати в голові тільки одну думку за одиницю часу і вона сама може вирішити, яка це буде думка. Я усвідомив, що не обмірковувати нескінченно свої проблеми під силу абсолютно будь-кому, і мені в тому числі. 18 лютого (навіть записав цю дату) я зміг взяти думки під контроль і більше не дозволяти проблемам диктувати мої дії і мій настрій.

З того дня я дуже швидко пішов на поправку. Більшість проблем зі здоров’ям канули в Лету, енергійність знову повернулася на колишній рівень. Я продовжував прищеплювати собі корисні звички, зайнявшись дієтою. Я прийняв рішення скинути зайвий жирок, який накопичив за півтора року без спорту, прибравши зі свого раціону вечерю. Так я почав щодня вводити невеликий дефіцит калорій. Оскільки терезів у моєму житлі немає, став фіксувати результати на камеру, і, схоже, мені таки вдалося «зрізати» пару сантиметрів з боків протягом останнього місяця.

Потім я відмовився від алкоголю, дозволяючи собі не більше келиха вина під час вечірок. Тепер я не бачу сенсу пити, так як мені більше немає чого заспокоюватися, а задоволення від життя зараз отримую і без зовнішніх стимуляторів. Крім алкоголю, став так само свідомо підходити до інших дій і бажань. Став набагато сильніше цінувати оточуючих мене людей і просто жити моментом, в якому перебуваю.

Я також нарешті зрозумів для себе, що таке щастя. Раніше я думав, що воно в зовнішньому світі, в результатах. Що якщо досягну якоїсь нової вершини, то отримаю те саме щастя. Але, як показав досвід, підкорюючи ці вершини, ти всього лише отримуєш набір гормонів, які на невеликий термін піднімають тобі самооцінку.

Щастя всередині. Коли ти приймаєш себе, довіряєш собі, цінуєш себе. Себе в цьому світі і світ в самому собі.

Тепер я дивлюся на цю історію з депресією як на одну з найкращих подій, які відбулися в моєму житті. Тому що люди, на жаль, так влаштовані, що найцінніші уроки виносять з проблем. Через це я перестав ставитися до проблем як до чогось поганого, тому що, якщо отримувати з них уроки, це дає нам можливість швидше вчитися і приймати більш правильні рішення. Ймовірно, якби я не досяг цього дна, мені було б важче спливати вгору, не відштовхнувшись.

Тепер я знайшов нове хобі — усвідомленість. Хочу уточнити, що я не став дотримуватися релігійних течій, пов’язаних з медитацією. Я залишаюся агностиком і просто бачу в цьому хобі велику користь не тільки для себе, але і, можливо, для оточуючих. Випробувавши на собі ефекти, які дає медитація, я став вивчати цей феномен з наукової точки зору. Ряд вчених з’ясували, що медитація не тільки допомагає при боротьбі з депресією, але і покращує здатності мозку. Навіть кілька тижнів коротких практик позитивно впливають на пам’ять, увагу, креативність і когнітивну гнучкість.

Я подолав багато своїх страхів і вирішив повністю відкритися для оточуючих і ділитися своїми спостереженнями. Перше спостереження ви щойно дочитали. Навіщо я це все написав публічно? Моя відповідь — тому що я вірю, що хтось, прочитавши цю історію, зможе почасти побачити в ній себе на шляху до депресії. Сподіваюся, комусь мій досвід допоможе інакше подивитися на установку «чоловіки не плачуть». І у таких людей тепер буде приклад людини, яку ця позиція завела зовсім не туди.

З днем виходу з депресії мене! Який ще й збігся з ювілеєм.

P.S. Дякую всім, хто підтримував мене на цьому шляху. Якби не близькі люди, мені було б набагато важче впоратися з недугою. У часи депресії я часто поводився некоректно і деяким оточуючим теж психологічно дісталося від мене. Тому хочу вибачитися перед тими, кого міг зачепити депресивний керівник, партнер, друг, син, брат.