Хвороба Меньєра — визначення. Симптоми прояву, методи діагностики та терапія захворювання

Що це таке хвороба Меньєра? Це захворювання внутрішнього вуха. Виявляється вона досить частими нападами запаморочення. Також можливі такі симптоми, як нудота, шум у вухах, блювота і прогресуюче зниження слуху. Для діагностики цієї патології необхідно проводити отоскопію (огляд барабанної перепонки), дослідження функцій слуху і вестибулярних аналізаторів різними методиками.

Лікування спочатку проводиться консервативними методами. Але в тому випадку, якщо цього виявляється недостатньо, проводиться хірургічна корекція і слухопротезування. Далі розглянемо більш детально, що це за хвороба, ніж вона проявляється і яким чином її діагностують і лікують.

Загальна інформація про патологію

Розгляньмо, що це таке — хвороба Меньєра, більш детально. Патологію вперше описав французький лікар 150 років тому. Тому назва недуги носить його прізвище. Захворювання може зустрічатися серед людей різного віку — від 17 до 70 років, діти майже не схильні до цієї недуги.

Частіше їм страждають особи віком від 30 до 50 років. Статевих відмінностей не виявлено. Зазвичай хвороба може вражати внутрішнє вухо тільки з одного боку, але в 10% випадків патологічний процес може виявитися спочатку двостороннім. Часом під час тривалого існування захворювання трансформується у двосторонню форму.

Причини

Не існує певної причини розвитку хвороби Меньєра. Вважається, що його симптоматика обумовлена підвищенням тиску ендолімфи у внутрішньому вусі, яке розташоване в товщі скроневої кістки. Воно складається з напівкружних каналів і переддень, а також равликів. Ця освіта є органом рівноваги і слуху.

Підвищення тиску в структурі внутрішнього вуха відбувається внаслідок збільшення кількості ендолімфи. Це веде до порушення сприйняття звукового коливання, а значить до порушення слуху, рівноваги і координації, тобто відбуваються вестибулярні зміни. Різні фактори здатні послужити передумовами для збільшення тиску ендолімфи, серед яких виділяються наступні:

• Поява вірусних захворювань внутрішнього вуха (особливо герпес і цитомегаловірус). Роль цих вірусів полягає не в ураженні структури внутрішнього вуха, а в запуску аутоімунних процесів. Таким чином, продукуються антитіла не тільки до вірусів, але ще й до клітин внутрішнього вуха. У цьому випадку навіть після повного одужання та виліковування від вірусу процес пошкодження триває.
• Поява алергічної реакції. У цьому випадку механізм розвитку хвороби аналогічний такому на тлі вірусних інфекцій.
• Отримання травм голови, при яких пошкоджується скронева кістка.
• Розвиток судинних порушень, на тлі яких змінюється кровотік у внутрішньому вусі.
• Наявність аномалії в будові внутрішнього вуха. При цьому роль відіграє ширина каналів поряд з об’ємом шляхів, які проводять рідину у вусі.

Далеко не завжди можна простежити зв’язок хвороби Меньєра з вищевикладеними факторами. Існують випадки наявності спадкової схильності до цієї хвороби, коли вона виявлялася в кожному поколінні, що свідчить про існування генетичної залежності.

Форми патології

Всього виділяється три форми захворювання, що залежать від наявних у пацієнта симптомів:

• Кохлеарна форма, на тлі якої серед клінічної симптоматики переважає порушення слуху.
• Вестибулярна форма. У цьому випадку основним проявом є порушення рівноваги і координації.
• Класична форма, яка поєднує слухові та координаторні порушення.

В цілому, хвороба Меньєра відрізняється приступоподібною течією. У тому випадку, якщо безпосередньо між нападами стан пацієнта повністю відновлюється, міркують про зворотну стадію хвороби. Але, коли навіть у міжприступний період присутні порушення слуху, то тоді говорять про незворотну стадію. За частотою і тривалістю нападів виділяється ще кілька форм захворювання, а саме:

• Розвиток легкої форми. На тлі цієї форми напади бувають дуже короткими: від кількох хвилин до пари годин. Вони можуть повторюватися раз на кілька місяців або років.
• Форма середньої тяжкості. При цьому напад триває до п’яти годин. А після нього хворий непрацездатний протягом декількох днів. Такі напади можуть повторюватися не частіше ніж раз на тиждень.
• При важкій формі напади тривають більше п’яти годин. Такий напад може виникати раз на добу. Працездатність пацієнта при цьому втрачається.

Нижче представлені симптоми хвороби Меньєра.

Симптоми хвороби

Якою ж симптоматикою виявляються напади патології? Як правило, у пацієнтів спостерігаються такі ознаки:

• Поява раптових і різких запаморочень. Виникнення почуття обертання предметів у навколишньому світі, немов він перевертається. При будь-яких рухах запаморочення посилюється і майже завжди супроводжується нудотою з блювотою. Хворі при цьому не можуть ні сидіти, ні стояти. Вони намагаються лежати з закритими очима і не ворушитися. У тому випадку, якщо попросити пацієнта доторкнутися пальцем носа з заплющеними очима в положенні лежачи, він не зможе цього зробити. Хворі при цьому не можуть потрапити навіть в область обличчя. Будь-які рухи кінцівками здатні посилити нудоту і блювоту. Таким чином, безпосередньо координація в моменти нападу різко порушується. Які ще ознаки хвороби Меньєра можливі?
• Слухові зміни. У пацієнтів може виникнути несприйнятливість по відношенню до звуків з низькою частотою. А гучні звуки з шумом викликають вкрай неприємні відчуття з болем в голові. Також може виникати дзвін у вухах без фактичного джерела звуку.
• Поява відчуттів в області вуха. Присутність закладеності, тиску, розпирання і просто дискомфорт у вусі.
• Поява вегетативної симптоматики. У хворого спостерігається нудота поряд з блювотою, підвищеною пітливістю, збільшенням частоти скорочень серця, зниженням тиску, зближенням обличчя і з задишкою.
• Поява коливальних мимовільних рухів очних яблук.

Перед приступом хвороби Меньєра у пацієнтів можуть виникнути незначні порушення в координації, що проявляються в нестійкості хворого. Безпосередньо після нападу, що триває від пари хвилин до декількох годин, хворий може відчувати себе розбитим і втомленим. При цьому пацієнти скаржаться на головний біль і сонливість.

Якийсь час може зберігатися порушення в координації поряд з нестійкістю, зниженням слуху і хиткою ходою. У міру розвитку захворювання періоди постприступних явищ подовжуються, а з часом проміжки нормального самопочуття втрачаються повністю. У подібній ситуації хвороба поступово набуває незворотного характеру.

Слід зазначити, що спочатку даного захворювання у пацієнтів порушується тільки сприйняття низькочастотних звуків, але поступово втрачається здатність чути весь діапазон звукових коливань. Кожен новий напад може призводити до ще більших порушень слуху. У підсумку у людини настає глухота.

Як правило, з втратою слуху напади запаморочень зникають. Виділяють наступні фактори, які провокують приступи: стрес поряд з прийомом алкоголю, вживанням кави, курінням і вдиханням тютюнового диму, підвищенням температури тіла, недосипанням і надлишком солі в їжі.

Часом напади розвиваються раптово, що може виявитися причиною падіння людини і нанесення самій собі травми. Особливо небезпечним може стати падіння на проїжджій частині на вулиці, оскільки встати і рухатися в результаті вестибулярного розладу хворі не зможуть навіть у тому випадку, якщо падіння не призведе до травми.

Недуг відрізняється непрогнозованим характером. Частота нападів з їх тривалістю і вираженістю може збільшуватися або зменшуватися. Що це таке — хвороба Меньєра, тепер зрозуміло. Але як виявити патологію?

Принципи діагностики

Безпосередньо перед призначенням обстеження пацієнтам з підозрою на цю хворобу проводять отоскопію. У рамках встановлення діагнозу враховують характерну клінічну картину нападів. Також проводиться дослідження функцій слуху. Проводяться проби з камертоном, які дають можливість визначити всі нюанси, пов’язані з ураженням внутрішнього вуха.

В обов’язковому порядку здійснюють аудіометрію. На тлі проведення тональної аудіометрії в якості діагностики хвороби Меньєра у пацієнтів спостерігають зміни в сприйнятті низьких частот. На тлі прогресування хвороби знижується загальна чутливість будь-яких частот, а глибина порушення слуху в свою чергу зростає. У рамках проведення надпорогової аудіометрії визначають позитивний феномен прискореного збільшення гучності.

Вестибулярні розлади підтверджують цілою низкою різних методів, наприклад, використовується вестибулометрія, стабілографія, аналіз спонтанного ністагму тощо. Крім цього, для діагностики захворювання використовуються методики, які підтверджують підвищення ендолімфи і збільшення її тиску. Для цього проводяться дегідратаційні проби поряд з електрокохлеографією.

Електрокохлеографія дає можливість зареєструвати електричні імпульси. Зміни амплітуди реєстрованого потенціалу дії поряд з їх тривалістю дозволяють визначити, чи є надлишок ендолімфи з підвищенням її тиску в межах внутрішнього вуха.

Діагностика даного захворювання вимагає обов’язкового проведення комп’ютерної томографії головного мозку. Робиться це для того, щоб виключити інші причини появи симптомів, які схожі з хворобою Меньєра. Подібною симптоматикою володіє, наприклад, невринома слухового нерва поряд з розсіяним склерозом, порушеннями кровообігу і так далі.

З метою диференційного діагностування проводиться ехоенцефалографія, електроенцефалографія, реоенцефалографія, ультразвукові дослідження судин голови, а, крім того, аналіз слухових потенціалів. У більшості випадків подібне комплексне застосування різних методик діагностики дає можливість правильно встановити діагноз. Тепер нам відомі симптоми. Лікування хвороби Меньєра розглянемо далі.

Терапія

Загальноприйнято вважати, що хвороба є невиліковною. Але можна зупинити її прогресування і звести симптоми до мінімуму. Лікування цієї хвороби має бути комплексним. Тільки одночасне застосування цілої низки способів дає можливість полегшити страждання пацієнта.

Першим кроком у лікуванні хвороби Меньєра має стати дотримання дієти. Деякі харчові рекомендації дають можливість впливати на обмінні процеси в районі внутрішнього вуха. Обмеження прийому солі поряд з відмовою від алкоголю і кави сприяють зменшенню тиску ендолімфи, а це означає, що поява нападів буде більш рідкісною. Дуже важлива відмова від куріння і ведення здорового способу життя, в рамках якого у людини має бути достатня кількість сну. Важливо виключити або хоча б звести до мінімуму кількість стресових ситуацій.

З метою поліпшення стійкості вестибулярного апарату пацієнтам призначають спеціальні вправи, які дозволяють тренувати його, підвищуючи поріг його збудження і сприяючи загальному поліпшенню координації всього тіла. Відгуки про лікування хвороби Меньєра подано наприкінці статті.

Медикаментозне лікування

Медикаментозне лікування, як правило, полягає в застосуванні різних препаратів безпосередньо в моменти нападів для їх ліквідації. Також ліки слід використовувати і в міжприступний період. Купування нападів проводять за допомогою таких медикаментів:

• Застосування антихолінергічних засобів у вигляді «Атропіна», «Платифілліна» і «Скополаміна».
• Серед адреноблокаторів найчастіше перевага надається «Пірроксану».
• Прийом антигістамінних засобів, наприклад, «Меклозин» поряд з «Фенкаролом», «Супрастіном» і «Димедролом».
• Прийом протилежних препаратів у вигляді «Церукала» або «Осетрона».
• Лікування седативними засобами, наприклад, «Діазепамом».
• Застосування препаратів з групи бетагістина, наприклад, «Бетасерк» поряд з «Вестібо», «Вестинормом» або «Бетагісом».
• Використання судинних засобів, наприклад, «Но-шпи» або нікотинової кислоти.

За можливості, лікарські препарати слід використовувати в ін’єкційній формі. У міжприступних періодах лікування проводиться з метою профілактики чергових приступів і зменшення симптомів хвороби. З цією метою використовуються такі препарати:

• Застосування засобів бетагістина, наприклад — «Бетасерк», по 24 міліграми двічі на день протягом місяця.
• Використання сечогінних препаратів у вигляді «Тріамтерена», «Верошпірона», «Гідрохлортіазиду» і «Діакарба», які ведуть до зниження тиску ендолімфи. Їх використання вимагає корекції дієти, оскільки такі препарати виводять з організму калій. У зв’язку з цим в раціон потрібно додатково включати такі продукти, як абрикоси, картопля і банани. За наявності необхідності додатково призначаються ліки калію, наприклад, «Аспаркам» або «Панангін».
• Лікування венотоніками, наприклад, «Ескузаном» поряд з «Троксевазином», «Детралексом» і «Флебодіа».
• Використання препаратів, які нормалізують мікроциркуляцію, наприклад, «Пентоксифілліну» або «Тренталу».

Проведення хірургічного лікування

До такого виду лікування лікарі вдаються в разі неефективності консервативної методики. Метою хірургічної терапії виступає поліпшення відтоку ендолімфи поряд зі зниженням збудливості вестибулярних рецепторів і зі збереженням, а, крім того, і з поліпшенням слуху. Всі оперативні способи впливу при даній хворобі підрозділюються на кілька наступних видів:

• Дренуючий вигляд оперативного втручання спрямовується на поліпшення ендолімфального відтоку.
• Руйнівний вид оперативного втручання дозволяє перервати передачу імпульсів.
• Під час операцій на вегетативній нервовій системі видаляють шийні симпатичні вузли, здійснюючи резекцію барабанної струни.

На жаль, певна частка операцій, які здійснюються на структурі внутрішнього вуха, веде до втрати слуху. Ця обставина служить стимулом для знаходження альтернативних варіантів боротьби з хворобою.

До таких методик належить хімічна лабіринтектомія, яка передбачає введення в барабанну порожнину малих дозувань гентаміцину. Гентаміцин є антибіотиком, який здатний викликати процес відмирання клітин вестибулярного апарату. Завдяки цьому досягається переривання імпульсів від ураженої сторони, безпосередньо функції рівноваги на себе бере здорове вухо.

З цією ж метою використовують спирт зі стрептоміцином. Двостороння форма хвороби Меньєра поступово веде пацієнта до повної втрати слуху. У цьому випадку призначають слухопротезування.

Також розглянемо лікування симптомів хвороби Меньєра народними засобами.

Воно може бути призначене в комплексі з медикаментозними препаратами:

• Крапива, толокнянка, звіробій, подорожник, а також шипшина — все це потрібно змішати в рівних частках. Сировина заливається окропом, наполягає близько години, проціжується і приймається по півсклянки тричі на день 2 тижні.
• Солодка, ялівець, любисток — змішуються, заливаються окропом і наполягаються. Курс прийому по півсклянки 2 рази на день — 10 днів. Лікування хвороби Меньєра народними засобами має проходити під контролем лікаря.
• Петрушка, селера, морква, картопля, насіння льону та відруби пшениці. Овочі варяться 15 хвилин, потім вода зливається, в неї додаються насіння і відруби, поміщається в термос і наполягається 8 годин. Приймається відвар натощак вранці.
• Камфорне і ментолове масла змішати з настоянками глоду і валер’янки, додати цукор, приймати між сніданком, обідом і вечерею.
• Листя хвоща і берези залити окропом, настояти, приймати натощак 2 тижні.
• Коріння соняшника заварити як звичайний чай. Приймати протягом місяця.

Народне лікування хвороби Меньєра може бути дуже ефективним.

Прогноз захворювання

Це захворювання не загрожує життю і ніяк не скорочує її загальну тривалість. Але патологія є непередбачуваною. Вона характеризується неухильним прогресуванням, а, крім того, хвилеподібною течією. Подібний діагноз передбачає певні обмеження в рамках професійної діяльності. Наприклад, таким хворим протипоказана робота на висоті, в умовах шуму, а також водійські професії тощо. Різке порушення координації з втратою слуху може стати причиною інвалідності при хворобі Меньєра. Що це таке, ми пояснили. Тепер розгляньмо думки тих, хто зіткнувся з цією недугою.

Відгуки про хворобу Меньєра

Відгуки про дане захворювання є у великій кількості. Пацієнти дуже мучаться від неприємної симптоматики. Ця хвороба є не смертельним, але підступним захворюванням, здатним доставляти масу незручностей і неприємностей у буденному житті, нерідко стаючи причиною втрати людиною працездатності.

Цю хворобу лікують різними способами, уповільнюючи її прогресування і зберігаючи по можливості слух. За відгуками, терапія буде ефективною, якщо поєднуються медикаментозні препарати та народні методи. Ми розглянули симптоми, лікування хвороби Меньєра і відгуки про цю патологію.