Інтригуюча зав’язка і дивний фінал. Розбираємося, чи варто витрачати час на серіал «В її очах»

Несподіване поєднання жанрів стикається з зайвою заплутаністю, а з акторів запам’ятовується лише Ів Х’юсон.

17 лютого на Netflix вийшов новий серіал від Стіва Лайтфута, заснований на популярному романі Сари Пінборо. Цей шоураннер вже давно зарекомендував себе серед любителів трилерів: він допомагав Брайану Фуллеру зі знаменитим «Ганнібалом» і стояв біля керма «Карателя» від Marvel і Netflix. Однак новий проект вийшов не таким однозначним, як попередні роботи автора.

Серіал «В її очах» напевно здивує глядачів несподіваним поєднанням тем і спочатку затягне інтригуючою атмосферою. Але в якийсь момент може наскучити. А більшість персонажів забудуться відразу ж після перегляду.

Незвичайне змішання жанрів

Розвіда Луїза (Сімона Браун) самотужки виховує сина Адама і сильно віддалилася від соціального життя. Але одного разу вона все ж йде в бар на зустріч з подругою. Та в останній момент відмовляється, і Луїза, вже збираючись йти, стикається з чарівним незнайомцем (Том Бейтман). Зав’язується спілкування, герої цілуються, але вирішують більше не бачитися.

Наступного дня виявляється, що випадковий зустрічний — новий начальник Луїзи доктор Девід Фергюсон, у якого вона три дні на тиждень працюватиме секретарем. Мало того, бос одружений на загадковій Адель (Ів Х’юсон), яка більшу частину часу сидить вдома і за наполяганням чоловіка приймає якісь таблетки.

Але все ж ці перипетії не зупиняють героїв. Між Луїзою і Девідом починається роман. А паралельно героїня випадково зав’язує дружбу з Адель.

Старт серіалу нагадує типову мелодраму: майбутні закохані показані трохи незграбними, але милими. А їхнє знайомство складається з суцільних кіношних кліше: пролите вино на першій зустрічі, забруднена їжею блузка на другий, баланс між робочим і особистим. Всі шанувальники такого кіно легко знайдуть аналогічні сцени в інших проектах. Хоча автори серіалу «В її очах» вустами героїв іронічно самі говорять про стереотипність сюжету.

Але ця розслабленість і банальність — лише обман. Досить швидко в дію вриваються відразу кілька інших жанрів: детектив, трилер і навіть психоделічний хоррор. І тут вже вся справа в Адель. Її минуле загадково: слова різних героїв суперечливі, а життя з чоловіком максимально неприродне. Причому ставлення до персонажів змінюється неодноразово: Девід виглядає то жорстоким контрол-фріком, то жертвою обставин.

А фоном йде чи то психоделічна, чи то взагалі містична складова. Луїза бачить дивні сни, а Адель допомагає їй навчитися контролювати бачення, хоча і у неї самої чимало проблем.

І якщо в мелодраматичній частині можна передбачити буквально кожен поворот, то в плані розвитку основного сюжету все вивертається максимально несподівано.

Надто неприродний фінал

В одному з епізодів серіалу «Друзі» Джоуї грав у театральній постановці. Весь сюжет п’єси виглядав звичайною драмою, але у фіналі його герой раптово відлітав на космічному кораблі. Звичайно, в «Друзях» це була іронія над дивними виставами режисерів-початківців. А ось серіал «В її очах» пропонує подібний твіст всерйоз.

Кінцівка серіалу напевно сподобається любителям максимально непередбачуваних фіналів. А ось ті, хто налаштований скептично і чекає від сюжету більш реалістичної розв’язки, можуть залишитися розчаровані. Замість історії одержимості в стилі «Зниклої» проект видає кінцівку в дусі фільмів Джордана Піла.

Якщо розбирати дію детально, то стає зрозуміло, що натяки на такий фінал давали неодноразово. Але все ж залишається занадто багато збігів і дурнуватих пояснень, щоб повірити в подібний поворот.

Ще важливіше те, що автори не змогли витримати баланс: детектив і трилер занадто перетягують на себе увагу, а справжні мотиви залишаються максимально поверхневими. Серед знаменитих хоррорів XXI століття є приклад, де з подібним матеріалом обійшлися набагато вдаліше. Але назвати його було б недозволеним спойлером.

Ів Х’юсон — справжня зірка серіалу

Незважаючи на те, що дія більше сконцентрована на Луїзі і Девіді, серіал розквітає лише з появою Адель. Ця героїня не тільки додає неоднозначність в сюжет, але і змушує повірити в те, що відбувається, яким би божевільним воно не здавалося.

Ів Х’юсон тут повторює те, що вже відмінно продемонструвала в «Світилах»: її героїня в теперішньому часі і у флешбеках виглядає і поводиться по-різному. Вона примудряється перетворити звичайне «Я люблю тебе» під час телефонної розмови на лякаючий рефрен, за яким явно криються проблеми. Її мовчання і погляд у порожнечу лякають більше, ніж всі фантасмагоричні сни Луїзи. А в загальних сценах Адель неминуче перетягує всю увагу на себе.

Х’юсон відмінно продовжує типаж другорядних зловісних героїв, які буквально крадуть всю історію. Звичайно, порівняти її з Ганнібалом Лектером з «Мовчання ягнят» було б перебільшеним компліментом. Але все ж серіал «В її очах» запам’ятовується саме завдяки цій актрисі.

Бліді головні герої

Частково Х’юсон виблискує лише тому, що в проекті більше немає на кого звернути увагу. Формальним виконавцям головних ролей Сімоне Браун і Тому Бейтману дісталися не надто вдалі образи. Та й самим акторам бракує індивідуальності.

На самому початку вони постають у типажах романтичних персонажів. І їм так і не вдається чимось доповнити, а вже тим більше зруйнувати цей образ. А неоднозначний герой Девід поступово перетворюється на функцію, яка лише рухає сюжет.

Можливо, після перегляду хтось захоче обговорити почуття цих героїв і моральну сторону їх вчинків. Але це розмова на п’ять хвилин, а більше про них сказати і нічого.

Історія надто затягнута

Серіал стартує дуже неспішно, по-британськи знайомлячи глядача з усіма героями і дозволяючи поступово розібратися в їх взаєминах. Але десь до середини проекту виникає відчуття, що шість епізодів — це занадто багато. Що цікаво, «Карателя» від Лайтфута звинувачували рівно в тому ж: перший сезон можна було урізати на третину.

Все той же «Ганнібал» не здавався затягнутим саме тому, що повільна оповідь, в якій реальність змішувалася зі сном і фантазіями, створювала саспенс і втягувала глядача в шалену атмосферу того, що відбувається. Але цього домагалися багатьма прийомами. У тому числі чудовим відеорядом.

Серіал «В її очах» не може порадувати занадто витонченими зйомками, хоча всі епізоди поставив режисер «Валькірії» Ерік Ріхтер Страндт. Тому здається, що багато сцен можна скоротити вдвічі, і від цього атмосфера тільки виграє. Можливо, екранізацію і зовсім варто було б перетворити на фільм на 2-3 години: велика динаміка і відсутність зайвих подробиць пішли б тільки в плюс, особливо у фіналі.

Проект «В її очах» залишає неоднозначні враження. Сюжет інтригує, а кінцівка в перший момент просто збентежує. Але все ж серіал швидко вилетить з пам’яті, адже він не пропонує нічого занадто оригінального, а тільки змішує вже відомі ідеї. Залишається лише Ів Х’юсон і її божевільний погляд. Але цього мало.