Колоїдний зоб: симптоми, терапія

Відповідь на запитання про те, наскільки велика небезпека переродження доброякісного вузла (колоїдний зоб) в злоякісний, цікавить багатьох людей. Хвороби щитоподібної залози всіх вузлових форм діляться на дві категорії. Перша з них, так званий колоїдний зоб, є абсолютно доброякісною освітою, яка ніколи не переходить у рак. Друга категорія — це пухлини залози. Вони бувають доброякісними, тобто аденомами, і злоякісними, що вважається вже раком.

Як позбутися вузла?

Колоїдний зоб не є захворюванням, що призводить до жахливих наслідків. Якщо поставлено такий діагноз, і вузол не зростає, то позбавлятися від нього немає необхідності, оскільки це не впливає на якість життя. Зоб 1 ступеня вимагає спостереження ендокринолога, але хірургічне втручання не завжди доцільне.

Сформований у формі капсули вузол щитовидної залози, як правило, не розсмоктується, не зникає, словом, нікуди не дівається. Але при цьому важливо, щоб він не був злоякісним і не зростав. Для профілактики людина повинна вживати сіль йодовану, необхідну всій родині, або призначені доктором ліки. Вагітні й годуючі матері, порадившись з лікарем, можуть додатково приймати йод у вигляді лікарських препаратів для захисту своєї щитовидної залози від можливих проблем.

Зоб: лікування та обстеження

Як визначити, до доброякісної чи злоякісної освіти віднести вузловий зоб і чи приймати при цьому таблетки? При підозрі на вузли в щитовидній залозі слід провести біопсію. Тільки таке дослідження дозволить визначити, що у людини — аденома, колоїдний зоб або рак. Без проведення пункції говорити про лікування хворого з вузловими освітами взагалі не має сенсу.

Пункційна біопсія є практично безболісною процедурою, проводиться амбулаторно і виконується під контролем УЗД.

Якщо поставлено діагноз «вузловий колоїдний зоб», необхідно раз на рік проводити контрольне УЗД і здавати кров на аналіз. Пункція виконується всього один раз при встановленні діагнозу або при швидкому зростанні вузла — на 5 мм за 6 місяців.

Симптоми хвороби

При постановці діагнозу орієнтуються не стільки на розміри перешийка і часток щитоподібної залози, а й на загальний її обсяг, який в нормі у жінок — до 18 мл, а у чоловіків — до 25 мл. Коли ж зазначені показники вищі, можна припустити наявність зобу.

Існує думка, що при хворобі щитовидки обов’язково підвищується тиск, з’являється серцебиття і зростає збудливість. Однак такі прояви характерні при такому стані, як підвищена функція щитовидної залози, інакше, токсичний дифузний зоб.

Інші ж захворювання цієї області ендокринології протікають в основному без явних симптомів. Тому, в тих випадках, якщо в аналізі крові на ТТГ-гормони все в нормі, причиною поганого самопочуття є не дисфункція щитовидної залози. Щоб розібратися з цими проблемами і визначити джерело поганого самопочуття, слід відвідати терапевта і з’ясувати, в чому справа. Так часто проявляються гіпертонія, ішемічна хвороба серця або щось інше.

У будь-якому випадку підхід до лікування повинен бути комплексним, після проведення всебічного і повного обстеження.