Менінгіт: види, причини, симптоми, терапія

У матеріалі розглянемо, що являє собою таке небезпечне захворювання, як менінгіт, види менінгіту і його причини. Також розповімо про перші ознаки розвитку недуги, методи діагностики, особливості профілактики та лікування.

Загальна інформація

Перш ніж розглянути види менінгіту, симптоми, причини, лікування, дізнаємося, що являє собою захворювання в цілому. Для недуги характерний розвиток запальних процесів на оболонках головного мозку. При цьому страждають не глибинні клітинні структури. Патологічному впливу піддаються верхні шари тканини, які розташовуються під кістковою структурою черепа. Існує також різновид менінгіту, при якому вражається спинний мозок.

Розвиватися захворювання може в первинній і вторинній формі. У першому випадку патологічні збудники атакують безпосередньо оболонки мозку. У другій недуга дає про себе знати на тлі інших патологічних процесів в організмі. Поступово поразка добирається і до головного мозку. Передумовою до розвитку менінгіту у вторинній формі може стати наявність епідемічного паротиту, туберкульозу, лептоспірозу, іншого.

Як правило, критичні стани при менінгіті настають швидко. Значне погіршення самопочуття відбувається протягом декількох днів. Винятком з правил виступає лише туберкульозний менінгіт, який розвивається неспішно.

Механізм розвитку захворювання

Людський мозок надійно захищений від атак з боку патологічних збудників імунною системою. Такий бар’єр захищає найважливіший орган від проникнення бактеріальних, вірусних і грибкових інфекцій. При ослабленні організму деякі з них все ж здатні знаходити шлях до мозку. Проникаючи під його оболонки, інфекції отримують тимчасову ізоляцію від впливу імунних клітин, які позбавляються можливості «пожирати» патогенні структури.

З часом організм все ж починає боротися з проблемою. У цей час по кровоносних судинах до оболонок мозку активно подаються білі кров’яні тільця та інші частинки, що забезпечують імунний захист. Разом з ними сюди відкривається доступ інфекціям, які розвиваються в інших частинах тіла. Це призводить до ураження рясних ділянок тканин і формування набряку мозку. Приплив крові в представлену область істотно погіршується. Інфекції отримують можливість спокійно паразитувати на здорових тканинах.

Види менінгіту

Захворювання вивчено досить добре. Існує кілька його класифікацій. Так, виходячи з характеру патологічних збудників, які призводять до розвитку запалень на оболонках головного мозку, виділяють такі види менінгіту:

1. Гнійний — розвиток недуги провокують бактеріальні інфекції. Такими можуть стати менінгококи, стрептококи, кишкова паличка, стафілококи. Для даного виду менінгіту характерний вкрай важкий перебіг патологічних процесів, оскільки розвиток інфекції призводить до утворення гнійних мас.
2. Серозний — викликаний вірусами. Це може бути епідемічний паротит, поліомієліт, ентеровіруси. Для захворювання, як і в попередньому випадку, характерно виникнення серйозних запалень, але вже без гнійного вмісту.
3. Грибковий — розвиток запальних процесів провокують мікроорганізми роду кандида і криптококи, що паразитують на тканинах оболонок головного мозку.
4. Змішаний — вид менінгіту, при якому тканини вражають одночасно кілька типів збудників. У даному випадку виникає найбільша небезпека для життя людини, оскільки в ході лікування доводиться усувати найрізноманітніші інфекції.

Виділяють також окремі види менінгіту, залежно від швидкості розвитку запалення. Коли патологічні процеси дають про себе знати в найкоротші терміни, таку течію недуги називають стрімкою. Всі стадії менінгіту проходять в даному випадку буквально протягом доби після інфікування оболонок головного мозку. При гострій течії захворювання летальний результат без належного лікування настає протягом 3-4 днів. Виділяють також хронічний вид менінгіту. В останньому випадку симптоми проявляються по наростаючій. Лікарям виявляється непросто визначити справжню причину погіршення здоров’я пацієнта.

Ще які види менінгіту бувають? Виходячи з локалізації патологічного процесу, класифікують:

• Базальний — запалення піддаються оболонці в нижній частині мозку.
• Конвекситальний — ураження тканин локалізується у фронтальній зоні мозку.
• Спінальний — патологія зачіпає спинний мозок.

Симптоматика

Важливо визначати і види менінгіту, і симптоми. Серед основних ознак розвитку захворювання можна виділити:

1. Головний біль — постійний, виражений дискомфорт, відчуття наростаючого тиску під черепною коробкою, посилення неприємних відчуттів при нахилах голови.
2. Перенапруження м’язових тканин в зоні потилиці — людина відчуває складнощі при спробі переміститися в лежаче положення. Зниження болю спостерігається при відпочинку в разі відхилення голови назад.
3. Проблеми в роботі органів травлення — розвиток нападів нудоти і блювоти. Спазми шлунка можуть багаторазово повторюватися, навіть якщо людина повністю відмовляється від їжі і пиття протягом тривалого часу.
4. Гіпертермія — окремі типи менінгіту викликають підвищення показників температури тіла. Розвиток процесу супроводжується загальним нездужанням, ознобом, істотним потовиділенням.
5. Гострі реакції на зовнішні подразники — запалення головного мозку призводить до виникнення дискомфорту при яскравому світлі, гучних звуках, інших впливах.
6. Помутніння свідомості: у людини спостерігається млявість, нездатність відповідати на прості питання, уповільнені реакції на звернені до неї фрази.
7. Розлад психіки: всі види менінгіту викликають апатію або агресивні реакції. Деколи можна виявляти галюцинації.
8. Судоми: при менінгіті нерідко спостерігаються мимовільні скорочення м’язових тканин. Часто це призводить до посмикування кінцівок. Поступово проявляються м’язові болі.
9. Розвиток косоглазія — ознака проявляється, якщо запалені тканини оболонок мозку починають тиснути на зорові нерви.

Діагностика

З метою постановки правильного діагнозу лікарі вдаються, в першу чергу, до опитування пацієнта. Фахівці дізнаються, наскільки давно з’явилися ознаки, характерні для недуги, чи мали місце укуси комах, наприклад, кліщів, які виступають переносниками найрізноманітніших інфекцій.

Діагностика передбачає також оцінку неврологічного стану. Лікарі оцінюють, наскільки адекватно пацієнт реагує на звернену до нього промову, чи не є ознак помутніння свідомості. Визначається чутливість людини до звукових і світлових подразників. Також менінгіт може бути ідентифікований за наявністю судомних припадків, виникнення ефекту асиметрії обличчя. Усі ці ознаки говорять лікарям про збої в роботі головного мозку під впливом запальних процесів.

Серед лабораторних досліджень, які можуть застосовуватися для діагностики менінгіту, слід виділити:

1. Загальний аналіз крові дає можливість виявити ознаки запалення оболонок мозку, при якому відзначається підвищення швидкості осідання еритроцитів.
2. Комп’ютерна томографія дозволяє оцінити стан головного мозку на основі отриманих знімків.
3. Люмбальна пункція — в хрящову тканину хребта вводиться спеціальна голка, за допомогою якої проводиться забір зразка ліквора. Наявність в його складі великої кількості білка або гнійних проявів виступає ознакою розвитку менінгіту.

Терапія

Ми розглянули, що таке менінгіт, види, причини, симптоми захворювання. Тепер дізнаємося, в чому полягає лікування. При діагностуванні менінгіту вдаються до комплексної терапії, яка складається з наступних етапів:

• Госпіталізація людини.
• Застосування фармакологічних препаратів.
• Детоксикація організму.
• Симптоматичне лікування.

Госпіталізація

Оскільки всі види менінгіту у дорослих і дітей смертельно небезпечні, терапія повинна виконуватися виключно в умовах стаціонару. Потрібно це, в першу чергу, для ідентифікації характеру збудника недуги. Залежно від типу інфекції, лікарі визначають стратегію лікування і наказують прийом відповідних препаратів. За необхідності в умовах стаціонару можуть бути зроблені дії, спрямовані на реанімацію пацієнта.

Антибактеріальне лікування

Гнійний вид менінгіту у дітей і дорослих вимагає застосування антибактеріальних фармакологічних засобів. Серед таких слід зазначити:

• пеніциліни;
• ампіциліни;
• цефалоспорини;
• карбапенеми.

У разі розвитку туберкульозного менінгіту наказують прийом препаратів: «Етамбутол», «Ізоніазід», «Стрептоміцин». Щоб посилити бактерицидний ефект зазначених засобів, хворим призначають «Ріфампіцин», «Піразинамід». В цілому ж курс прийому антибактеріальних медикаментів при менінгіті повинен становити не менше 10-15 днів, залежно від особливостей перебігу захворювання.

Противірусна терапія

Лікування серозного менінгіту передбачає застосування схеми, аналогічної терапії при гострих респіраторних захворюваннях. Лікарі вдаються до призначення знеболюючих препаратів, засобів, які дозволяють знизити температуру тіла, уповільнити життєдіяльність вірусних збудників. Найчастіше хворим призначається комбінація препаратів з вмістом глюкокортикостероїдів та інтерферону. В якості додаткових заходів можуть застосовуватися барбітурати, вітамінні комплекси, ноотропні засоби.

Лікування грибкового менінгіту

Протигрибкова терапія заснована на використанні таких фармакологічних засобів:

• «Флуцитозин».
• «Амфотерицин».
• «Флуконазол».

Діючі речовини в складі зазначених препаратів ефективно борються зі зростанням грибкових спір, їх розповсюдженням, і надають хорошу підтримку організму при його ослабленні.

Детоксикація організму

Для чого під час лікування менінгіту вдаються до детоксикації організму? Інфекційні збудники захворювання виділяють у тканині цілу масу токсинів. Останні отруюють здорові клітини і послаблюють імунну систему. Все це призводить до порушення роботи органів і систем. Щоб знизити негативні наслідки для здоров’я, при боротьбі з менінгітом призначають препарати «Ентеросгель» і «Атоксіл». Ці кошти сприяють виведенню з організму отруйних речовин. Додатково може призначатися прийом вітаміну С, рясне пиття у вигляді відварів з малини, шипшини.

Симптоматичне лікування

При менінгіті можуть проявлятися найчисленніші неприємні симптоми. З метою усунення окремих негативних станів призначають прийом таких препаратів:

• Алергічні реакції — «Кларитин», «Супрастін».
• Підвищення температури тіла — «Парацетамол», «Нурофен».
• Блювота і нудота — «Церукал», «Мотіліум».
• Емоційна дратівливість — «Тенотен», валеріана.
• Набряклості — «Фуросемід», «Діакарб».
• Пошкодження цереброспинальної рідини — «Цитофлавін».

Менінгіт спинного мозку

При такому характері захворювання запалюються оболонки спинного мозку. Протікає недуга вкрай важко. Тут спостерігаються численні ускладнення. Види менінгіту спинного мозку все ті ж. Збудниками захворювання можуть виступати вірусні, грибкові або бактеріальні патогени. В основному недуга розвивається у людей, які страждають від зниження захисних функцій організму, наприклад, через наявність ВІЛ інфекції.

Лікують менінгіт спинного мозку антибіотиками. В обов’язковому порядку лікарі наказують прийом імуномодулюючих препаратів. Іноді застосовуються стероїди і діуретики. Протягом усього курсу лікування хворий повинен перебувати в спокої, дотримуючись суворого постільного режиму.

Ускладнення

Наслідками менінгіту виступають такі прояви:

1. Порушення роботи дихальних органів та серцево-судинної системи. У результаті набряку головного мозку може розвиватися брадикардія і тахікардія, підвищення рівня кров’яного тиску, задишка, запалення легенів.
2. Токсичний шок — ускладнення виступає наслідком поглинання клітинами рясної кількості продуктів життєдіяльності інфекційних збудників менінгіту. На тлі проблеми може проявлятися часткова втрата зору і слуху, гормональна дисфункція, парези.
3. Пролежні — лікування менінгіту вимагає дотримання постільного режиму. Іноді хворі впадають в кому або втрачають здатність до пересування. Все це призводить до поступової освіти пролежнів.

Профілактика

Ми з’ясували, які види менінгіту можуть вражати організм. Розглянемо профілактичні заходи, до яких слід вдаватися з метою запобігання страшному захворюванню. Серед превентивних заходів варто відзначити наступне:

• Дотримання загальноприйнятих правил гігієни.
• Складання повсякденного раціону на основі продуктів, багатих вітамінами і мінеральними речовинами.
• Уникнення контакту з людьми, схильними до вірусних, бактеріальних і грибкових інфекцій.
• Відмова від відвідування місць великого скупчення людей у періоди епідемій респіраторних захворювань.
• Виконання регулярного вологого прибирання в квартирі.
• Загартування організму (за відсутності протипоказань).
• Недопущення переохолодження тіла.
• Уникнення факторів, які можуть призводити до розвитку стресів.
• Активний спосіб життя, заняття спортом.
• Своєчасне лікування інфекційних недуг, поки ті не встигли перейти в хронічну стадію.
• Відмова від наркотиків, спиртного, куріння.
• Прийом фармакологічних препаратів лише після консультації з кваліфікованим лікарем.

Насамкінець

Як видно, менінгіт виступає вкрай серйозною недугою, лікування від якої не становить небезпеки для здоров’я і життя лише при його діагностуванні на ранніх стадіях. У разі відсутності адекватного лікування наслідки захворювання призводять до розвитку незворотних патологічних процесів. Іноді усунення ускладнень менінгіту відбувається протягом усього життя. Тому при перших ознаках захворювання необхідно в терміновому порядку звертатися за консультацією до лікаря.