Межі заднього середостіння. Органи середини

Середостіння — це сукупність органів, нервів, лімфатичних вузлів і судин, які знаходяться в одному просторі. Спереду воно обмежене грудиною, з боків — плеврою (оболонкою, що оточує легені), ззаду — грудним відділом хребта. Знизу середина відокремлена від черевної порожнини найбільшою дихальною м’язом — діафрагмою. Зверху межа відсутня, грудна клітина плавно переходить у простір шиї.

Класифікація

Для більшої зручності вивчення органів грудної клітини весь її простір розділили на дві великі частини:

• переднє середостіння;
• заднє середостіння.

Переднє, в свою чергу, підрозділюється на верхнє і нижнє. Межею між ними є заснування серця.

Також у середовищі виділяють простори, заповнені жировою клітковиною. Вони розміщені між вологолищами судин та органів. До них належать:

• загрудинне або ретротрахеальне (поверхневе і глибоке) — між грудиною і стравоходом;
• претрахеальне — між трахеєю і дугою аорти;
• ліве і праве трахеобронхіальне.

Кордони та основні органи

Кордоном заднього середостіння спереду є перикард і трахея, ззаду — передня поверхня тіл груднних хребців.

У межах переднього середостіння розташовані такі органи:

• серце з сумкою, що оточує його (перикардом);
• верхні дихальні шляхи: трахея і бронхи;
• вилочкова залоза або тимус;
• лімфатичні вузли;
• діафрагмальний нерв;
• початкова частина блукаючих нервів;
• два відділи найбільшої посудини організму — аорти (висхідна частина і дуга).

До складу заднього середостіння входять такі органи:

• спадна частина аорти та судини, що відходять від неї;
• верхня частина шлунково-кишкового тракту — стравохід;
• частина блукаючих нервів, розташована нижче коріння легенів;
• грудний лімфатичний проток;
• непарна вена;
• напівнепарна вена;
• симпатичний стовбур;
• лімфатичні вузли;
• черевні нерви.

Особливості та аномалії будови стравоходу

Стравохід — один з найбільших органів середостіння, а саме задньої його частини. Його верхня межа відповідає VI грудному хребцю, а нижня — XI грудному. Це трубчастий орган, який має стінку, що складається з трьох шарів:

• слизової оболонки всередині;
• м’язового шару з кільцевими і поздовжніми волокнами посередині;
• серозної оболонки зовні.

У стравоході розрізняють шийну, грудну і черевну частини. Найдовша з них — грудна. Її розміри становлять приблизно 20 см. Водночас шийний відділ має довжину близько 4 см, а черевний — всього 1-1,5 см.

Серед вад розвитку органу найбільш поширеним є атрезія стравоходу. Це стан, при якому названа частина травного каналу не переходить у шлунок, а закінчується сліпо. Іноді під час атрезії утворюється з «єднання між травою і трахеєю, що отримало назву свища.

Можливо утворення свищів і без атрезії. Ці ходи можуть виникати з органами дихання, плевральною порожниною, середостінням і навіть безпосередньо з навколишнім простором. Крім вродженої етіології, свищі утворюються після травм, операційних втручань, ракових та інфекційних процесів.

Особливості будови низхідної аорти

Розглядаючи анатомію грудної клітини, слід розібрати будову аорти — найбільшої судини в організмі. У задній частині середостіння розташований спадний її відділ. Це третя за рахунком частина аорти.

Вся посудина підрозділюється на два великих відділи: грудний і черевний. Перший з них розміщений в середньостінні від IV грудного хребця до XII. Праворуч від нього знаходиться непарна вена і грудний проток, по ліву сторону розташована напівнепарна віна, спереду — бронх і серцева сумка.

Грудна аорта дає дві групи гілок до внутрішніх органів і тканин організму: внутрішнісні та пристінкові. До другої групи належать 20 міжреберних артерій, по 10 з кожного боку. Внутрішні, в свою чергу, включають:

• бронхіальні артерії — найчастіше їх налічується 3 штуки, які несуть кров до бронхів і легенів;
• стравоходні артерії — їх буває від 4 до 7 штук, що постачають кров’ю стравохід;
• судини, що постачають кров’ю перикард;
• середньостінкові гілки — несуть кров до лімфовузлів середостіння і жирової клітковини.

Особливості будови непарної та напівнепарної вени

Непарна вена — це продовження правої висхідної поперекової артерії. Вона входить в заднє середостіння між ніжками головного дихального органу — діафрагми. Там по ліву сторону від вени розташовується аорта, хребет і грудний лімфатичний проток. У неї впадають 9 міжреберних вен з правого боку, бронхіальні та стравоходні вени. Продовженням непарної є нижня порожня вена, яка несе кров з усього організму безпосередньо до серця. Цей перехід розміщений на рівні IV-V грудних хребців.

Напівнепарна вена також утворюється зі висхідної поперекової артерії, тільки розташованої ліворуч. У середовищі вона розміщена позаду аорти. Після цього вона підходить до лівого боку хребта. У неї впадають практично всі міжреберні вени зліва.

Особливості будови грудного протоку

Розглядаючи анатомію грудної клітини, варто згадати грудну частину лімфатичного протоку. Цей відділ бере свій початок в аортальному отворі діафрагми. А закінчується він на рівні верхньої грудної апертури. Спочатку проток прикритий аортою, після — стінкою стравоходу. У нього з двох сторін впадають міжреберні лімфатичні судини, які несуть лімфу від задньої частини грудної порожнини. Також до нього входить бронхо-середостінний стовбур, що збирає лімфу з лівої частини грудної клітини.

На рівні II-V грудних хребців лімфатичний проток різко повертає в лівий бік і після підходить до VII хребця шийного відділу. У середньому його довжина дорівнює 40 см, а ширина просвіту становить 0,5-1,5 см.

Існують різні варіанти будови грудного протоку: з одним або двома стволами, з єдиним стволом, який роздвоюється, прямі або з петлями.

Кров до протоки надходить по міжреберних судинах і травних артеріях.

Особливості будови блукаючих нервів

Виділяють лівий і правий блукаючі нерви заднього середостіння. Лівий нервовий стовбур входить в простір грудної клітини між двома артеріями: лівою підключичною і загальною сонною. Від нього відходить лівий поворотний нерв, що огинає аорту і прагне до області шиї. Далі блукаючий нерв йде позаду лівого бронха, а ще нижче — спереду від стравоходу.

Правий блукаючий нерв спочатку розміщується між підключичною артерією і веною. Від нього відходить правий поворотний нерв, який, як і лівий, підходить до простору шиї.

Грудний відділ нерва віддає чотири основні гілки:

• передні бронхіальні — входять до складу переднього легеневого сплетіння разом з гілками симпатичного стовбура;
• задні бронхіальні — є частиною заднього легеневого сплетіння;
• до серцевої сумки — дрібні гілки несуть нервовий імпульс до перикарду;
• стравоходні — утворюють переднє і заднє стравоходні сплетіння.

Лімфовузли середини

Всі лімфатичні вузли, що знаходяться в цьому просторі, підрозділюють на дві системи: париєтальна і вісцеральна.

Вісцеральна система лімфовузлів включає такі утворення:

• передні лімфатичні вузли: праві та ліві передні медіастинальні, поперечні;
• задні медіастинальні;
• трахеобронхіальні.

Вивчаючи, що знаходиться в задньому середовищі, необхідно приділити особливу увагу лімфатичним вузлам. Оскільки наявність змін у них — характерна ознака інфекційного або ракового процесу. Генералізоване збільшення отримало назву лімфаденопатії. Довгий час вона може протікати без будь-яких симптомів. Але тривале збільшення лімфатичних вузлів у підсумку дає про себе знати такими розладами:

• зниженням маси тіла;
• відсутністю апетиту;
• підвищеною пітливістю;
• високою температурою тіла;
• ангіною або фарингітом;
• збільшенням печінки та селезінки.

Не тільки медичні працівники, а й обивателі повинні мати уявлення про будову заднього середостіння та органів, які в ньому знаходяться. Адже це дуже важлива анатомічна освіта. Порушення його структури може призвести до тяжких наслідків, що вимагають допомоги фахівця.