Мораль і особиста вигода в економіці: дані експериментів

Фреска Дієго Рівери, що зображує робітників на заводі Форда. Сучасна економіка для досягнення поставлених цілей вимагає спільних дій багатьох тисяч людей, мотивованих і економічними стимулами, і моральними. Ілюстрація з обговорюваної статті в Science

Відомий американський економіст Семюель Боулз наводить у журналі Science огляд експериментальних даних, що свідчать про тісний взаємозв’язок між мораллю та економічними стимулами. Ці два визначальні поведінку фактора не можна розглядати окремо, не слід також вважати їх спільну дію простою сумою двох стимулів. Вони змінюють ступінь впливу один на одного і змінюються самі в залежності від своєї дієвості. Моральна мотивація вибору на користь суспільства може бути не менш дієвою, ніж економічна, що експлуатує егоїстичний вибір. Тому основний економічний закон, що орієнтує економістів і політиків єдино на егоїстичні мотиви індивідуумів, слід переглянути.

У 2000 році в Хайфі суспільство поставило «живий» експеримент, в якому зіткнулися економічна стимуляція і мораль (див.: Uri Gneezy, Aldo Rustichini. A Fine is a Price // The Journal of Legal Studies. V. 29. January 2000. DOI: 10.1086/468061). Суть експерименту така. У дитячих садках батьки частенько запізнювалися до терміну, коли потрібно було забирати дітей. Вихователі сердилися, адже ці запізнення означали, що вони сидять з дітлахами понаднормово і витрачають на це свій вільний час. Тоді керівництво дитячих закладів запровадило штрафи за батьківські запізнення. У відповідь на штрафи батьки стали запізнюватися вдвічі більше, тобто подвоївся час запізнень. Це вихователям, природно, стало подобатися ще менше, і через 3 місяці штрафи зняли. Передбачалося, що у відсутності штрафів батьківська совість знову візьме гору і незручності вихователів знову мінімізуються. Але після зняття штрафів час запізнень так і залишився подвоєним, не знизившись до початкового рівня. Сумління батьків, які запізнюються за цей час, встигло пристосуватися до нового рівня самозаспокоєння.

Автор статті в Science, економіст Семюель Боулз (Samuel Bowles), що представляє Інститут Санта-Фе (США) і Відділ економічної політики Сієнського університету (Італія), наводить цей випадок для ілюстрації того, як економічні стимули можуть негативно впливати на мораль. Очевидно, заохочення егоїстичної поведінки підриває громадянські (моральні) мотиви вибору. Взаємодія моральної та економічної стимуляції може бути не тільки негативною, як у прикладі з Хайфою, але і позитивною, і їх спільна дія ніколи не буває простою сумою стимулів. Боулз говорить про чотири типи випадків, коли економічна стимуляція послаблює дію моральних мотивів. Перший — превалювання егоїстичних мотивів над моральними і, отже, нівелювання альтруїстичних спонукань. Другий — існування попереднього досвіду, що зумовлює ставлення до моральних дій. Третій — порушення почуття власної повноцінності при передозуванні економічних стимулів. І, нарешті, четвертий — індивідуальні відносини учасників дії.

Ось такий експеримент, описаний у статті Боулза, ілюструє егоїзм у дії, тобто перший з перерахованих механізмів. Жителів аграрного району, чиє існування залежить від лісових ресурсів, опитували, скільки б він міг вилучити ліси (читай — вирубати) особисто для себе з громадського лісового фонду. Обіцялася абсолютна анонімність і безкарність дій. Зазначу, що респонденти були відмінно обізнані, що підірвані запаси лісу відновлюються дуже довго. Так от, сумарне вилучення загального лісового фонду індивідуалами істотно перевищувало рівень вилучення, при якому запаси залишалися стабільними. Ясно, що трапися кожному респонденту і справді рубати ліс скільки заманеться, запаси лісу швидко б вичерпалися і благоденство всієї групи закінчилося.

Далі респондентам запропонували економічну гру, в якій вони в складі групи протягом 8 раундів могли вилучати деяку кількість лісового фонду для отримання доходу. Учасники експерименту могли при цьому спілкуватися один з одним, бачити, скільки кожен учасник гри бере на свою користь. В результаті тривалість використання ресурсу (тобто стабільність ресурсу) зросла, збільшився податок, який учасники гри платили за відновлення загального ресурсу. При введенні штрафів за перевищення вилучення (тобто імітація державного регулювання) перші два раунди поведінка членів групи мало відрізнялася від оптимального. Але потім кожен почав намагатися взяти собі побільше, стабільність лісового фонду знизилася, загальний податок на відновлення лісу майже перестав відрізнятися від егоїстичної моделі. Так що штрафи не тільки не допомогли стабілізувати суспільний ресурс, але і звели нанівець морально-етичну мотивацію, яка спочатку працювала.

Попередній досвід також може співслужити погану службу громадській користь. Наприклад, в економічних іграх учасників всіляко заохочували діяти в суспільних інтересах. Потім, коли заохочувальна стимуляція знімалася, внесок цих гравців на суспільні потреби різко зменшувався: вони жертвували на 26% менше, ніж нові гравці. (До речі, результати цього експерименту цілком узгоджуються зі ставленням пострадянських громадян до суботників: запрошення на суботник у сучасному світі сприймається більшістю негативно.) Досвід і навчання може змінювати ставлення членів суспільства до тих чи інших мотивів поведінки. Так, якщо в суспільстві дозволяється заради отримання індивідуальної вигоди експлуатувати громадянський обов’язок або моральні зобов’язання, то ці останні властивості навряд чи будуть в честі в такому суспільстві. У той же час, існують дослідження, в яких показано, що чесна, спрямована на суспільну користь поведінка практикується в спільнотах, орієнтованих на ринковий обмін. Мабуть, чесність приносить певний дохід і копіюється членами спільнот.

Завдання самореалізації можуть увійти в протиріччя з економічною стимуляцією, тим самим звівши нанівець її передбачуваний ефект. Якщо людина отримує задоволення від певної дії, то додавання до цієї внутрішньої нагороди ще якогось явного стимулу не поліпшить результат, а тільки погіршить. Людина може почати думати, що її самореалізація вторинна, а дія пов’язана з отриманням тієї чи іншої зовнішньої вигоди. Втрачається почуття автономності, зникає внутрішня мотивація. У той же час, економічна стимуляція укупі з моральними принципами, що декларовуються як суспільне надбання, а не індивідуальна цінність, працює на кінцеву мету дивно ефективно. Ось в Ірландії в 2002 році ввели в магазинах невелику плату за пластикові пакети і одночасно масовано впроваджували ідею про екологічну шкоду від пластикових пакетів. І вже через кілька тижнів обсяги використання пакетів знизилися на 94%, а ходити з пакетом по вулиці стало так само непристойно, як носити хутряні речі.

Може посилити моральні мотиви та інформація про ставлення роботодавця до особи працівника. Наприклад, позитивно стимулює альтруїстичну діяльність довіра роботодавця. Якщо працівник за тими чи іншими ознаками розпізнає довірливе до себе ставлення, то його віддача збільшиться, а якщо бачить недовіру, то, навпаки, віддача знижується. Експерименти підтвердили це. Студентів розділили на інвесторів і бізнесменів. Інвестори позичали грошима, декларуючи, скільки вони хочуть отримати назад. При цьому інвестори могли стягувати штраф за невиплату обумовленої суми. Їм також дали можливість заздалегідь відмовитися від штрафу, якщо вони вирішували висловити довіру бізнесменові. Виявилося, що повертають більше тим інвесторам, які відмовилися від штрафів, а найменше тим, хто наполіг на штрафі. Середні значення віддачі визначилися для інвесторів, у яких штрафи спочатку не передбачалися. Так що бізнесмени таким чином використовували інформацію про довіру інвесторів і діяли, виходячи з цієї інформації.

Семюель Боулз наводить ці експерименти для ілюстрації складних взаємодій між економічними стимулами і моральними мотиваціями. Беручи до уваги хитросплетіння егоїзму і альтруїзму в економіці, він пропонує розширити основний економічний принцип, сформульований ще в XVIII столітті Девідом Юмом, згідно з яким закони і державне регулювання повинні виходити з того, що всі учасники ринку — безпринципні негідники, зацікавлені лише у власній вигоді. Поряд з егоїстичними спонуканнями, підкреслює Боулз, цілком дієвими виявляються і цивільні та альтруїстичні мотивації, які слід заохочувати і культивувати в масах.

Джерело: Samuel Bowles. Policies Designed for Self-Interested Citizens May Undermine «The Moral Sentiments»: Evidence from Economic Experiments // Science. 2008. V. 320. P. 1605–1609. DOI: 10.1126/science.1152110.

Олена Наймарк