На BAFTA згадали все про королівську сім’ю: Гаррі, Brexit, Megxit (а ми зібрали найкращі жарти з церемонії)

Що зазвичай на слуху після церемонії вручення премії британської академії кіно- і телемистецтва BAFTA? Розкішне і незвичайне вбрання зірок, трендовий макіяж і суперечки, чи заслужено номінантам дісталася нагорода. Цього разу захід напевно увійде в історію завдяки гострим жартам. Зі сцени в Лондоні звучали не тільки слова подяки. Було відчуття, що це скоріше виступ стендаперів: переможці та ведучі пройшлися по темі расизму, торкнулися паніки навколо коронавірусу. Але особливо дісталося «господині» вечірки — Великобританії.

Про її вихід з Євросоюзу іронічно висловився Бред Пітт, який отримав премію за роль другого плану у фільмі «Одного разу… у Голлівуді «. Сам він, щоправда, торжество прогуляв, не зміг прилетіти через сімейні обставини. Але відправив замість себе колегу по знімальному майданчику — Марго Роббі. Актриса, посміхаючись, поклала перед собою листочок з промовою переможця і зачитала вголос: «Гей, Британія, я чув, ти тепер одна. Ласкаво просимо в клуб! Бажаю успіху з угодою про розлучення «.

Пітт згадав не тільки Brexit, але і Megxit — відхід подружжя Сассексів з королівської сім’ї та їх переїзд до Канади.

«Тут написано, що він назве нагороду» Гаррі «, тому що дуже радий відвезти її з собою в Сполучені Штати», — повідомила Марго. І збентежено додала: «Це його слова, не мої!» Камери одразу вихопили в натовпі обличчя Вільяма і Кейт: Кембриджі були почесними гостями церемонії. Герцогиня, здавалося, розсміялася від душі, а принц виглядав трохи збентеженим, хоч і ввічливо посміхнувся.

Ще один жарт прилетів парі від Ребел Вілсон. Її запросили вручити нагороду найкращому режисерові, Сему Мендесу, за історичну драму «1917». Актриса, відома своїми виступами в комедійних шоу, не забула скористатися можливістю і вколоти монаршу сім’ю. Церемонія проходила в королівському залі мистецтв імені принца-консорта Альберта. Але зірка фільмів «Відпеті шахрайки» і «Холостячки» зробила вигляд, що забула його назву.

«Це дійсно здорово — бути тут, в королівському холі Ендрю… Емме… Не королівському холі Гаррі… І не королівському холі Філіпа… Тобто в цьому королівському палаці! «- жартівливо запиналася вона. Натякаючи, звичайно, на останні скандали, пов’язані з Віндзорською династією. Принца Ендрю звинуватили в дружбі злочинцем Джеффрі Епштейном, Гаррі покинув рідну країну, ризикуючи викликати суперечки в Співдружності про необхідність монархії, а чоловік Єлизавети II Філіп склав з себе королівські обов’язки і відійшов від справ.

Не обійшлося в її промові і без сарказму з приводу вірусу з Китаю. Приклавши головну нагороду BAFTA — золоту маску — до обличчя, Ребел заявила, що це шикарний спосіб не стати жертвою епідемії.

Торкнулася вона і популярної в останній час теми усвідомленого споживання. Перед нагородженням організатори премії попросили гостей надіти костюми і сукні, в яких вони вже з’являлися на червоних килимових доріжках. Вілсон похвалилася, що виконала настанову: пошила собі наряд, поєднавши дві старі сукні. «Червоне — з того часу, коли я не виграла конкурс» Міс Австралія «, а чорне — з похорону мюзиклу» Кішки «(кіноадаптація провалилася в прокаті. — Прим. ред.).

Ведучий церемонії комік Грем Нортон не став відставати. І відпустив колкість на адресу драми «Джокер». Незважаючи на величезну кількість номінацій на премії «Оскар» і BAFTA, американські критики визнали стрічку надміру расистською.

«Думаю, що 2019-й запам’ятається як рік, коли білим дійсно вдалося прорватися. «Джокер» — історія білої людини, яка робить себе ще білішою «, — заявив він.

Ще одна улюблена тема професійних гумористів із Заходу, загарбницьке минуле багатьох країн, теж стала предметом для жартів. Режисер антивоєнної трагікомедії «Кролик Джоджо» Тайка Вайтіті, забираючи приз за найкращий адаптований сценарій, іронічно зауважив, що йому, як представнику Нової Зеландії, яка раніше була колонією Великобританії, приємно забрати трохи «вашого золота і відвезти його назад, додому».

Гості премії наприкінці вечора розповіли, що британський гумор завжди був особливим, але цього разу його було стільки, що вистачило б і на п’ять церемоній.