Офтальмологія: деструкція склоподібного тіла ока

Склоподібне тіло є прозорим гелем, який заповнює порожнину очного яблука і розміщується за кришталиком. Зовні воно оточене мембраною, всередині розділене на канали (тракти). Якщо спостерігається розрідження, зморщування або прошарок даного гелю, то говорять про ДСТ ока.

Що це таке?

Поява різних за формою, розміром або ступенем помутнень у склоподібному тілі свідчить про дегенеративні процеси. Найбільш часто діагностують патології, при яких змінюються властивості даного середовища.

У нормі воно прозоре, але містить спеціальні нитки — фібрили. При вікових змінах або внаслідок певних захворювань вони стають менш еластичними і можуть ламатися, що веде до погіршення зору. При цьому розвивається деструкція склоподібного тіла ока. Слід зазначити, що подібні порушення погано піддаються терапії, а деструктивні зміни в літньому віці практично не лікуються (при відповідній терапії їх можна тільки уповільнити).

Етіологія

Як правило, деструкція склоподібного тіла ока, причини якої можуть бути найрізноманітнішими, є наслідком механічного пошкодження очей, куріння, вживання наркотиків або окремих лікарських препаратів. Виділяють також патологічні зміни, пов’язані з природним процесом старіння організму. Крім цього, при наявності короткозорості, при впливі тривалих і частих навантажень на органи зору, нервових потрясіннях також може розвиватися деструкція склоподібного тіла ока.

Якщо вказувати етіологічні фактори, також слід згадати дистрофію або запальний процес у сітківці, фізичне виснаження, ретинопатії, ураження судинної оболонки, метаболічні зміни в очному яблуку.

Важливо пам’ятати, що різкі деструктивні зміни можуть бути провісниками прошарку сітківки, при якій спостерігається повна і незворотна втрата зору, тому своєчасна консультація лікаря-офтальмолога є обов’язковою.

Характеристика деструктивних змін склоподібного тіла

Коли розвивається його розрідження, то, як правило, патологічні зміни спостерігаються в центральних ділянках. Периферія склоподібного тіла не змінюється. У більшості випадків формуються порожнечі, які заповнюються частинками волокон і продуктами коагуляції. Також можуть спостерігатися тяжкі або плівки, які вільно плавають у розрідженому середовищі або прикріплюються до очного дна, що призводить до різких патологічних змін зору.

Деструкція склоподібного тіла ока в найбільш важкому прояві — це його зморщення. Воно супроводжується натягненням вітреоретинальних сполук, що при важкому перебігу веде до фотопсії, розриву сітківки, появи крововиливів у склоподібне тіло.

Слід зазначити, що подібні деструктивні зміни легше виявити на мікроскопічних препаратах. Діагностування проблеми за допомогою клінічних методів дослідження досить скрутне і вимагає великого лікарського досвіду.

Клінічні прояви

Коли розвивається деструкція склоподібного тіла, симптоми даного порушення можуть включати появу перед очима різного роду плаваючих елементів, які стають більш помітними при розгляді монохромного простору — білої стіни, снігу або неба. Хворі також можуть відзначати помутніння. Воно виникає через зміни заломлення світла, що проходить через оптичну систему ока, і зв’язується з відкиданням тіні на сітківку, що знижує якість зору і може свідчити про більш серйозні пошкодження очей. Несвоєчасне звернення до лікаря може призвести до повної втрати зору.

Зруйновані фібрили склоподібного тіла здаються пацієнту зернятами, плямами, нитками або плівками, які значно погіршують видимість і переміщуються слідом за рухами очей.

Слід зазначити, що однією з найбільш частих причин звернення до офтальмолога є скарга на появу «літаючих мушок» перед очима, від яких неможливо позбутися. Після відповідних обстежень виявляють саме деструкцію склоподібного тіла.

Симптом «золотого дощу»

Іноді пацієнти, які звертаються до лікаря-окуліста, скаржаться на появу золотистих іскорок при рухах очей. Звідки ж вони беруться?

Функціональні патології різних органів (наприклад, нирок, печінки або ендокринних залоз) призводять до порушення обмінних процесів і обумовлюють зміни колоїдних середовищ організму та їх мінерального складу. Це стосується і склоподібного тіла, в якому розвиваються патологічні місцеві зміни і проходять процеси преципітації та коагуляції, а також відбувається відкладення кристалів, розміри яких незначні — не більше 0,05 мм.

Подібні відкладення називаються synchisis scinlillans. Вони складаються в основному з холестерину або тирозину, накопичуються в розжиженому склоподібному тілі в значній кількості, а при рухах очей маятникоподібно коливаються, починають переливатися і світитися, що і зумовлює симптом «золотого дощу», який є рідкісною формою деструкції і змушує хворого звернутися за медичною допомогою.

Діагностика

Деструкція склоподібного тіла ока виявляється за допомогою технічно нескладної маніпуляції — офтальмоскопії. При нитчастих деструктивних змінах виявляються оптично порожні порожнини, які мають вигляд вертикальних щілин або різних фігур. Передня прикордонна платівка склоподібного тіла без специфічних змін, але відразу за нею можна побачити сіро-білі волокна. Вони можуть мати різну товщину і провисати у вигляді гірлянд.

Якщо патологічний процес прогресує, то згадані порожнечі зливаються, утворюючи єдину порожнину. Це супроводжується руйнуванням структури склоподібного тіла. При офтальмоскопії можна помітити обривки ниток-фібрил. Якщо помутніння розміщується поблизу сітківки, то його досить складно побачити (навіть при великих розмірах).

Треба сказати, що подібні зміни найбільш часто виявляють у літніх людей, а також у пацієнтів, у яких одночасно діагностується міопія високого ступеня або дистрофічні ураження внутрішніх оболонок ока.

Фармакологічна терапія

Незважаючи на те, що медицина (офтальмологія в тому числі) на досить високому рівні, на сьогоднішній день немає ефективних засобів, які б попередили руйнування фібрил склоподібного тіла або сприяли зникненню вже зруйнованих. Більшість фармакологічних препаратів, які призначають при деструкції, тільки попереджають прогресування патологічних змін. Саме тому слід з обережністю ставитися до лікарських засобів, виробники яких стверджують, що їхня продукція може вилікувати ДСТ.

Як правило, місцево застосовують інстиляції 2% -го йодистого калію або 3% -вий засіб «Емоксипін», який вводиться парабульбарно. Для прийому всередину призначаються розсмоктувальні препарати, наприклад, «Вобензим» або «Траумель С». Крім цього, пацієнтам рекомендується пройти курс вітамінотерапії. Так, лікування ДСТ ока має включати прийом аскорбінової кислоти та вітамінів групи В.

При необхідності можуть призначатися фізіотерапевтичні процедури — електрофорез з лідазою і ультразвукова терапія.

Лікування лазером

На сьогоднішній день все більшої популярності набувають лазерні маніпуляції, які при ДСТ є найбільш ефективними для руйнування плаваючих помутнень. Таке лікування малоінвазивне, але вимагає високої кваліфікації та професіоналізму лікаря. Воно передбачає руйнування лазером непрозорих фрагментів у склоподібному тілі, які розпадаються на дрібніші частинки, що не впливають на зір.

Лазерне втручання на склоподібному тілі називають вітреолізисом. Воно може включати розсічення вітреговічних зрощень. Якщо розвиваються локальні грижі склоподібного тіла, які обумовлюють деформацію зіниці і неправильне розміщення інтраокулярної лінзи, проводиться вичерпування відповідної частини СТ. При цьому застосовують ІАГ-лазер. Енергію імпульсу підбирають індивідуально (від 1,5 до 8,0 мДж). Успіх операції залежить від в’язкості і прозорості склоподібного тіла, а також від розмірів помутнень.

Оперативне лікування

Лікування деструкції склоподібного тіла ока хірургічним методом називається вітректомією. Така терапія передбачає часткове або повне видалення СТ, яке проводиться за допомогою вітректомічної системи, що складається з вітреотому (ріжучий інструмент) та ендоосвітлювача.

В яких випадках застосовують вітректомію? Як правило, її проводять при пошкодженнях склоподібного тіла внаслідок відкритих травм, при його помутненні, а також при крововиливах і ретинопатії.

Тривалість операції становить від 30 до 90 хвилин. Проводиться вона під місцевою або загальною анестезією, може мати один або кілька етапів, що залежить від стадії і виду патології.

Для заміни склоподібного тіла застосовують штучні полімери, а також збалансовані сольові розчини. Найчастіше беруть рідкі перфтороганічні речовини, гази або силіконову олію. Будь-який замінник склоподібного тіла повинен бути максимально прозорим, з відповідною в’язкістю і заломлюючою здатністю. Він також не повинен піддаватися розсмоктуванню або викликати токсичну, запальну або алергічну реакцію.

Після операції пацієнтам рекомендується спостереження біля офтальмолога, обмеження фізичних і зорових навантажень, різких перепадів температури. В іншому випадку збільшується ризик запальних ускладнень, повторних крововиливів, катаракти, високого внутрішньоочного тиску або окклюзії судин сітківки.