Онилова Ніна Андріївна — легендарна кулеметниця

Одного разу вона сказала: «Я не вмію говорити мови, але з фашистами я вмію розмовляти мовою мого кулемета» — і підтвердила свої слова на ділі, знищивши сотні німецьких загарбників. Онилова Ніна Андріївна прославилася тим, що стала видатним стрільцем з кулемета. Севастополь і Одеса — ці два міста стали знаковими в її долі. Захищаючи Батьківщину, вона загинула, але її подвиги досі не забуті нащадками…

Важке дитинство

Онілова Ніна Андріївна народилася 10 квітня 1921 року в невеликому населеному пункті Новомиколаївка (Україна). Вже в одинадцятирічному віці вона втратила батьків. Дівчинку виховав дитячий будинок. Трохи подорослішавши, Ніна попросилася на роботу на трикотажну фабрику і паралельно з цим стала відвідувати заняття у вечірній школі. Через деякий час вона поповнила лави комсомольської організації.

Дівчина почала проявляти інтерес і до військової справи, записавшись у гурток, де навчали мистецтву стрільби з кулемета. Вона хотіла походити на свого кумира — легендарну Анку-кулеметницю, подивившись одного разу фільм про Чапаєва. Дівчина демонструвала старанність у навчанні і скоро навчилася не тільки влучно стріляти зі зброї, а й майстерно збирати і розбирати її.

Роки війни

Незабаром фашист ступив на радянську територію, і Онілова Ніна Андріївна, біографія якої містить чимало примітного і цікавого, хоче йти захищати Батьківщину. Однак у військкоматі її заяву не прийняли. Тільки через кілька місяців після наполегливих прохань командири дозволили їй влитися до лав Радянської Армії. Як це не парадоксально, але підрозділ, куди Ніна Андріївна Онілова була призначена командувати кулеметним розрахунком, незабаром влився в ту легендарну дивізію Чапаєва, де в Громадянську воювала сама Анка-кулеметниця.

Оборона рідної Одеси

Чапаєвській дивізії було наказано воювати на південному напрямку і згодом зайняти оборону Одеси, куди проривалася румунська армія.

Сили противника переважали дивізію, якою колись командував Василь Іванович, в кілька разів. Почалися запеклі бої, але Одесу вдалося відстояти. Командував 25-ю стрілецькою І. Петров. Він і наказав кулеметниці вступити вночі в бій. Були чутні ворожі міномети, які потім досягли центру розташування радянських військ…

«Чого ж ти не стріляєш?» — чула питання Онілова Ніна Андріївна, який ставив їй один з бійців. Але дівчина ніяк не реагувала, вичікуючи зручний момент. А гучні автоматні черги не замовкають. Раптом у темряві з’являються силуети фашистів, що йдуть у наступ. Тепер пора! Онилова Ніна Андріївна прицілилася і відкрила вогонь. Тут же почулося, як немов підкошені падають на землю тіла фашистів. Одиницям вдається ретируватися і втекти з поля бою. Бійці розрахунку не встигають за дівчиною. Через деякий час затихли голоси і постріли. Тільки кулемет Онилової строчить і строчить, а потім і він завмирає.

Вранці були підраховані втрати німців: тіла понад сорока солдатів упокоїлися в лощині. Командир відзначив бездоганну роботу дівчини.

Про її подвиг стали з натхненням розповідати в батальйоні, кажучи, що вона анітрохи не гірша за легендарну Анку.

Поранення

Але одного разу в ході запеклих боїв Ніна Андріївна Онілова була поранена від осколків міни, що розірвалася.

Один влучив у голову, а інший пошкодив вухо. Кулеметницю відвезли в госпіталь, і тільки глибокої осені 1941 року вона змогла знову влитися в лави воїнів. Тепер їй належало захищати оплот Чорноморського флоту — місто Севастополь. До речі, за оборону Одеси дівчина вже удостоїлася високої нагороди — ордена Бойового Червоного Прапора. Багато бійців тоді захотіли зробити щось подібне, що зробила Онілова Ніна Андріївна. Фото кулеметниці стало справжньою окрасою газет часів Великої Вітчизняної війни. І тепер їй належало боротися за Севастополь.

Героїчна смерть

Фашисти стягували великі війська до портового міста. Танк ворога вже був недалеко від окопу, в якому сиділа кулеметниця.

Гранат у неї не було. Вона кидала пляшки із запальною сумішшю в броньовану машину і змогла знищити її. Завіса диму раптово піднялася навколо. Коли вона зникла, дівчина побачила крокуючих німців, які були впевнені, що вбили її. Тоді кулеметниця відкрила вогонь. І раптом перед щитком розірвалася граната: Ніну контузило, але нелюдськими зусиллями вона продовжувала стріляти. Дівчина вбила в цьому бою величезну кількість німців.

У лютому 1942 року Ніна Андріївна зуміла ліквідувати дві кулеметні точки фашистів, які перебували неподалік від хутора Макензія, а на початку весни вона поодинці билася з німцями і загинула в нерівному бою. Вона померла в ніч на 8 березня 1942 року.

Онилова Ніна Андріївна, Герой Радянського Союзу (звання було присвоєно їй посмертно, в середині 60-х років), похована в Севастополі, на кладовищі Комунарів.