Основні періоди хвороби

Хвороба — такий стан організму, при якому порушується нормальна життєдіяльність і здатність підтримувати саморегуляцію, зменшується тривалість життя, що викликано обмеженням функціональних та енергетичних можливостей у їх протиставленості патогенним причинам.

Номенклатура хвороб включає широкий перелік назв існуючих нозологічних форм, які використовуються в медицині для одноподібного позначення патологічних станів. Аж до сьогодні такий список захворювань не завершено.

Специфіка будь-якої інфекційної хвороби полягає в її циклічному характері. Виділяються наступні послідовні періоди хвороби: інкубаційний, початковий, розпалу хвороби та одужання. Кожен з них має свої особливості.

Латентна стадія захворювання

Цю стадію називають також інкубаційною. Це період прихованого, не проявляється клінічно розвитку: від того моменту, коли патогенний агент вплинув на організм, до розвитку перших симптомів хвороби. Особливістю даного етапу є все зростаюче зниження здатності організму запобігати хвороботворному впливу, адаптивні механізми працюють вже не так ефективно. У цей період виражених симптомів не спостерігається, але, якщо людина виконає навантажувальні тести, можуть виявитися окремі ознаки.

Інкубаційний період хвороби триває від декількох хвилин до декількох місяців, а часом навіть і років. Все залежить від опору організму впливу хвороботворного агента, того, наскільки він здатний подолати за допомогою захисних пристосувань виникаючі порушення. Лише після впливу сильних отрут настає майже миттєве отруєння (не довше, ніж через кілька хвилин). Якщо вчасно встановити латентний період, це значно полегшить профілактику і боротьбу із захворюванням.

Які ще періоди хвороби існують?

Стадія провісників

Ще одна назва даного етапу — продромальний. Він спостерігається з моменту перших проявів і триває аж до розвитку звичайної клінічної картини. Стадія продроми — закономірний підсумок недостатньої ефективності процесів адаптації, основна функція яких — нормалізувати гомеостаз організму в той час, коли діють причини хвороби.

На даному етапі з’являються перші суб’єктивні та об’єктивні неспецифічні ознаки: швидка стомлюваність, нездужання, болючі відчуття в м’язах і суглобах, дратівливість, зменшення апетиту, почуття дискомфорту, головні болі, підвищення температури, іноді озноб і т. п. Розглянемо інші періоди хвороби.

Етап вираженої хвороби

Під час стадії виражених проявів, або розпалу, з’являються характерні для хвороби загальні та місцеві симптоми. Якщо вона проходить несприятливо, можуть виникнути різного роду ускладнення (наприклад, кома при цукровому діабеті). Водночас на даному етапі розвитку адаптивні механізми все ще продовжують діяти, хоча вже й не так ефективно, щоб самостійно купірувати хворобу.

У цей гострий період хвороби розвиваються основні ознаки, при цьому одні захворювання мають більш-менш визначену тривалість перебігу (особливо інфекційні), інші ж, особливо хронічні, такою властивістю не володіють.

Спостерігаються такі форми захворювань:

• гострі, що тривають недовго (кілька днів — 2-3 тижні);
• рецидивуючі;
• хронічні, які є наслідком гострих і тривають більше шести тижнів.

Точні терміни не можуть бути встановлені, оскільки все залежить від специфіки патології, інтенсивності та часу впливу хвороботворного агента на організм, витривалості самої людини.

Основні періоди хвороби розглянуто. Але є ще етап одужання або інші варіанти результату патології.

Існують такі варіанти закінчення хвороби: одужання (неповне і повне), рецидив, ремісія, ускладнення, переростання в хронічну, смерть.

Повне одужання

Полягає в тому, що формуються ефективні адаптивні реакції та процеси, які успішно ліквідують причину та/або патогенні наслідки хвороби, що відновлюють саморегуляцію організму в повному обсязі. Однак немає гарантій, що організм повернеться до свого доболісного стану. Після одужання з’являються якісно і кількісно інші показники життєдіяльності, відбувається формування нових функціональних систем, змінюється активність метаболізму і системи імунобіологічного нагляду, розвивається також і безліч інших адаптивних змін. На це впливають основні періоди перебігу хвороби.

Неповне одужання — характерне для організму в тих випадках, коли зберігаються залишкові явища хвороби і окремі відхилення від норми.

Рецидив

Рецидив — повторне посилення або повторний розвиток ознак захворювання після того, як вони вже були усунені або ослаблені. Симптоми схожі на симптоми первинної хвороби, але в деяких випадках можуть мати відмінності. Рецидив трапляється найчастіше через дію причин, що викликали початковий епізод нездужання, зменшення ефективності адаптивних механізмів або здатності організму чинити опір якимось факторам. Це характерно для періодів інфекційних хвороб.

Ремісія

Ремісія — такий етап хвороби, який характеризується тимчасовим пом’якшенням (неповна, змінюється потім рецидивом) або ліквідацією (повна) симптомів. Найчастіше цей період виникає як наслідок або особливість причин хвороби або пов’язаний зі змінами реактивності організму пацієнта, а також з лікуванням, яке не дозволяє одужати повністю.

Ускладнення

Ускладнення — такий процес, який отримує свій розвиток на тлі хвороби, але не обов’язково є для неї характерним. Найчастіше ускладнення виникають як підсумок непрямої дії причин хвороби або ж пов’язаний зі складовими процесу її протікання (наприклад, при виразці може відбутися перфорація стінок кишечника або шлунка).

Летальний результат

Якщо захворювання розвивається несприятливо, ймовірно переростання його в хронічне, що має затяжний характер, а також такий період розвитку хвороби, як смерть пацієнта, коли організм не здатний пристосуватися до нових умов, виснажується, і подальше існування стає неможливим.

Прямою причиною смерті виступає зупинка серця, яка може бути обумовлена як його ураженням, так і порушенням роботи центрів головного мозку, на яких лежить відповідальність за регуляцію функцій серцево-судинної системи. Ще одна підстава — зупинка дихання, що трапляється при паралічі дихального центру, що знаходиться в продовженому мозку, викликана анемією, крововиливом, пухлиною або впливом таких отрут, як ціанід, морфін тощо.

Стадії

Смерть включає в себе такі стадії:

• преагонія;
• термінальна пауза;
• агонія;
• клінічна смерть;
• біологічна смерть.

Перші чотири етапи за умови своєчасних лікарських заходів можуть бути обратими.

Для агонії характерні порушення механізмів центральної нервової системи і зміни всіх функцій організму, важливих для життя: дихання, діяльності серця, зниження температури, розслаблення сфінктерів. Часто хворий втрачає свідомість. Такий стан триває від декількох годин до двох-трьох діб.

Наступний після агонії етап — клінічна смерть, і вона є принципово зверненою. Ознаки: припинення дихання, кровообігу та бієння серця. Цей період при нормотермії триває 3-6 хвилин, але може пролонгуватися до 15-25 хвилин при гіпотермії. Тривалість його залежить від ступеня гіпоксії нейронів, що знаходяться в корі головного мозку.

При клінічній смерті потрібно проводити реанімаційні заходи, до числа яких належать:

• штучна вентиляція легенів;
• відновлення кровообігу та серцевої діяльності, що включає масаж серця, якщо потрібно — дефібриляцію, запуск штучного кровообігу із застосуванням оксигенованої крові;
• коригування кислотно-основного стану та відновлення іонного балансу;
• поліпшення стану системи саморегуляції та мікрогемоциркуляції організму.

Після того, як організм вдається оживити, він знаходиться якийсь час в нестабільному постреанімаційному стані, що включає наступні стадії:

• тимчасове регулювання життєдіяльності організму;
• наступна дестабілізація;
• налагодження життєдіяльності та одужання.

Біологічна смерть — це припинення життя людини, яке має незворотний характер. Цілісне пожвавлення організму вже неможливе, але зберігається ймовірність відновлення роботи деяких органів. Таким чином, хоча етапи хвороби мають умовний характер, така класифікація використовується досить широко.

Ми розглянули основні періоди хвороби.