Основні причини ДЦП. Діагностика ДЦП

Діагноз, який лякає всіх і кожного — дитячий церебральний параліч. Причини, форми ДЦП — ці питання хвилюють будь-якого сучасного батька, якщо під час виношування дитини лікар говорить про високу ймовірність такого відхилення або якщо довелося зіткнутися з ним вже після народження.

Про що йдеться?

ДЦП — термін збірний, його застосовують до кількох типів і видів станів, при яких страждають опорна система людини і можливості рухатися. Причина вродженого ДЦП — пошкодження мозкових центрів, відповідальних за можливість здійснення різних довільних пересувань. Стан хворого невблаганно регресує, рано чи пізно патологія стає причиною мозкової дегенерації. Первинні порушення відбуваються ще під час розвитку плоду в материнському організмі, дещо рідше ДЦП пояснюється особливостями пологів. Є ризик, що причиною ДЦП виявляться деякі події, що сталися з дитиною незабаром після народження і негативно вплинули на здоров’я головного мозку. Мати такий вплив можуть зовнішні фактори тільки в ранній період після народження.

Вже сьогодні лікарям відома величезна кількість факторів, здатних спровокувати ДЦП. Причини різноманітні, а захистити від них своє чадо не завжди легко. Втім, з медичної статистики видно, що найчастіше діагноз ставлять недоношеним діточкам. До половини всіх випадків з ДЦП — малюки, народжені раніше терміну. Ця причина вважається найбільш значущою.

Фактори та ризики

Раніше з причин, чому діти народжуються з ДЦП, першою і найголовнішою вважали травму, отриману в момент появи на світ. Спровокувати її можуть:

• занадто швидке народження;
• технології, методи, що застосовуються акушерами;
• зауженний материнський таз;
• неправильна тазова анатомія матері.

Наразі лікарям достеменно відомо, що родові травми призводять до ДЦП лише у вкрай малому відсотку випадків. Переважна частка — це специфіка розвитку дитини під час перебування в материнській утробі. Вважалася раніше основною причиною виникнення ДЦП проблема пологів (наприклад, затяжних, дуже важких) зараз класифікується як наслідок порушень, що сталися під час виношування дитини.

Розгляньмо це докладніше. Сучасні лікарі, з’ясовуючи причини, чому народжуються діти з ДЦП, проаналізували статистику впливу аутоімунних механізмів. Як вдалося виявити, деякі фактори мають значущий вплив на формування тканин на етапі появи ембріона. Сучасна медицина вважає, що це — одна з причин, що пояснюють чималий відсоток випадків відхилень здоров’я. Аутоімунні порушення впливають не тільки під час перебування в материнському організмі, а й впливають на дитину після пологів.

Незабаром після народження раніше здорова дитина може стати жертвою ДЦП в силу інфікування, на тлі якого розвинувся енцефаліт. Спровокувати біду можуть:

• кір;
• вітряна віспа;
• грип.

Відомо, що до основних причин ДЦП належить гемолітична хвороба, яка проявляється жовтяницею в силу недостатності функціонування печінки. Іноді у дитини виявляється резус-конфлікт, який також може спровокувати ДЦП.

Далеко не завжди вдається визначити причину, чому діти народжуються з ДЦП. Відгуки лікарів невтішні: навіть МРТ і КТ (найефективніші і найточніші методи дослідження) не завжди можуть надати достатньо даних для формування цільної картини.

Складність питання

Якщо людина відрізняється від оточуючих, вона привертає до себе увагу — цей факт ні в кого не викликає сумнівів. Діти, хворі на ДЦП — це завжди об’єкт інтересу оточуючих, від обивателів до професіоналів. Особлива складність захворювання — в його впливі на весь організм. При ДЦП страждає можливість контролювати власне тіло, оскільки порушується функціональність ЦНС. Кінцівки, м’язи обличчя не підкоряються хворому, і це відразу кидається в очі. При ДЦП у половини всіх пацієнтів також відзначаються затримки розвитку:

• мови;
• інтелекту;
• емоційного фону.

Нерідко ДЦП супроводжується епілепсією, судомністю, тремором, неправильно сформованим тілом, непропорційними органами — уражені ділянки ростуть і розвиваються значно повільніше здорових елементів організму. У деяких хворих порушується зорова система, у інших ДЦП — причина психічних, слухових, ковтальних порушень. Можливий неадекватний м’язовий тонус або проблеми з сечовипусканням, дефекацією. Сила проявів визначається масштабністю порушення мозкової функціональності.

Важливі нюанси

Відомі такі випадки, коли хворі успішно адаптувалися до соціуму. Їм доступне нормальне людське життя, повноцінне, наповнене подіями, радощами. Можливий і інший варіант розвитку подій: якщо при ДЦП постраждали досить великі ділянки головного мозку, це стане причиною присвоєння статусу інваліда. Такі діти повністю залежать від оточуючих, у міру дорослішання залежність не стає слабшою.

Певною мірою майбутнє дитини залежить від її батьків. Відомі деякі підходи, методи, технології, що дозволяють стабілізувати і поліпшити стан хворого. У той же час не варто розраховувати на диво: причина ДЦП — ураження ЦНС, тобто вилікуванню хвороба не піддається.

З часом у деяких дітей симптоматика ДЦП стає все ширше. Лікарі розходяться в думці, чи можна вважати це прогресом хвороби. З одного боку, першопричина не змінюється, але дитина з часом намагається освоїти нові вміння, часто стикаючись з невдачею на цьому шляху. Зустрівшись з дитиною з ДЦП, не варто її побоюватися: хвороба не передається від людини до людини, не успадковується, тому фактично єдина її жертва — це сам пацієнт.

Як помітити? Основні симптоми ДЦП

Причина виникнення порушення — збій у роботі ЦНС, що призводить до дисфункції рухових мозкових центрів. Вперше симптоматику можна помітити у малюка в тримісячному віці. Така дитина:

• розвивається із затримкою;
• відчутно відстає від однолітків;
• страждає судомістю;
• здійснює дивні, невластиві малюкам руху.

Відмінна особливість такого раннього віку — підвищені мозкові компенсаторні можливості, тому терапевтичний курс буде більшою мірою ефективний, якщо вийде поставити діагноз рано. Чим пізніше виявлять хворобу, тим гірший прогноз.

Причини та гілки

Причина виникнення основних симптомів ДЦП — порушення в роботі мозкових центрів. Спровокувати це можуть різноманітні пошкодження, що сформувалися під впливом широкого спектру факторів. Деякі з’являються ще під час розвитку в материнському організмі, інші — при народженні і незабаром після. Як правило, ДЦП розвивається лише на першому році життя, але не пізніше. У більшості випадків виявляється дисфункція наступних мозкових ділянок:

• кора;
• область під корою;
• мозковий стовбур;
• капсули.

Є думка, що при ДЦП страждає функціональність спинного мозку, але підтвердження зараз немає. Травми спинного мозку встановлені лише у 1% хворих, тому немає можливості провести достовірні дослідження.

Дефекти і патології

Одна з найбільш часто зустрічаються причин діагнозу ДЦП — дефекти, отримані в період внутрішньоутробного розвитку. Сучасні лікарі знають наступні ситуації, при яких висока ймовірність відхилень:

• міелінізація повільніше норми;
• неправильний поділ клітин нервової системи;
• порушення зв’язків між нейронами;
• помилки формування судин;
• отруйний вплив непрямого білірубіну, що призвело до пошкодження тканин (спостерігається при конфлікті резус-факторів);
• інфікування;
• рубці;
• новоутворення.

У середньому у восьми дітей з десяти хворих причина виникнення ДЦП — одна із зазначених.

Особливо небезпечними інфекціями вважаються токсоплазмоз, грип, краснуха.

Відомо, що дитина з ДЦП може народитися у жінки, яка страждає наступними хворобами:

• цукровий діабет;
• сифіліс;
• патології серця;
• судинні захворювання.

І інфекційні, і хронічні патологічні процеси в материнському організмі — можливі причини виникнення ДЦП у дитини.

Материнський організм і плід можуть володіти конфліктуючими антигенами, резус-факторами: це призводить до важких порушень здоров’я дитини, включаючи ДЦП.

Підвищено ризики, якщо під час вагітності жінка приймає ліки, здатні негативно впливати на плід. Аналогічні небезпеки пов’язані з вживанням спиртного і куренем. З’ясовуючи, що є причиною ДЦП, лікарі встановили, що частіше такі діти народжуються у жінок, якщо пологи перенесені у віці до повнолітнього або старше сорокарічного. Водночас не можна говорити про те, що перераховані причини гарантовано спровокують ДЦП. Всі вони лише підвищують ризик відхилень, є визнаними закономірностями, враховувати які потрібно, плануючи дитину і виношуючи плід.

Нічим дихати!

Гіпоксія — часто зустрічається причина виникнення ДЦП у дітей. Лікування патології, якщо вона спровокована саме браком кисню, нічим не відрізняється від інших причин. Як такого одужання з часом не буде, але при ранньому виявленні ознак можна почати адекватний курс реабілітації пацієнта.

Гіпоксія можлива і при виношуванні плоду, і при пологах. Якщо вага дитини менша за норму, є всі підстави припускати, що гіпоксія супроводжувала певний етап вагітності. Спровокувати стан можуть хвороби серця, судин, ендокринних органів, зараження вірусом, ниркові порушення. Іноді гіпоксія провокується токсикозом у важкій формі або на пізніх термінах. Одна з причин ДЦП у дітей — порушення кровотоку в малому тазу матері під час виношування чаду.

Перелічені фактори негативно впливають на постачання плаценти кров’ю, з якої клітини ембріона отримують поживні компоненти і кисень, життєво важливі для правильного розвитку. При порушенні кровотоку метаболізм слабшає, ембріон розвивається повільно, є ймовірність малого ваги або зростання, порушення функціональності різних систем і органів, включаючи ЦНС. Говорять про недостатність ваги, якщо новонароджений важить 2,5 кг і менше. Існує класифікація:

• народжені до 37 тижня гестації діти з адекватною для свого віку вагою;
• недоношені діточки з маленькою масою;
• народжені вчасно або пізніше терміну діти з малою вагою.

Про гіпоксію, затримку розвитку говорять тільки стосовно двох останніх груп. Перша вважається нормою. Для недоношених, народжених вчасно і пізніше терміну дітей з нестачею маси ризик розвитку ДЦП оцінюється досить високим.

Здоров «я дитини залежить від матері

Переважно причини ДЦП у дітей обумовлені періодом розвитку в материнському організмі. Аномалії у плода можливі під впливом різних факторів, але найчастіше причиною стають:

• розвиток діабету (порушення в середньому — у трьох дітей зі ста народжених у матерів, які страждали на гестаційний діабет);
• порушення в роботі серця і судин (інфаркт, різкі зміни рівня тиску);
• інфекційний агент;
• фізична травма;
• отруєння в гострій формі;
• стрес.

Один з факторів небезпеки — багатоплідна вагітність. Ця причина ДЦП у новонароджених має наступне пояснення: при виношуванні декількох ембріонів відразу материнський організм стикається з підвищеними показниками навантаження, а значить, істотно вища ймовірність народження дітей раніше терміну, з малою вагою.

Поява на світ: не все так просто

Поширена причина ДЦП у новонароджених — родова травма. Незважаючи на стереотипи, які свідчать, що це можливо лише в разі помилки акушера, на практиці травми набагато частіше пояснюються особливостями материнського або дитячого організму. Наприклад, у породіллі може бути дуже вузький таз. Можлива й інша причина: дитина дуже велика. Під час появи на світ організм чаду може постраждати, завдана йому шкода стає причиною різноманітних хвороб. Нерідко спостерігаються клінічні прояви ДЦП у новонароджених дітей з причин:

• неправильне положення ембріона в матці;
• приміщення голови в таз по неправильній осі;
• занадто швидкі або дуже тривалі пологи;
• використання невідповідних приладдя;
• помилки акушера;
• асфіксія з різних причин.

В даний час одним з найбільш безпечних варіантів народження вважається кесаревий переріз, але навіть такий підхід не може гарантувати відсутності родової травми. Зокрема, є ймовірність пошкодження хребців шиї або грудей. Якщо при народженні вдавалися до кесаревого перерізу, необхідно незабаром після пологів показати немовля остеопату для перевірки адекватності стану хребта.

У середньому ДЦП зустрічається у двох дівчаток з тисячі, а для хлопчиків частота трохи вище — три випадки на тисячу немовлят. Існує думка, що така різниця пояснюється великим розміром тіла хлопчиків, а значить, ризик отримання травми вище.

В даний час від ДЦП застрахуватися неможливо, як немає стовідсоткової гарантії його передбачити, попередити. У значному відсотку випадків причини придбаного ДЦП, вродженого вдається встановити вже постфактум, коли аномалії проявляють себе в розвитку дитини. У деяких випадках вже під час вагітності є ознаки, що вказують на ймовірність ДЦП, але у своїй основній масі вони не піддаються корекції або усуваються лише з великими труднощами. І все ж впадати у відчай не варто: з ДЦП можна жити, можна розвиватися, бути щасливим. У сучасному суспільстві досить активно просувається реабілітаційна програма для таких діточок, удосконалюється обладнання, а значить, негативний вплив хвороби пом’якшується.

Актуальність питання

Статистичні дослідження показують, що в середньому у віці до року ДЦП діагностують з частотою до 7 з тисячі дітей. У нашій країні середні статистичні показники — до 6 на тисячу. Серед недоношених частота зустрічуваності приблизно в десять разів більше відносно середньої по світу. Лікарі вважають, що ДЦП — перша біда серед хронічних хвороб, які вражають діточок. Певною мірою хвороба пов’язана з погіршенням екології; певним фактором визнається неонатологія, оскільки навіть діти, чия вага — всього лише 500 г, в лікарняних умовах можуть вижити. Безумовно, це справжній прогрес науки і техніки, але ось частота ДЦП серед таких дітей, на жаль, істотно вище середнього, тому важливо не просто навчитися виходжувати вагомих настільки мало дітей, а й розробити способи забезпечення їм повноцінного, здорового життя.

Особливості хвороби

Виділяють п’ять типів ДЦП. Найчастіше зустрічається спастична диплегія. Різні фахівці оцінюють частоту таких випадків у 40-80% від загальної кількості діагнозів. Такий тип ДЦП встановлюють, якщо ураження мозкових центрів стають причиною парезів, від яких в першу чергу страждають нижні кінцівки.

Одна з форм ДЦП — ураження рухових центрів в одній половині мозку. Це дозволяє встановити геміпаретичний тип. Парези властиві тільки одній половині тіла, протилежній тій мозковій півкулі, яка постраждала від агресивних факторів.

До чверті всіх випадків — це гіперкінетичний ДЦП, обумовлений порушенням діяльності підкірки головного мозку. Симптоматика хвороби — мимовільні рухи, що активізуються, якщо хворий втомився або схвильований.

Якщо порушення сконцентровані в мозочку, діагноз звучить як «атонічно-астатичний ДЦП». Хвороба виражена статичними порушеннями, атонією м’язів, неможливістю координації рухів. У середньому такий тип ДЦП виявляють у одного хворого з десяти пацієнтів.

Найскладніший випадок — подвійна геміплегія. ДЦП обумовлений абсолютним порушенням функціональності півкуль мозку, в силу чого м’язи ригідні. Такі діти не можуть сидіти, стояти, тримати головку.

У деяких випадках ДЦП розвивається за комбінованим сценарієм, коли одночасно з’являється симптоматика різних форм. Найчастіше поєднуються гіперкінетичний тип і спастична диплегія.

Все індивідуально

Ступінь вираженості відхилень при ДЦП різний, а клінічні прояви залежать не тільки від локалізації хворих мозкових областей, а й від глибини порушень. Відомі такі випадки, коли вже в перші години життя видно проблеми здоров’я малюка, але в більшості випадків можна поставити діагноз лише через кілька місяців після народження, коли помітно відставання в розвитку.

Запідозрити ДЦП можна, якщо дитина не встигає в руховому розвитку за однолітками. Досить довго малюк не може навчитися тримати голівку (в деяких випадках цього так і не відбувається). Йому нецікаві іграшки, він не намагається перевернутися, усвідомлено ворушити кінцівками. При спробі дати йому іграшку дитина не намагається її втримати. Якщо поставити чадо на ноги, воно не зможе стати на стопу повністю, а спробує піднятися на ципочки.

Можливі парези окремої кінцівки або одного боку, можуть постраждати всі кінцівки відразу. Органи, відповідальні за мову, недостатньо якісно іннервовані, а значить, вимова дається насилу. Іноді при ДЦП діагностується дисфагія, тобто неможливість проглатувати їжу. Це можливо, якщо парези локалізовані в ковтку, гортані.

При значній м’язовій спастичності уражені кінцівки можуть бути абсолютно нерухомими. Такі частини тіла відстають у розвитку. Це призводить до видозміни скелета — деформується грудна клітина, викривляється хребет. При ДЦП в уражених кінцівках виявляють контрактури суглобів, а значить, порушення, пов’язані зі спробами руху, стають ще більш істотними. Більшість дітей з ДЦП страждають досить сильними болями, що пояснюються порушеннями скелета. Найбільш виражений синдром в шиї, плечах, ступнях, спині.

Прояви та симптоми

На гіперкінетичну форму вказують раптові рухи, які пацієнт не може контролювати. Деякі повертають голову, кивають, гримасують або посмикуються, приймають вичурні пози, здійснюють дивні рухи.

При атонічній астатичній формі хворий не може координувати руху, при спробі ходьби нестійкий, часто падає, не може підтримувати рівновагу стоячи. Такі люди частіше страждають на тремори, а м’язи дуже слабкі.

ДЦП часто супроводжується косоглазієм, шлунково-кишковими порушеннями, дихальною дисфункцією і нестриманням сечі. До 40% хворих страждають на епілепсію, а у 60% ослаблено зір. Деякі погано чують, інші зовсім не сприймають звуки. До половини всіх хворих мають порушення в роботі ендокринної системи, виражені збоєм гормонального фону, надлишками ваги, затримкою росту. Нерідко при ДЦП виявляють олігофренію, уповільнений психічний розвиток, зниження можливості навчатися. Для багатьох пацієнтів характерні поведінкові відхилення і розлади сприйняття. До 35% хворих відрізняються нормальним рівнем інтелекту, а у кожного третього розумові порушення оцінюються як легкий ступінь.

Хвороба хронічна, незалежно від форми. Коли хворий стає дорослішим, поступово проявляються приховані раніше патологічні порушення, що сприймається хибним прогресом. Нерідко погіршення стану пояснюється вторинними складнощами зі здоров’ям, оскільки при ДЦП часті:

• інсульти;
• соматичні хвороби;
• епілепсія.

Нерідко діагностують крововиливи.

Як виявити

Поки не вдалося розробити таких тестів і програм, які б дозволили достеменно встановити ДЦП. Деякі типові прояви хвороби привертають увагу лікарів, завдяки чому хвороба вдається виявити на ранньому етапі життя. Припустити ДЦП можна за низьким балом за шкалою Апгар, з порушень тонусу м’язів і рухової активності, відставання, відсутності контакту з найближчим родичем — хворі не реагують на матір. Всі ці прояви — привід для детального обстеження.