Острів кішок в Японії — м’яукаючий рай зі своїми проблемами

Кішки — пухнасті і мурличучі створіння, які буквально підкорили своєю уявною невинністю і особливим шармом майже весь світ. Тому, взагалі-то, і не дивно, що існує цілий котячий острів. В Японії на просторах океану вусаті хижаки заслужили, завоювали або зайняли — сказати можна по-різному — досить великі земельні угіддя. Строго кажучи, в Країні висхідного сонця є не один, а навіть два котячих острови. Познайомимося з ними та їхніми мешканцями ближче.

Захисники шовкопряда

Перший котячий острів у Японії — це Тасіро. Він входить до складу префектури Міягі і розташовується за чотирнадцять кілометрів від узбережжя Країни висхідного сонця. Спочатку кішки тут були потрібні для боротьби з гризунами. Тасіро був місцем розведення шовкопряда, а миші із задоволенням ласували ім. Майбутній острів кішок в Японії був врятований від розорення своїми новими вусатими жителями. Після чого мурчущі герої прослили тваринами, що приносять удачу.

Чотирилапі рибалки

Незабаром виробництво шовкових тканин занепало. На зміну йому як джерелу їжі і товару для торгівлі прийшла рибна ловля. Звичайно, це не могло не позначитися на кішках найпозитивнішим чином. Мурчущі помічники із задоволенням ласували частуванням, яке завжди їм приносили жителі.

На жаль, з часом Тасіро спіткала та ж доля, що і багато наших сіл: острів покинула вся молодь. Кількість жителів стала стрімко зменшуватися, поки не досягла сучасної цифри — приблизно 100 осіб. Переважна більшість з них — люди похилого віку. Так виник котячий острів в Японії, де кішок більше, ніж людей. За приблизними підрахунками на кожного двоногого жителя Тасіро припадає чотири-п’ять чотирилапих.

Навала

Кішки розплодилися через безмірну любов до них жителів. На острові, де розташоване два поселення, одним із центральних і шанованих місць вважається храм кішок, розміщений приблизно посередині між селами. У заслугу котячим ставиться буквально все: хороша погода, рясний улов, порятунок від гризунів і так далі. Звичайно, за таку велику кількість благ кішок годують, холять і плекають.

До цього додається заборона на собак, що діє на острові. В результаті задоволені і самостійні звірі відчули себе господарями: вони займають всі порожні будови, вимогливо м’яукають при наближенні людини зі смачненьким в руках, прискіпливо оглядають туристів.

З мисливців у зірки

Туристи — це, можна сказати, те, чим м’яукаючі і вже досить ледачі пухнастики відплачують за доброту жителям. Відколи котячий острів у Японії, фото якого розлетілися інтернетом кілька років тому, став знаменитим, сюди щодня прибувають охочі своїми очима побачити зграйки рудих, смугастих і плямистих мишоловів, які чекають на чергову порцію частування або вальяжно розляглися на сонечку.

Японці та громадяни інших держав приїжджають не тільки помилуватися і погодувати тварин. Кішки — визнані в усьому світі антидепресанти. Якщо врахувати це, Тосіро можна назвати островом мурчачого блаженства: пухнасті лекарі хандри і меланхолії тут на кожному кроці і щедро діляться своїми вміннями. Котячий острів в Японії вабить до себе туристів практично без згоди місцевих жителів. Багато з них не мають нічого проти, інші кажуть, що від приїжджих занадто багато шуму.

Перегодували

Є тут і свої проблеми. Як відомо, коли кішку вдосталь годують, вона перестає полювати. Якщо кошенята і молоді звірі із задоволенням грають, то більш дорослі в основному сплять. Звідси і проблема ожиріння тварин: їх закормлюють як місцеві, так і туристи. На острові навіть почали роздавати інструкції, в яких забороняється годувати кішок.

Аошима

Другий острів кішок в Японії багато в чому схожий на Тасіро. Називається він Аошима, а м’яукаючих чотирилапих тут приблизно вшестеро більше, ніж людей. Населення острова налічує 22 людини. Так само, як і на Тасіро, в основному це люди старше 50 років. Велика частина жителів покинула острів ще після Другої світової війни.

Кішки спочатку тут служили в якості все тих же мишоловів: вони берегли від пошкоджень рибальські мережі та човни. На острові не було хижаків, які змогли б стримати природний ріст популяції тварин, в результаті сьогодні налічують приблизно 120 особин.

Звичайно, Аошима стала не менш популярним островом серед котярів, ніж Тосіро. Туристів не бентежить відсутність інфраструктури, вони їдуть подивитися на мурчущих і досить голодних, на відміну від чотирилапих жителів Тасіро, кішок. Вкрай нечисленне населення острова не в змозі самостійно забезпечити кормом всіх звірів, та й приїжджі, мабуть, не справляються: влада префектури прийняла рішення стерилізувати хоча б частину тварин, щоб стримати зростання популяції.

Котячий острів в Японії (як Тасіро, так і Аошима) може бути цікавий з різних точок зору. Це і чудовий зразок практично неконтрольованого зростання чисельності особин в умовах відсутності хижаків, і приклад впливу інтернету на суспільний інтерес, і ілюстрація взаємин між людьми і тваринами. Крім того, котячі острови висвічують і проблему покинутих міст, і навіть філософський момент взаємини старого і нового, який проявляється щодо жителів островів до натовпів туристів і назріваючих змін.