Періостить: терапія та методи діагностики

Що таке периостит? Лікування та основні відомості про це захворювання будуть представлені нижче. Також ви дізнаєтеся про те, з яких причин розвивається ця хвороба, як вона проявляється і діагностується.

Загальні відомості

Що таке периостит (діагностика, лікування цієї патології будуть розглянуті далі)? У сучасній медицині цей термін використовують для позначення запального процесу, що протікає в надкістниці кістки.

Як відомо, надкістка являє собою сполучну тканину у вигляді плівки, яка розташовується по всій зовнішній поверхні кістки. Зазвичай запальний процес починається у внутрішньому або зовнішньому шарах надкістки, після чого проникає в її товщу.

Причини розвитку

Чому розвивається періостит? Лікування цієї недуги слід починати тільки після того, як буде виявлена причина її виникнення. До них відносять наступні:

• Різні травми, в тому числі вивихи, забої, переломи кісток, розтягнення і розриви сухожиль, поранення.
• Запалення прилеглих тканин, яке спровокувало інфікування періоду.
• Специфічні причини — запалення надкістки відбувається через такі захворювання, як туберкульоз, актиномікоз, сифіліс та інше.
• Токсичні причини — це вплив токсинів на тканини надкістки.
• Алергічні або ревматичні причини — запалення виникає через реакцію тканин надкістки на алергени, що проникли в неї.

Ознаки захворювання

Як проявляється період лікування якого описано нижче? Симптоми цього захворювання залежать від його виду. Така хвороба може супроводжуватися припухлістю в місці запалення з сильними больовими відчуттями, підвищенням місцевої температури, порушенням опорної функції, рухливістю шкірних покривів над осередком ураження, посиленням пульсу і дихання хворого, втратою апетиту, слабкістю, швидкою стомлюваністю і загальним пригнобленим станом.

Які кістки вражає?

Періостить щелепи, фото якого ви можете знайти в цій статті, являє собою запальний процес, який протікає в альвеолярній області нижньої щелепи або відростці верхній.

Найчастіше таке захворювання розвивається через хворі зуби, в тому числі невиявлений або нелічений пульпіт або періодонтит. Також запалення може бути викликано потраплянням інфекції в надкістку з інших органів разом із струмом лімфи або крові.

Якщо лікування такої хвороби не провести вчасно, то периостит спровокує розвиток свища на десні. Внаслідок цього гнійне запалення може вийти за межі надкістки і потрапити в навколишні тканини, що викличе абсцес або флегмон.

Так як вилікувати періостит щелепи? Лікування цієї недуги проводять в точності так само, як і терапію інших запалень. Слід нагадати, що периостит може вразити і такі органи, як:

• зуб;
• ногу;
• гомілка;
• колінний суглоб;
• стопу;
• плеснову кістку;
• ніс;
• очницю та інші.

Класифікація хвороби

Яким чином класифікують періостит? Лікування цього захворювання залежить від його типу і стадії розвитку. У сучасній медицині розрізняють декілька видів хвороби. Вони залежать від причин їх виникнення і характеру запальних процесів.

1. Ексудативний періостит, що включає в себе серозний, серозно-фібринозний, фібринозний і гнійний типи.
2. Проліферативний періостит, до якого належать оссифікуючі та фіброзні види.

При цьому слід зазначити, що ексудативні періостити протікають швидко і гостро, а проліферативні — мають хронічну природу.

Також розглянуте захворювання може бути:

• простим;
• туберкульозним;
• сифілітичним;
• гуммозним та інше.

За тривалістю протікання розрізняють 2 різні форми цієї хвороби:

• гострий періостит (лікування має бути призначене вчасно, щоб процес не перейшов у хронічну стадію);
• хронічний (складно піддається лікуванню).

Щодо причетності до запалення мікроорганізмів розрізняють такі види періоститу:

• Гнійні (виникають в результаті потрапляння в надкістку інфекцій).
• Асептичні (виникають через закриті травми кісток, не захищених м’якими тканинами).

Діагностика

Лікування гнійного періоститу слід починати тільки після його діагностики. Її методи розрізняються залежно від форми протікання та виду хвороби.

При гострому захворюванні ефективними є опитування та огляд пацієнта. Також важливим аспектом виступають результати загального аналізу крові. Що стосується рентгенівського дослідження, то в даному випадку воно неефективне.

При розвитку периоститу носа дуже часто застосовують риноскопію.

Хронічний періостит діагностують за допомогою рентгенівського дослідження. За допомогою зробленого знімка можна виявити не тільки локалізацію вогнища ураження, але і його межі, форму, розміри і характер нашарувань. Також цей метод допомагає виявити некротичні зміни кісткової тканини і ступінь проникнення в неї запального процесу.

Диференційна діагностика

Таку процедуру застосовують лише в тому випадку, якщо потрібно встановити точний діагноз, оскільки у пацієнта є симптоми декількох схожих захворювань.

При гнійному і гострому періоститі слід відрізняти його від гострого остеомієліту, періодонтиту, флегмони і абсцесів, викликаних іншими причинами, а також від гнійних захворювань лімфовузлів, слюнних залоз та інших.

При специфічних, асептичних і хронічних періоститах обов’язково проводять рентгенівське дослідження. Воно допомагає виявити нарости і втовщення на кістці, а також новоутворення кісткової тканини і некротичні зміни.

Також слід зазначити, що диференційна діагностика хронічної хвороби повинна проводитися спільно з виявленням злоякісних пухлин і остеомієліту.

У тому випадку якщо при рентгенівському дослідженні виникли серйозні труднощі з постановкою діагнозу, то в цьому випадку фахівці вдаються до біопсії.

Періостить: лікування

Антибіотиками цю хворобу лікують не завжди.

При травматичній формі захворювання в початковій стадії розвитку дієвим заходом виступає повний спокій. Також використовуються різні компреси з льодом і фізіотерапія, в тому числі УВЧ, аплікації озокериту, електрофорез, ультрафіолетове випромінювання. При такій формі періоду антибіотичні засоби призначаються лише при підозрі на інфікування вогнища ураження.

Терапію асептичних периоститів проводять із застосуванням фізіотерапії. Для цього використовують аплікації з постійних магнітів, які зменшують кількість ексудату. На другому етапі лікування застосовується СТП або лазеротерапія з метою відновлення структури надкістки та розсмоктування її утовщень.

При гнійному періоститі показано хірургічне втручання, в ході якого надкістка розсікається, а наявний гной витягується назовні.

Що стосується гострої форми періоду, то вона вимагає не тільки проведення операції, а й призначення антибіотиків, а також загальноукріплюючих медикаментів, фізіотерапевтичних процедур і лікарських засобів, що усувають інтоксикацію організму.

При розвитку хронічного періоду пацієнту призначають курс препаратів загальноукріплюючого характеру і антибіотиків. Також при лікуванні цієї форми хвороби показана фізіотерапія (лазерна терапія, парафінотерапія, іонофорез з 5% йодистим калієм), що сприяє розсмоктуванню наростів на кістки і патологічних утовщень.

Профілактика захворювання

Чи можна самостійно позбутися такого захворювання, як періостить? Лікування в домашніх умовах цієї хвороби проводити небажано. Це пов’язано з тим, що народні методи при такій патології малоефективні, а запущене захворювання може являти собою серйозну загрозу для життя пацієнта.

Профілактика запалення надкістки полягає у своєчасному усуненні причин, які призводять до виникнення хвороби. Наприклад, період щелепи або зуба може бути попереджений шляхом своєчасного лікування пульпіта, карієсу та періодонтиту.

Асептичний періостит, викликаний туберкульозом, остеомієлітом або сифілісом, може бути попереджений терапією основного захворювання.

Травматичний і посттравматичний види цієї хвороби попереджаються за допомогою негайного лікування пошкоджень тканин надкістки медикаментозними і фізіотерапевтичними процедурами.

Прогноз хвороби

Прогноз періоду залежить від його форми і виду, а також своєчасного лікування.

Найчастіше пацієнтам вдається позбутися гострих і травматичних типів захворювання.

При гнійних періоститах, особливо в запущених випадках і при несвоєчасному лікуванні, прогноз несприятливий. У цьому випадку можуть настати такі ускладнення, як запалення всіх тканин кістки і виникнення сепсису.