При вигляді красивих дівчат чоловіки починають говорити розумні слова

Подібно до того, як самець дрофи (на знімку) хвалиться перед самками красивим оперенням, чоловіки демонструють дівчатам свій інтелект, промовляючи багато «розумних» слів. Фото © Carlos Sanchez з сайту www.arkive.org

Людські мови містять набагато більше слів, ніж необхідно для повноцінного спілкування. Експерименти, проведені фахівцями з еволюційної психології, показали, що чоловіки при вигляді красивих дівчат починають частіше використовувати рідкісні слова. Це підтверджує гіпотезу, згідно з якою надлишкові лінгвістичні здібності людини розвинулася під дією статевого відбору як засіб демонстрації інтелекту.

Для того щоб абсолютно точно висловити будь-яку думку, англомовній людині достатньо знати 2000 найбільш часто вживаних слів. Саме такою кількістю слів обходяться англійські тлумачні словники для пояснення всіх слів мови. Спеціальні дослідження показали, що для повноцінного розуміння художньої літератури потрібно знати 9000 слів, а для підтримки практично будь-якої бесіди достатньо 6000-7000 слів (Nation I.S.P. 2006. How large a vocabulary is needed for reading and listening). Тим часом середньостатистичний освічений англієць вільно володіє 20 000 слів, і зовсім не рідкісні люди зі словниковим запасом в 100 000 і більше слів. Навіщо потрібна така надмірність?

Одне з можливих пояснень полягає в тому, що «зайві» слова (і, відповідно, надлишкові лінгвістичні здібності людського мозку) розвинулися під дією статевого відбору (див. Sexual selection) як засіб демонстрації власної пристосованості або «якості» своїх генів. Подібні демонстрації дуже широко поширені в тваринному світі, причому часто вони йдуть на шкоду життєздатності «хвастуна». Чого вартий один горезвісний павліній хвіст, що робить свого володаря вкрай незграбним у польоті. Однак якщо павлініхам подобаються залицяльники з величезними яскравими хвостами, то це виявляється для самців важливішим, ніж ризик потрапити на обід хижакові. Часто подібна «мода» підтримується ще й тим, що вражаючі чоловічі демонстрації інформують самку про високу якість генів потенційного партнера («якщо він навіть з таким хвостищем вижив і виглядає здоровим, значить у нього і справді відмінний генотип, і діти теж будуть здоровенькі»). Крім того, самка, яка надумала піти наперекір моді і вибрала тьмяного самця, ризикує зробити на світ таких же непривабливих синів, які нікому не будуть потрібні і не залишать потомства.

Смілива гіпотеза про те, що «лінгвістична надмірність» є аналогом павичого хвоста, побічно підтверджується наступними обставинами. По-перше, відомо, що словниковий запас людини сильно корелює з рівнем інтелекту. По-друге, ряд фактів говорить про те, що інтелект є досить надійним показником «якості генів» (наприклад, є позитивна кореляція між інтелектом і симетричністю тіла, яка, в свою чергу, служить одним з кращих індикаторів «якості генотипу» і спадкового здоров’я). По-третє, представники різних людських культур вважають інтелект (поряд з добротою і розумінням) найважливішою характеристикою потенційного шлюбного партнера.

Правда, тут є одна тонкість. На словах і чоловіки, і жінки всього світу дуже високо цінують у своїх партнерах інтелект. Однак спеціально проведені дослідження показали, що жінки при цьому говорять правду, а ось чоловіки, схоже, лукавлять. У цих дослідженнях оцінювалася «результативність» шлюбних оголошень. Чоловічі шлюбні оголошення отримують тим більше відгуків, чим вище заявлений в оголошенні рівень освіти. Жіночі оголошення, навпаки, виявляються більш успішними, якщо в них заявлений низький освітній рівень (освіта та інтелект пов’язані один з одним дуже сильною позитивною кореляцією, тому в більшості психологічних досліджень ці два показники виявляються нерозмістовними). Цей та інші факти говорять про те, що жінки дійсно віддають перевагу розумним чоловікам, тоді як чоловіки уникають жінок, більш розумних і освічених, ніж вони самі.

Важлива і та обставина, що словниковий запас, як і інтелектуальний рівень, дуже сильно залежить від генів. Про це свідчать, зокрема, численні дослідження, проведені на одно- і різнояйцевих близнюках. Показано, що в рамках однієї і тієї ж культури до 75% індивідуальної мінливості за розміром словникового запасу пояснюється генами, і лише 25% наявних відмінностей можна пояснити впливом навколишнього середовища (вихованням, навчанням тощо) Ну а раз ця ознака спадкова, значить міркування про еволюцію і природний відбір тут цілком доречні, і еволюційні психологи мають повне право вивчати даний феномен своїми методами, незважаючи на всі протести гуманітаріїв.

Для перевірки гіпотези про те, що рідкісні слова в мові потрібні чоловікам для демонстрації свого інтелекту, психологи з Ноттінгемського університету (Великобританія) Джеремі Розенберг (Jeremy Rosenberg) і Річард Танні (Richard J. Tunney) провели простий експеримент на 85 добровольцях — студентах того ж університету. Серед випробовуваних було 33 юнаки (середній вік 21,1 років) і 52 дівчини (середній вік 19,3 років).

Випробовуваних випадковим чином поділили на дві групи. Студентам з першої групи показали на екрані фотографії чотирьох юних фотомоделей протилежної статі (фотографії були взяті з модних журналів). Випробовуваний повинен був вибрати з цих фотографій найпривабливішу, уявити собі романтичні відносини з обраною фотомоделлю і викласти свої фантазії в письмовому вигляді. При цьому три інші фотографії зникали, а обрана залишалася на екрані в продовження всього експерименту.

Студентам з другої групи пропонували на вибір чотири фотографії літніх (приблизно 50-річних) фотомоделей протилежної статі, теж просили вибрати найпривабливішу, а потім описати не роман з обраним персонажем, а зустріч і бесіду без сексуального контексту.

На опис уявного спілкування з фотомоделлю студентам з обох груп давалося три хвилини. Після цього, не прибираючи з екрану обрану випробовуваним фотографію, експериментатори просили студентів описати свої враження про навчання в університеті. На цей «твір» давалося десять хвилин, і саме ці тексти потім аналізувалися дослідниками. Тексти з описами уявної зустрічі аналізу не піддавалися (оскільки відповідні завдання були різними у двох групах випробовуваних: одні описували романтичні відносини, інші — нейтральну бесіду, і це могло вплинути на частоту вживання рідкісних слів).

Експериментатори очікували, що думки про романтичні стосунки з привабливою особливістю протилежної статі повинні активізувати у студентів інстинктивну програму залицяння і «сексуальних демонстрацій». Це звичайна, багаторазово перевірена методика, спрямована на виявлення несвідомих психічних механізмів. На свідомому рівні випробовувані, звичайно, прекрасно розуміли, що в даній ситуації вони нікого не спокушають і спокусити не можуть, та й тема твору ніяк не була пов’язана з попереднім завданням.

З творів потім видалили слова, що входять до сотні найбільш часто вживаних (це призвело до скорочення текстів на 44%). Для решти слів підрахували частоту їхньої зустрічності в стандартній добірці зразків усної та письмової англійської мови загальним обсягом у 100 млн слів (див. British National Corpus). Для кожного твору була підрахована середня частота зустрічності використаних у ньому слів (чим менше підсумкове число, тим більше рідкісних слів у творі).

Отримані результати повністю відповідають гіпотезі про те, що чоловіки використовують рідкісні слова як «сексуальну демонстрацію». Юнаки загалом використовували більше рідкісних слів, ніж дівчата. Крім того, після уявних романтичних відносин з юною фотомоделлю юнаки вживали рідкісні слова значно частіше, ніж після уявного спілкування з літньою фотомоделлю.

Що ж стосується дівчат, то вони, навпаки, після уявного роману з юним красенем користувалися більш «примітивною» промовою, ніж після мисленого спілкування з літнім чоловіком. Правда, в даному випадку результат трохи не дотягнув до рівня статистичної значущості (p = 0,06). Іншими словами, існує шестипроцентна ймовірність, що цей результат недостовірний і тому не потребує спеціальних пояснень. Якщо ж припустити, що він все-таки про щось говорить, то можливих пояснень може бути кілька.

1) Згідно з теорією статевого відбору, більш активні «сексуальні демонстрації» повинні здійснюватися тим підлогою, який вкладає в потомство менше ресурсів; у більшості видів, включаючи людину, ця стать — чоловіча. Тому цілком можливо, що ті засоби сексуальної мотивації, які були застосовані в експерименті, виявилися достатніми для чоловіків, але недостатніми для жінок — у них просто не включилися інстинктивні програми зваблення.

2) Можливо, літні чоловіки представлялися дівчатам більш привабливими партнерами, ніж молоді? Автори вважають це малоймовірним. Відомо, що дівчата дійсно воліють трохи більш зрілих чоловіків, але оптимальна різниця у віці (з точки зору середньостатистичної дівчини) становить 3,42 року, тоді як «літні» фотомоделі в експерименті були старшими за студенток в середньому на 38 років. Крім того, студенток не просили уявляти романтичні стосунки з літніми фотомоделями.

3) Нарешті, цілком можливо, що дівчата на інстинктивному рівні знають, що чоловікам не подобаються надто розумні жінки, і тому намагаються вживати менше розумних слів, коли поблизу є привабливі особини протилежної статі.

На мій погляд, останнє пояснення виглядає досить правдоподібно.

Отримані результати, звичайно, не є суворим доказом того, що «лінгвістична надмірність» розвинулася виключно як засіб чоловічих сексуальних демонстрацій. Однак вони, безумовно, показують правомірність еволюційного підходу до цього культурного феномену. Подальші експерименти повинні показати, чи простежуються знайдені закономірності в інших культурах і соціальних шарах. Необхідно мати на увазі, що студенти університету — вибірка далеко не випадкова, в ній свідомо підвищена частка осіб з високим інтелектом, схильних до того ж оцінювати партнерів насамперед по розуму. Цілком можливо, що чоловіки з інших соціальних верств віддають перевагу іншим способам демонстрації своїх достоїнств.

Джерело: Jeremy Rosenberg, Richard J. Tunney. Human vocabulary use as display (PDF, 120 Кб) // Evolutionary Psychology. 2008. V. 6 (3). P. 538–549.

Олександр Марков