Республіка Алтай, село Чемал: пам’ятки

Коли людина стикається з чимось дивним і красивим, їй хочеться, щоб це залишилося з ним назавжди. Найчастіше це неможливо, але не у випадку з первозданною природою Алтаю, перлиною якого є Чемал. Пам’ятки даного місця — це його природа, яка постійно дивує. Мабуть, тому сюди щороку тягнуться вервечки автобусів і автомобілів з туристами, які прагнуть з нею зіткнутися.

Історія Чемала

У кожного населеного пункту є своя біографія, в якій зазначено, як він був створений, як розвивався і навіть як зник з лиця Землі, якщо таке сталося. Історія села Чемал, пам’ятки якого сьогодні входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, почалася наприкінці 18 століття з побіжних селян, які шукали кращого життя.

Зараз невідомо, наскільки добре вони жили, але місце для будівництва своїх будинків вони точно вибрали унікальне. Коли 1849 року тут оселилися місіонери зі своїми сім «ями, біля села почалося нове життя. Про унікальні властивості його повітря стало широко відомо, і вже до кінця 19 століття цей далекий край стали відвідувати знаменитості, вчені та творча інтелігенція. Свого часу тут жили П.Н. Крилов, В.Я. Шишков, Г.М. Потанін та інші відомі люди.

Завдяки місіонерам тут були споруджені храми і церкви, деякі з яких відреставровані і діють сьогодні. Храм Івана Богослова, наприклад, був побудований в 1850 р, але потім перенесений з села на острів Патмос в 1915 р, а в 2001 його повністю відновили.

Перший санаторій для туберкульозних хворих був побудований в 1905 році на гроші єпископа Макарія і з його благословення. У 30-ті роки 20 століття санаторій став урядовим, його директором була призначена дружина М. Калініна Катерина. До цього часу в селі вже працювали лазня, пекарня і майстерні.

Сьогодні, щоб потрапити в санаторій або на одну з турбаз Чемала, слід заздалегідь бронювати місця, настільки популярним стало це місце.

Природа

Якщо перераховувати природні пам’ятки Чемала, то першим у списку буде його повітря. Для його унікальності є кілька причин:

• По-перше, клімат у цих місцях разюче відрізняється від властивого Алтайській республіці. Тут майже не буває снігу, а зимова температура рідко опускається нижче -8 градусів, тоді як всього в 10-15 км від села вона досягає -25. Влітку тут тепло і сонячно, що також не властиве іншим районам. За кількістю сонячних днів його можна порівняти з Кримським узбережжям.
• По-друге, повітря наповнене не тільки озоном, а й ефірними маслами. Пов’язано це зі зростаючим поруч реліктовим сосновим бором, дерева якого виділяють ці самі масла.
• По-третє, помірна сухість повітря, чому сприяє відсутність боліт. Багато мандрівників, які тут побували, знають все про Чемал, пам’ятки його, але не в курсі одного дивного явища. Тут відсутні комарі, що абсолютно не властиво місцям біля води і лісу.
• По-четверте, навколишні село гори з їх альпійськими лугами вносять свою лепту в чистоту і озонування повітря.

Природа Чемала стала головною причиною такої популярності серед туристів.

Храм Івана Богослова

Якщо скласти список кращих пам’яток у Чемалі, створених руками людини, то храм Івана Богослова займе в ньому перше місце.

Назва острова має свою цікаву історію. Коли храм ще стояв на березі річки Катунь, ченці обрали цей шматочок суші місцем для усамітнених молитов. Безіменний у той час острів велично височів майже посередині річки. Це стало причиною того, що в 1855 році його висвітлив єпископ Парфений і назвав на честь нього Патмос в Середземному морі, на якому Івану Богослову було дано об’явлення Господа. У своїх віданнях пророк побачив не тільки апокаліпсис, а й два острови, що парять над водою, з храмами на них. Саме тому на освітлений острів пізніше перенесли храм з берега Катуні.

За радянських часів храм зруйнували, але сьогодні він знову стоїть відроджений, а на березі Катуні побудований жіночий монастир, який з’єднаний з островом підвісним мостом. Якщо когось цікавить питання, що подивитися в Чемалі, то варто пройти по хиткому мосту заради двох ікон. Одна з них чудовим чином самовідставала, а інша стала мироточити після освітлення оновленого храму. Є свідчення того, що вони чудотворні.

Чемальська ГЕС

Як це було прийнято в радянські часи, першу в Сибіру ГЕС будували ув’язнені. Вона працювала довгий час, але сьогодні є музеєм і місцем розваги. Вхід для дорослого становить 450 р., а для дітей — 250 р.

На території колишньої ГЕС можна побувати:

• в кафе;
• у сувенірних лавках;
• в аквапарку;
• в тирі і на ігровому майданчику;
• відвідати атракціон «Адреналін»;
• стрибнути з греблі у воду і багато іншого.

Тут можна отримати найцікавіші і захоплюючі враження від розваг, які пропонує Чемал. Пам’ятки ГЕС підходять і дітям, і їхнім батькам.

Санаторій Чемала

Дивно, що в селищі більшість місцевих дивин є єдиними якщо не в світі, то в усьому Східному Сибіру. Вже багато пацієнтів місцевого санаторію отримали можливість поправити здоров’я і вивчити, які для них приготував Чемал пам’ятки. Відгуки про лікування та умови утримання говорять про те, що не тільки в околицях клімат хороший, але й атмосфера в санаторії дуже доброзичлива і така ж цілюща.

Активне життя в санаторії почалося, коли її директором стала Катерина Калініна. Спочатку це був курорт для зміцнення здоров’я членів ВЦВК, в який так само приїжджало чимало відомих діячів мистецтва і літератури. Тільки в 1957 році його перепрофілювали в гірськокліматичну оздоровчу лікарню для туберкульозних хворих з різним ступенем складності захворювання.

Щоб до нього потрапити, потрібне направлення від лікарів для отримання путівки. Хто вже проходив тут лікування, відзначають незвичайний вплив місцевого повітря і його допомогу в одужанні.

Культурний центр «Орнигу»

Для тих, хто вирішив відпочити і поправити здоров’я на Алтаї, буде цікаво дізнатися, які пам’ятки подивитися в Чемалі, пов’язані з місцевими традиціями і народом. Одним з таких об’єктів є культурний центр «Орнигу».

Він складається з 4 юрт, у кожній з яких освітлюється побут і звичаї алтайців:

• перша юрта присвячена національному одязі та предметам побуту;
• у другій представлена інформація про старійшин пологів, про які зібрані матеріали та фотографії;
• третя — це юрта для роздумів про мир, релігію і дружбу, тут представлені атрибути віри;
• четверта оповідає про кочове життя алтайського народу.

Музей молодий, але в ньому побувало вже понад 12000 осіб, що говорить про інтерес людей до історії Алтаю і його жителів.

Пам «ятки

Для людей активних приготував Чемал пам’ятки, розташовані в деякому віддаленні від селища:

• Талдинські печери, які знаходяться недалеко від селища Вапняне на лівому березі Катуні.
• Камишлинський водоспад, що утворився в місці впадіння річки Камишла в Катунь.
• Якщо оглядати пізньої осені пам’ятки Чемала, цікаві місця знаходяться на Блакитних озерах. Вони проявляються тільки восени, коли Катунь меліє. Їхня відмінна особливість — це приголомшливої голубизни вода. Місцеві запевняють, що вона лікує очні хвороби.

Пам’ятки Чемала — це його природні пам’ятники, якими так щедро нагороджений Алтай.

Легенди Чемала

Як це часто буває, легенди народжуються на місці реально існуючих фактів. Так сталося з історією про любов великої людини до жінки. О.В. Анохін був відомою особистістю в Алтаї, місцеве населення складало про нього пісні і називало його ім’ям гори і озера. Його любов до дівчини на ім’я Агнія і стала основою легенди.

Коли кохана Анохіна захворіла на чахітку, він, знаючи цілющі властивості повітря Чемала, привіз її в цей край. Вони багато їздили верхи, гуляли в навколишніх лісах, і все було добре, поки не стався нещасний випадок. Під час однієї з прогулянок дівчина впала у воду і потонула.

Її тіло знайшли на березі біля безіменної скелі. Найдивовижнішим було те, що раніше нічим не примітна відвісна височина раптом стала мокрою, як від сліз. Так люди і стали її називати відтоді Плач-Гора на честь загиблої дівчини.

Як свідчить легенда, Анохін поховав кохану в Чемалі — місці, де їм так добре було вдвох. Він поставив гарний пам’ятник з ангелами на її могилі, а місцеві кажуть, що чоловік поклявся ніколи ні на кому не одружитися і виконав свою обіцянку.

На жаль, за радянських часів пам’ятник і могила були знищені, і в пам’яті народу про цю історію залишилася тільки Плач-Гора, яку відвідують закохані, щоб попросити у загиблої дівчини допомоги в любові.

Замки Гірських Духів

Ще одне популярне місце, яке відвідують всі туристи в Чемалі — це дивовижне творіння природи, зване в народі Замки Гірських Духів. Побачене видовище дійсно зачаровує: на плоскому плато стоять вертикальні зубчасті скелі, що нагадують здалеку замкові вежі.

Ці скелі здавна вселяли містичний жах місцевому населенню. Говорили, що в них живуть духи, які видають звуки, здатні вбити людину. І ці легенди підтверджувалися випадками, коли біля скель знаходили померлих подорожників без слідів насильницької смерті, які вирішили зупинитися тут на нічліг.

Вчені з’ясували, що скелі розташовані так, що вітер створював у них звуки певної частоти, вони і вбивали людей своєю вібрацією. Частину скель підірвали, звуки зникли, але інтерес і страх перед природним дивом залишився. Тому сюди постійно привозять туристів.

Турбази

Сучасні турбази в селищі з’явилися зовсім недавно, але вони так само пропонують гостям поправити здоров’я, а не просто насолоджуватися зовнішнім виглядом краю. У кожній з них організовано не тільки комфортний побут, а й насичені екскурсійні програми околицями.

Багато з них розташовані біля пляжів на річці Катунь у мальовничих місцях, але якими б не були пам’ятки Чемала, опис не зможе передати всієї краси і неповторного чарівності цього місця. Краще приїхати і все перевірити особисто, випробувавши на собі цілюще повітря Алтаю і доброзичливість його жителів.