Що робити, якщо з’явився нервовий тик

Мимовільне підіргування століття або куточків доль може бути симптомом дуже неприємних речей. Упевніться, що це не про вас.

У першу чергу заспокойтеся: найчастіше нервовий тик абсолютно нешкідливий. Якщо ви не можете точно згадати, коли він був у вас в останній або передостанній раз, швидше за все, з вами все в порядку.

Інша справа, якщо засмучення тієї чи іншої частини тіла переслідує вас регулярно. Тут вже варто розібратися, що до чого, і, можливо, звернутися за медичною допомогою.

Що таке нервовий тик

Нервовим тиком прийнято The Management of Tics називати неконтрольований, небажаний і повторюваний рух м’язів будь-якої частини тіла.

Нервові тікі частіше бувають у дітей, ніж у дорослих.

Регулярні нервові тікі переживають близько 25% дітей. Причому хлопчики страждають від них частіше дівчаток. На щастя, багато дітей переростають цей стан.

Тикові розлади бувають двох видів:

• Моторні. Так називають засмучення будь-яких кінцівок або м’язів. Наприклад, око, що диряється, — класичний приклад моторного тику.
• Вокальні. Це звукові «згортання»: раптовий нервовий кашель, похрюкування, прочищення горла, неусвідомлене і неконтрольоване повторення звуків або складів.

Є ще третій вид — синдром Туретта, симптоми якого включають в себе і моторні, і вокальні тіки в широкому асортименті проявів. Але цей нервовий розлад настільки сильний, що діагностується вже в ранньому віці. Якщо ви дожили до свідомого питання: «А що це у мене час від часу посмучується віко?» — синдром Туретта точно не про вас (і це прекрасно). Розберемося з першими двома.

Звідки береться нервовий тик

Однозначної відповіді на це питання у сучасної науки немає Tic Disorders and Twitches. Вважається, що тікі провокують випадкові електричні імпульси в головному мозку. Але звідки вони беруться і чому повторюються, точно не встановлено.

Вчені припускають, що виникнення тиків може бути пов’язане Transient Tic Disorder (Provisional Tic Disorder) з хімічними реакціями в мозку. На хімію активно і негативно впливають:

• Стреси різного походження, в тому числі пов’язані з перепадом температур і різницею освітлення;
• Інфекції.
• Отрути.
• Травми голови.
• Інсульт.
• Пошкодження сірої речовини, викликані серйозними захворюваннями: пухлинами, хворобами Гантінгтона, Крейтцфельдта — Якоба і так далі.

Коли потрібно показати нервовий тік лікарю

Повторимо: на разовий тік можна не звертати уваги. Швидше за все, він пов’язаний зі втомою або, покладемо, температурними перепадами.

Однак трапляється, що тікі стають нав’язливими: виникають регулярно і серйозно погіршують якість життя. Якщо це так, зверніться до терапевта або невропатолога, щоб встановити, що відбувається і як з цим боротися.

Лікар поставить вам кілька запитань:

• В якому віці у вас почалися тікі?
• Як довго тривають приступи?
• Наскільки виражені симптоми?

Відповіді допоможуть з’ясувати, який у вас розлад: короткочасне або хронічне (така форма потребує більш серйозного лікування). Хронічні тікі більш помітні і тривалі. Вони з’являються до 18 років і регулярно повертаються.

Якщо ж нервовий тик у вас недавно (менше року) і повторюється до декількох разів на місяць, лікар віднесе його до короткочасних.

Якщо при первинному обстеженні фахівець запідозрить більш серйозні причини тіку, вам призначать додаткові обстеження: аналізи крові і, можливо, комп’ютерне сканування мозку. Це допоможе виключити небезпечні захворювання і пошкодження сірої речовини. Якщо ж недугу буде знайдено, лікування почнуть з неї.

Як позбутися нервового тіка

Найчастіше короткочасна форма не потребує лікування. Лікар порекомендує вам лише скорегувати спосіб життя:

• Знизити стрес.
• Повноцінно харчуватися.
• Уникати різких перепадів температур.
• Висипатися.

Якщо це не допомагає, медик запропонує підключити «важку артилерію». До неї належать:

• Поведінкова терапія. Заняття з психологом або психотерапевтом допоможуть вам краще контролювати свої емоції, навчать керувати стресом і в підсумку знизять частоту тиків.
• Медикаментозна терапія. Її лікар підбирає для конкретного випадку. Одним пацієнтам можуть допомогти антидепресанти. Іншим — протисудомі засоби, міорелаксанти (ці препарати знижують тонус мускулатури) або ін’єкції ботоксу (взагалі блокують м’язову активність на конкретній ділянці). Третім — ліки, що знижують рівень тих нейромедіаторів, що змушують мозок «пропускати» помилкові електричні сигнали.

На щастя, прогноз сприятливий. Якщо ви будете дотримуватися рекомендацій лікаря, короткочасні тікі підуть у минуле за кілька місяців. І навіть у серйозних хронічних випадках терапія значно полегшить симптоми.