Шáбергія жовта посадка і відхід у відкритому ґрунті

Шáбергія (Sternbergia) рід з сімейства Амаріллісових (Amaryllidбceae)

Опис рослини Шáбергія

Багаторічні невисокі, цибулинні рослини. У них лінійне, ремневидне, щільне прикореневе листя. Квіти одиночні воронковидні. Окрас зазвичай жовтий з золотим відтінком, але є і білоцвітковий вид. Шáбергія рослина ефемероїд. У роду 8 видів.

Посадка Шáбергія

В основному в середній смузі висаджують тільки два особливо стійких до холоду види. Для шáбергії підійде легкий, пухкий ґрунт з нейтральною кислотністю. Надлишок вологи в ґрунті сильно шкодить рослині, тому необхідно забезпечити хороший дренаж.

Садять цибулини групами, витримуючи відстань між ними 20 см. У нашому кліматі найкращий час для посадки літо. У посадкову ямку можна додати компост з піском. Коли рослина посаджена землю потрібно полити і мульчувати гравієм. Це допоможе стримати зростання бур’янів. Варто бути обережнішим, оскільки цибулини шáбергії отруйні.

Догляд за Шáбергією

Шьбергії буде комфортно на сонечку. Але спокійно росте і в невеликій напівтіні. Обов’язково потрібно захистити її від холодних вітрів. Листя після цвітіння посилено зростає, але наприкінці квітня вони відмирають і у шеолог бергії настає час спокою до кінця літа. Навесні, біля перезимовавшей шáбергії, мульчують грунт. Решта заходів для догляду — це розпушування і прополка.

Полив.

Рослина відносно спокійно переносить посуху, тому поливати шáбергію потрібно в міру, але регулярно. В особливо спекотні періоди полив можна збільшити. А ось навесні, коли у шеолог бергії відмирають листя, його потрібно припинити.

Зимостійкість

На зиму шáбергію краще утеплити листям і хмизом або мульчею. Можна пересадити в горщик і утримувати будинки.

Обрізка

Обрізати листя біля шернбергії можна тільки, коли вони побуреють. Також видаляють і в’ялі квіти.

Цвітіння

Колір залежно від вигляду. Є ранньосвітучі шеолог бергії і з осіннім періодом цвітіння.

Підживлення

Навесні добре внести в ґрунт рогову стружку. Можна застосовувати і мінеральні склади.

Пересадка

Шáбергія спокійно зростає без пересадок до п’яти років. Проте ділити періодично гнізда цибулин треба. Але дуже акуратно, так як шáбергія не любить пересадки і руйнування земляного кома біля коріння.

Вирощування в кімнатних умовах

Цілком підійде шáбергія і для утримання будинку або в оранжереї. Тут вона зазвичай особливо пишно цвіте. Грунт можна взяти звичайний садовий з добавкою перегну або піску. Пересаджувати її в домашніх умовах краще після цвітіння раз на 3 роки.

Розмноження Шкестбергії

Дочірні цибулини

Діти з’являються на цибулинах шеолог бергії у великій кількості. Їх викопку краще робити влітку, причому дітку відразу ж відділяти, висаджуючи її на постійне місце.

Хвороби і шкідники Шáбергії

Листя шáбергії може страждати від равликів і слимаків, а цибулини від комах у ґрунті. Тут допоможуть інсектициди, їх краще розсипати по поверхні грунту, а потім полити рослину. Так вони проникнуть до рівня цибулин.

Сорти і види Шáбергії

• Шáбергія жовта (St. Lutea). Висота близько 15 см. Пізноцвітуча рослина. Квіти менше ніж у інших видів, лимонно-жовтого забарвлення мають слабкий аромат. Час цвітіння з жовтня до середини листопада. Один з сортів шceбергії (Angustifolid) особливо морозовласник;
• Шáбергія великоквіткова (St. Grandiflorum). Багаторічна рослина заввишки близько 40 см з більш великими кольорами, ніжно-жовтого забарвлення. Цвіте з середини вересня близько місяця;
• Шáбергія Фішера (St. Fischeriana). Напевно, найбільш ранній вид, але в той же час неморозостійкий. В основному зростає в оранжерейних або кімнатних умовах може зацвести в лютому. Дуже чуйно реагує на погоду та умови утримання;
• Шáбергія білосніжна (St. candida). Квітне ранньою весною. Це єдиний білоцвітковий і рідкісний вид.

Відео зі Шáбергією

Назва:на честь графа фон Шáберга (1761-1838), ботаніка і письменника родом з Праги.

Опис: рід налічує 5 видів, що ростуть на сухих схилах нижнього поясу гір Середземномор’я, Східної Європи та Південно-Західної Азії.

Багаторічні цибулинні рослини з ремневидним прикореневим листям до 40 см завдовжки. Квітки одиночні, рідше по дві, причому одна рослина розвиває 10-13 квітоносів до 20 см завдовжки. Квітки яскраво-жовті, воронковидні, з короткою трубкою, до 3 см в діаметрі. Цвітуть пізньої осені або ранньої весни, рясно і тривало. Плід — м’ясиста коробочка. При бажанні обробляти шеолог бергії у відкритому ґрунті необхідно вибирати ділянку з дуже добре проникним грунтом і ретельно вкривати рослини на зиму. Їм шкодить не стільки низька температура, скільки надлишкова волога.

Шáбергія жовта — St. lutea (L.) Roem. et Schult. = Amaryllis  lutea  L

Батьківщина — Східне Закавказдя, Середземномор’я. У дикому стані росте на сухих схилах.

Одна з найбільш пізніцвітучих засухостійких цибулинних рослин. Цвіте рясно на початку жовтня — середині листопада. На одній рослині розвивається до 13 лимонно-жовтих квіток зі слабким ніжним ароматом, кожен з котрих живе 5 — 6 днів. Листя темно-зелені, щільні, дуже блискучі, з’являються пізно, в період масового цвітіння рослин. До середини січня шáбергія досягає 15 см висоти і в суцільних посадках утворює красивий яскраво зелений килим, який зберігає свою декоративність до квітня. Лукавиці широкоокруглі, 4 см висоти і 3 см ширини, дають велику кількість дочірніх цибулин. Насіння шáбергія в культурі не зав’язує і розмножується тільки дітками, які висаджують в грунт у вересні. В умовах Апшеронського півострова вона може рости без зрошення, і догляд за нею зводиться до полиці бур’янів і розпушування. У культурі з 1565 року.

Шáбергія великоквіткова — St. grandiflorum L.

Багаторічне трав «янисте

цибулинна рослина

висотою до 40 см. Клубнелуковиця щаровидна, діаметром до 7 см, луски темні. Листя лінійні, темно-зелені, блискучі, щільні, довжиною до 40 см, з’являються в період бутонізації. Колірнонос висотою 25 — 30 см. Квітки одиночні, воронковидні, діаметром 4,5 см, лимонно-жовті, ароматні, діаметром до 6,5 см. Цвіте в середині вересня до 25 днів.

Шáбергія Фішера — St. fischeriana (Herb.) Roem.

У дикому стані росте в Ахсуїнському та Астрахан Базарському районах на трав’янистих схилах. Названа на честь російського ботаніка першої половини XIX ст. Ф. Б. Фішера.

У Ботанічному саду Інституту ботаніки АН Азербайджану в сонячну і теплу погоду (плюс 7 — 8 °) зацвітає в перших числах січня. У похмурі дні навіть при 8 — 10 ° тепла бутони не розкриваються. Короткочасні морози (мінус 3 — 5 °) абсолютно призупиняють зростання і розвиток нерозкритих бутонів, але на їх життєздатність не впливають. Спостерігалося, що при встановленні теплої погоди (плюс 7 — 10 °) масове цвітіння починалося 28 — 29 січня і тривало до 4 березня. Тривалість кольору залежить від стану погоди. Листя зелене, тьмяне, з’являються майже одночасно з бутонами. У теплу суху зиму початок відростання їх відзначався 3 — 4 січня, масовий — 7 — 10 січня, початок бутонізації — 6 січня, масову бутонізацію — 10. Цвітіння починалося 9 січня і належало 5 — 6 тижнів, а іноді і більше. Кожна квітка жила 8 — 10 днів.

Шáбергія Фішера розмножується виключно поділом цибулин. Це рослина з кулястою цибулиною до 5 см у діаметрі. У культурі з 1868 року.

S. fischeriana (Herb.) Roem. subsp. hissarica (Kapinos) Artjush. — Ш. Фішера підвид гіссарський. Відрізняється від основного виду більш блідо пофарбованим навколоколоколійником і часто 2 квітками на кольороносі. Росте в районі Гіссарського хребта.

Місцерозташування:віддають перевагу сонячним, захищеним від вітру місцем з поживним піщано-глинистим грунтом. Для успішного вирощування необхідний дренаж.

Неморозостійкі. У культурі південних районів країни. У горщиках можна вирощувати в кімнатах і оранжереях, де вони рясно і тривало цвітуть.

Розмноження: тільки цибулинами-дітками. Насіння зав’язується погано, до того ж сіянці зацвітають на 4-5 рік. На одному місці можуть рости до 6 років. Цибулини викопують влітку, відділяють дітку і відразу ж висаджують на постійне місце.

Використання: найбільш підходять для кам’янистих садів у південних районах Росії. Використовуючи ці види, можна створювати з початку жовтня до травня виключно гарний зелений килим з яскравими жовтими кольорами Кращі результати виходять при площі харчування рослин 25х20 см. Шáбергію жовту добре використовувати в рядових і групових посадках в квітниках і невеликими групами по газону.

Обговорити цю статтю на форумі

• Лакфіоль: вирощування квітки
• Сцевола приємна — квітка з австралії
• Вибір місця для посадки тигридії
• Бругмансія або датура — труби ангелів
• Що потрібно клеомі

Назва:на честь графа фон Шáберга (1761-1838), ботаніка і письменника родом з Праги.

Опис: рід налічує 5 видів, що ростуть на сухих схилах нижнього поясу гір Середземномор’я, Східної Європи та Південно-Західної Азії.

Багаторічні цибулинні рослини з ремневидним прикореневим листям до 40 см завдовжки. Квітки одиночні, рідше по дві, причому одна рослина розвиває 10-13 квітоносів до 20 см завдовжки. Квітки яскраво-жовті, воронковидні, з короткою трубкою, до 3 см в діаметрі. Цвітуть пізньої осені або ранньої весни, рясно і тривало. Плід — м’ясиста коробочка. При бажанні обробляти шеолог бергії у відкритому ґрунті необхідно вибирати ділянку з дуже добре проникним грунтом і ретельно вкривати рослини на зиму. Їм шкодить не стільки низька температура, скільки надлишкова волога.

Шáбергія жовта — St. lutea (L.) Roem. et Schult. = Amaryllis  lutea  L

Батьківщина — Східне Закавказдя, Середземномор’я. У дикому стані росте на сухих схилах.

Одна з найбільш пізніцвітучих засухостійких цибулинних рослин. Цвіте рясно на початку жовтня — середині листопада. На одній рослині розвивається до 13 лимонно-жовтих квіток зі слабким ніжним ароматом, кожен з котрих живе 5 — 6 днів. Листя темно-зелені, щільні, дуже блискучі, з’являються пізно, в період масового цвітіння рослин. До середини січня шáбергія досягає 15 см висоти і в суцільних посадках утворює красивий яскраво зелений килим, який зберігає свою декоративність до квітня. Лукавиці широкоокруглі, 4 см висоти і 3 см ширини, дають велику кількість дочірніх цибулин. Насіння шáбергія в культурі не зав’язує і розмножується тільки дітками, які висаджують в грунт у вересні. В умовах Апшеронського півострова вона може рости без зрошення, і догляд за нею зводиться до полиці бур’янів і розпушування. У культурі з 1565 року.

Шáбергія великоквіткова — St. grandiflorum L.

Багаторічне трав «янисте

цибулинна рослина

висотою до 40 см. Клубнелуковиця щаровидна, діаметром до 7 см, луски темні. Листя лінійні, темно-зелені, блискучі, щільні, довжиною до 40 см, з’являються в період бутонізації. Колірнонос висотою 25 — 30 см. Квітки одиночні, воронковидні, діаметром 4,5 см, лимонно-жовті, ароматні, діаметром до 6,5 см. Цвіте в середині вересня до 25 днів.

Шáбергія Фішера — St. fischeriana (Herb.) Roem.

У дикому стані росте в Ахсуїнському та Астрахан Базарському районах на трав’янистих схилах. Названа на честь російського ботаніка першої половини XIX ст. Ф. Б. Фішера.

У Ботанічному саду Інституту ботаніки АН Азербайджану в сонячну і теплу погоду (плюс 7 — 8 °) зацвітає в перших числах січня. У похмурі дні навіть при 8 — 10 ° тепла бутони не розкриваються. Короткочасні морози (мінус 3 — 5 °) абсолютно призупиняють зростання і розвиток нерозкритих бутонів, але на їх життєздатність не впливають. Спостерігалося, що при встановленні теплої погоди (плюс 7 — 10 °) масове цвітіння починалося 28 — 29 січня і тривало до 4 березня. Тривалість кольору залежить від стану погоди. Листя зелене, тьмяне, з’являються майже одночасно з бутонами. У теплу суху зиму початок відростання їх відзначався 3 — 4 січня, масовий — 7 — 10 січня, початок бутонізації — 6 січня, масову бутонізацію — 10. Цвітіння починалося 9 січня і належало 5 — 6 тижнів, а іноді і більше. Кожна квітка жила 8 — 10 днів.

Шáбергія Фішера розмножується виключно поділом цибулин. Це рослина з кулястою цибулиною до 5 см у діаметрі. У культурі з 1868 року.

S. fischeriana (Herb.) Roem. subsp. hissarica (Kapinos) Artjush. — Ш. Фішера підвид гіссарський. Відрізняється від основного виду більш блідо пофарбованим навколоколоколійником і часто 2 квітками на кольороносі. Росте в районі Гіссарського хребта.

Місцерозташування:віддають перевагу сонячним, захищеним від вітру місцем з поживним піщано-глинистим грунтом. Для успішного вирощування необхідний дренаж.

Неморозостійкі. У культурі південних районів країни. У горщиках можна вирощувати в кімнатах і оранжереях, де вони рясно і тривало цвітуть.

Розмноження: тільки цибулинами-дітками. Насіння зав’язується погано, до того ж сіянці зацвітають на 4-5 рік. На одному місці можуть рости до 6 років. Цибулини викопують влітку, відділяють дітку і відразу ж висаджують на постійне місце.

Використання: найбільш підходять для кам’янистих садів у південних районах Росії. Використовуючи ці види, можна створювати з початку жовтня до травня виключно гарний зелений килим з яскравими жовтими кольорами Кращі результати виходять при площі харчування рослин 25х20 см. Шáбергію жовту добре використовувати в рядових і групових посадках в квітниках і невеликими групами по газону.

З приходом осені в саду настає затишшя: відцвітають останні квіти, меркне покрив газонних трав, втрачають листя дерева. Але саме в цю пору починає цвісти шеолог бергія! Ця дивовижна крихта немов наповнює клумби сонячним світлом, повертаючи тепло літа в наш сад. Давайте познайомимося з цією рослиною ближче.

Шáбергія (Sternbergia)

© Codognanais – François CANTO

Шáбергія (лат. Sternbergia) належить до сімейству амарильсових. У природі налічується 5-8 видів, поширених у Середземномор’ї, горах Криму та Кавказу. Всі вони — низькорослі багаторічні цибулинні рослини, зовні схожі на крокуси. Цибулини шáбергії грушевидні, темного забарвлення. Листя лінійні, темно-зелені, блискучі. Квіти одиночні, воронкоподібні, насиченого золотисто-жовтого кольору. Цвіте шceбергія дуже рясно протягом вересня — жовтня, але є види, квітучі навесні. Листя посилюють зростання після цвітіння, а на півдні не припиняють рости і взимку. До кінця квітня листя відмирають і рослини переходять у період спокою до кінця літа.

Південянка шáбергія віддає перевагу сонячним, захищеним від вітру ділянкам. На зиму її необхідно вкривати шаром мульчі. Садити цю рослину необхідно в родючий, добре дренований ґрунт на глибину 10 см на відстані 15-20 см. В іншому вона нетребувальна до умов утримання, стійка до хвороб, не вражається шкідниками.

Шáбергія (Sternbergia)

© Galia ^

В умовах саду шáбергія не плодоносить, але дуже добре розмножується дочірніми цибулинами. Ділити старі гнізда потрібно кожні 3-5 років, але навіть при щорічному поділі рослини швидко розростаються. Дочірні цибулини дозрівають швидко і починають цвісти вже через 1-2 роки. Завдяки високому коефіцієнту розмноження шеолог бергія без особливого догляду, за короткий період часу формує суцільний покрив на газоні або під пологом дерев.

У культурі найчастіше вирощують шáбергію жовту (Sternbergia lutea). Також відомі шceбергія великоквіткова (Sternbergia macrantha) і шceбергія Фішера (Sternbergia fischeriana), що квітне ранньою весною.

Шáбергія (Sternbergia)

© A. Barra

У садівництві шáбергію використовують як ґрунтопокровну рослину під пологом дерев і чагарників. Завдяки невеликим розмірам вона добре підходить для посадки в альпінаріях і рокаріях. Як і всі цибулинні шеолог бергія придатна для вигонки і зрізки.

Безумовно, ця рослина, яка все ще рідко зустрічається в наших садах, заслуговує більш широкого поширення.