Шейний лімфаденіт (МКБ 10 — L04): види та методи терапії

Шийний лімфаденіт (МКБ 10 — L04) — це запалення лімфатичних вузлів у хронічній або гострій формі. Шийна локалізація практично відразу проявляється у вигляді типових симптомів, що робить можливим своєчасний початок терапії і, відповідно, швидке одужання.

Найчастіше шийний лімфаденіт виникає на тлі захворювання ротової порожнини, причиною якого може стати інфікування мікроорганізмами, вірусами або бактеріями. Віддалене гнійне вогнище також може стати передумовою для лімфаденіту.

Причини лімфаденіту

Досить часто запаленню лімфовузлів передує процес нагноєння в районі обличчя. Стафілококи і стрептококи є найпоширенішими збудниками хвороби. Залежно від причини виникнення лімфаденіт підрозділюється на специфічний і неспецифічний.

Причиною специфічного лімфаденіту можуть стати важкі інфекційні захворювання, такі як дифтерія, туберкульоз та інші. Неспецифічна форма захворювання виникає через пряме потрапляння інфекції в лімфовузол. Це може статися через рану на шиї.

У групу ризику захворювання на шийний лімфаденіт (МКБ 10 — L04) входять пацієнти з ослабленою імунною системою, які часто хворіють інфекційними захворюваннями діти, які працюють з тваринами, землею і брудною водою дорослі. Найбільше випадків зустрічається у пацієнтів старше 18 років.

Провокуючі фактори

Існує кілька факторів, які обумовлюють ризик захворювання:

• інфекційне захворювання носоглотки та порожнини рота;
• порушення ендокринної системи, включаючи щитовидну залозу;
• вірус імунодефіциту людини;
• алергічна реакція з ускладненнями;
• патологія процесу обміну речовин;
• надмірне вживання алкогольних напоїв.

Шийний лімфаденіт (МКБ 10 — L04) не є заразним, це вторинний процес, який виникає як ускладнення вірусної або бактеріальної інфекції. Залежно від супутніх захворювань, терапію лімфаденіту проводять отоларинголог, інфекціоніст, хірург тощо.

На початковому етапі лімфаденіт проявляється в гострій формі, поступово переходячи в хронічну стадію. Іноді на вступній стадії симптоми хвороби не проявляються. Це залежить від стану імунітету пацієнта.

Види

Види шийного лімфаденіту (МКБ 10 — L04) представлені нижче:

• неспецифічне запалення відбувається на тлі потрапляння в лімфовузол грибкової або вірусної інфекції, легше піддається лікуванню, рідше призводить до ускладнень;
• специфічне запалення є ознакою важкої патології, включаючи туберкульоз, сифіліс, черевний тиф і чуму

У цьому випадку діагностика проходить вже на етапі хронічної течії. Виділяються кілька стадій хвороби в гострій формі:

1. Серозна. Не викликає інтоксикації і сильної лихоманки. Початкова стадія проникнення шкідливого мікроорганізму в лімфовузол.
2. Гнійна. Означає зараження бактеріями. Супроводжується високою температурою і вимагає оперативного втручання.
3. Ускладнена. Вимагає екстреного хірургічного втручання, оскільки може призвести до зараження всього організму.

Перебіг неспецифічної форми шийного лімфаденіту (код МКБ 10 — L04) характеризується поширенням за лімфовузлом вірусів і грибків. Дана форма добре піддається терапії і рідко викликає ускладнення. Поширення захворювання на інші лімфовузли може призвести до розвитку важкої патології під назвою генералізований лімфаденіт.

Ознаки шийного лімфаденіту

Загальними симптомами, що вказують на лімфаденіт, є:

• підвищення температури в гострій стадії протікання захворювання;
• порушення сну, втрата апетиту, слабкість;
• порушення неврологічного характеру, апатія, запаморочення, мігрені;
• інтоксикація.

На початку гострого шийного лімфаденіту (код МКБ 10 — L04) відзначається ущільнення і збільшення лімфатичних вузлів. Пальпація болюча. Це вважається серозною стадією і вимагає звернення до лікаря. В іншому випадку захворювання буде прогресувати і перейде в хронічну форму.

Ознаками, що характеризують хронічну форму лімфаденіту, є:

• набряклість лімфатичних вузлів;
• підвищення температури тіла;
• сонливість, загальне нездужання, порушення сну;
• невелика хворобливість при пальпації.

На етапі хронічної течії лімфаденіту шийних лімфовузлів (МКБ 10 — L04) симптоми стають невираженими. Це пов’язано з тим, що організм знижує кількість ресурсів, яка витрачається на боротьбу з хворобою і звикає до наявного стану. У підсумку відбувається інтоксикація організму продуктами розпаду і ділянками, що зазнали некрозу.

Гнійне ураження тканин призводить до наростання зовнішніх проявів хвороби і в результаті швидко загострюється. На гнійну стадію вкаже пульсація і сильний біль, а також сильна припухлість лімфатичних вузлів. Подібний стан вважається загрозливим для життя і вимагає негайного втручання.

Методи діагностики

Як виявляють шийний лімфаденіт (МКБ 10 — L04)? Під час огляду фахівець пальпує уражені лімфатичні вузли, а також навколишні тканини на предмет визначення причини хвороби. Загальне дослідження крові дасть інформацію про наявність запального процесу, що супроводжується підвищенням кількості лімфоцитів.

Якщо лімфаденіт діагностується без супутніх ускладнень, то потрібно негайне лікування. У разі, якщо лікар спостерігає зміни в інших органах і системах, потрібно провести додаткове обстеження, що включає такі тести:

• загальний і біохімічний аналіз крові;
• дослідження на гістологію матеріалу лімфовузла за допомогою пункції;
• рентгенологічне вивчення грудної клітини (проводиться при підозрі на туберкульоз);
• УЗД черевної порожнини, якщо причина запального процесу не була встановлена;
• дослідження крові на вірус імунодефіциту і гепатити.

Незалежно від стадії захворювання, відвідування лікаря є суворо обов’язковою процедурою. Загострення лімфаденіту може відбутися в будь-який момент.

Лікування

Гнійний шийний лімфаденіт (МКБ 10 — L04) лікується виключно хірургічним шляхом. Вогнище розкривається, вміст видаляється, рана обробляється і дренується. Після цього проводиться симптоматична терапія. Консервативне лікування проводиться в залежності від фактора, що викликав захворювання. Найчастіше призначаються анальгетики, загальноукріплюючі препарати та протизапальні засоби. У період ремісії допускається проведення фізіотерапії.

Профілактичні заходи

Що стосується профілактики, то необхідно відразу лікувати гнійні та запальні захворювання, що виникають в області грудної клітини та обличчя. Оскільки захворювання може виникнути на тлі зараження порожнини рота, слід регулярно відвідувати стоматолога в профілактичних цілях.

Крім цього, профілактика лімфаденіту передбачає прийом вітамінно-мінеральних комплексів, своєчасну обробку подряпин і ран на шкірі, а також лікування абсцесів, фурункулів тощо. Лікувати лімфаденіт в домашніх умовах неприпустимо. Запалені лімфовузли не можна прогрівати або прикладати до них компреси!