Симптоми прояву та терапія біліарного рефлюкс гастриту

Патології травної системи часто зустрічаються серед населення. Поширені захворювання, пов’язані з рефлюксом. У чому їх особливості?

Рефлюкс-езофагіт

Захворювання являє собою хронічне запалення стравоходу, яке виникає внаслідок постійного потрапляння в нього кислого вмісту шлунка. Патологія пов’язана з недостатністю нижнього стравоходного сфінктера, який в нормі захищає стравохід від проникнення в нього шлункового соку.

Гострий біліарний рефлюкс-гастрит

Ця форма характеризується розвитком гострого запалення в слизовій оболонці в результаті впливу жовчі в складі харчової грудки. Виділяють кілька варіантів гострого гастриту:

1. Катаральний гастрит, основним проявом якого є невелика гіперемія і набряклість стінки шлунка. Вона вгамовується і покривається шаром густої суті. Слизова оболонка має точкові крововиливи і невеликі ерозії.
2. Фібринозний гастрит, при якому в стінці формуються зони некрозу епітелію, інфільтровані фібринозно-гнійним ексудатом. Прояв цього явища — тонка фібринова плівка на поверхні уражених ділянок слизової оболонки. Поверхневий гастрит характеризується пухкістю цієї плівки, а при глибокому запаленні вона зростається з епітелієм.
3. Некротичний гастрит, при якому крім епітелію вражаються інші шари слизової оболонки. Під некрозом розуміють загибель клітин під впливом агресивних факторів.
4. Гнійний гастрит — найбільш важка форма запалення. У процес можуть залучатися всі шари шлунка, що становить загрозу перфорації. Прояв цього варіанту — наявність гнійного ексудату, а також інтенсивна інфільтрація слизової оболонки лейкоцитами.

Хронічний біліарний рефлюкс-гастрит

Цей тип характеризується поєднанням запальних і дистрофічних явищ. Регулярне потрапляння жовчі і панкреатичних ферментів у шлунок призводить до розвитку хронічного запалення. Також ця форма може бути результатом гострого гастриту. У результаті розтягування слизової оболонки підвищується кількість гістаміну, що робить її набряком і гіперемованим.

Патогенез

Між шлунком, його антральним відділом, і дванадцятипалою кишкою є сфінктер, який отримав назву «» привратник «». Робота цього м’яза спрямована на переміщення хімуса (харчового грудка) зі шлунка в кишечник для подальшого перетравлення і подальшого всмоктування поживних речовин. Порушення роботи сфінктера може призвести до того, що розвинеться біліарний-рефлюкс гастрит, лікування якого вимагає комбінації медикаментозних препаратів і правильного харчування. До цього захворювання призводить несвоєчасне відкриття сфінктера, в результаті чого грудка їжі, до якої приєднується жовч, що виробляється печінкою, повертається назад у шлунок. Склад жовчі робить згубний вплив на стан його слизової оболонки. У ній містяться солі, кислоти і ферменти, які відносять до факторів агресії.

Етіологія

Причини розвитку біліарного рефлюкс-гастриту пов’язані з порушенням нормальної роботи сфінктера — привратника. До цього може призвести якесь оперативне втручання, яке впливає на моторику шлунково-кишкового тракту. Також серед етіологічних факторів можна виділити такі захворювання, як гепатит, холецистит і хронічний дуоденіт. Слабкість м’язів сфінктера і підвищення тиску в кишечнику нерідко є причинами розвитку гастриту, а призвести до цього може цілий ряд патологій ЖКТ. Важлива роль схвальних факторів. Наприклад, постійні стреси знижують захисні властивості слизової оболонки, і вона слабше протистоїть дії дратівливих факторів. Це ж стосується нестероїдних протизапальних препаратів, що підвищують ризик розвитку гастриту в кілька разів. Ці ліки впливають на синтез простагландінів, а вони виконують важливу функцію — стимулювання утворення сум бокалоподібними клітинами, що підвищує захисні властивості слизової оболонки. Протизапальні препарати блокують фермент циклооксигеназу, внаслідок чого і знижується кількість простагландінів, а отже, і кількість сер.

До формування рефлюкс-езофагіту призводить асцит, в результаті якого підвищується тиск у черевній порожнині, звуження пилородуоденального отвору. Додатковими факторами можуть виступити неправильне харчування, тісний одяг, ліки, стреси та тютюнопаління. Таке явище може зустрічатися в період вагітності, тоді воно не пов’язане з патологією.

Біліарний рефлюкс-гастрит і рефлюкс-езофагіт: симптоми

Основними симптомами рефлюкс-езофагіту є ізжога і кисла відрижка, які зазвичай виникають після прийому їжі, а також при нахилі вперед. Доповненням до цього є дискомфорт в епігастральній області.

Більш насиченою клінікою відрізняється біліарний рефлюкс-гастрит. Симптоми цього захворювання включають больовий синдром та інші розлади. Часто хворих турбує почуття розпирання і здуття живота, а також тяжкість в епігастральній області. Болі зазвичай з’являються натощак, а інтенсивність їх може бути різною — від сильних гострих до ноючих. Нерідко спостерігається блювота.

Діагностика

Діагностика біліарного рефлюкс-гастриту здійснюється після проведення спеціальних досліджень і збору анамнезу. Одних скарг для цього недостатньо, вони допомагають тільки припустити розвиток захворювання. Насамперед хворого направляють на здачу кала, в якому фахівці виявляють приховану кров. Також обов’язковим є проведення ФГДС, що допоможе візуально оцінити стан слизової оболонки, виявити патологічно змінені осередки. Підвищення тиску в дванадцятипалій кишці можна виявити шляхом манометрії.

Рефлюкс-езофагіт діагностують переважно рентгенологічним методом із застосуванням контрастної речовини. Цей спосіб дозволяє відстежити момент закидання вмісту шлунка в стравохід. Також рекомендується проводити ендоскопічне дослідження, яке дозволить оцінити стан слизової і взяти біологічний матеріал на подальше дослідження.

Лікування

Біліарний рефлюкс-гастрит і рефлюкс-езофагіт вимагають негайного лікування. Це допоможе поліпшити стан пацієнта і уникнути можливих ускладнень. При виявленні езофагіту слід відмовитися від шкідливих звичок, а також інтенсивних фізичних навантажень на черевну зону.

Медикаментозна терапія ґрунтується на призначенні антацидних препаратів, які знизять агресивний вплив шлункового соку на слизову оболонку стравоходу. Серед них можна виділити «Алмагель», «Маалокс», що застосовуються курсом. Вони обволокують стінки шлунка і знижують кислотність.

Крім того, рекомендується застосовувати препарати, які знижують секрецію шлункового соку («Омепразол»). Прокинетики дозволяють поліпшити тонус сфінктера, який і є захистом від закидання кислого вмісту. Серед таких препаратів можна виділити «Мотіліум» і «Мотілак». Якщо консервативна терапія не дає результату, може знадобитися оперативне втручання, яке проводять за допомогою ендоскопічної апаратури.

Як здійснюється терапія такого захворювання, як біліарний рефлюкс-гастрит? Симптоми і лікування цієї патології нерозривно пов’язані. Пацієнтам потрібен комплекс фармакологічних і немедикаментозних заходів, які поліпшать стан, позбавлять від клінічних проявів. Насамперед слід нормалізувати спосіб життя — відмову від шкідливих звичок, правильне харчування. Серед медикаментозних препаратів зазвичай призначаються блокатори гістамінових рецепторів, які знизять секрецію. Не обійтися без гастропротекторів — вони прискорять загоєння поразок слизової оболонки. Крім того, необхідно пов’язування жовчних кислот, що виробляють за допомогою урсодезоксихолевої кислоти. Запобігти закиданню хімуса в шлунок допоможуть такі препарати, як «Домперідон» і «Метоклопрамід».

Профілактика

Запобігти утворенню біліарного рефлюкс-гастриту та езофагіту допоможуть правильне харчування та своєчасна діагностика патологічних процесів. Рекомендується з метою профілактики проводити регулярні ендоскопічні обстеження, які допоможуть виявити захворювання на ранньому етапі. Це підвищить ефективність консервативної терапії, дозволить уникнути хірургічних втручань і виникнення важких ускладнень.

Крім того, слід підвищувати захисні властивості слизової оболонки. Для цього рекомендується відмовитися від шкідливих звичок (або знизити їх до мінімуму), намагатися вживати здорову їжу і уникати стресових ситуацій.

Також попереджувальним фактором є частий прийом нестероїдних протизапальних препаратів, які знижують слизову в шлунку, в результаті слизова оболонка стає вразливою. Важливу роль відіграє профілактика і своєчасне лікування супутніх захворювань.

Проблема виникнення біліарного рефлюкс-гастриту та езофагіту є актуальною, оскільки ці патології можуть не тільки погіршити стан пацієнта, а й стати причиною ускладнень. Своєчасна діагностика дозволить вчасно почати лікування.