Синдром дружини репера: чому вони всі однакові і що не так з сучасними стандартами краси

Якщо ти можеш відрізнити Настю Решетову від Оксани Самойлової і Марії Мельникової, у тебе безумовно є суперздатності. Розбираємося, звідки взялися сучасні стандарти краси і що з ними, можливо, не так.

З глибин віків

Сьогодні в моді пухкі губи, гострі вилиці, тонкий ніс і великі очі. А завтра майже напевно буде щось ще. Стандарти не просто відрізняються від культури до культури і навіть від людини до людини (саме тому ти завжди була без розуму від високих блондинів, а твоя найкраща подруга — від міцних брюнетів), вони також постійно змінюються в рамках людства в цілому.

Знову ж таки, з поправкою на культурний контекст, тому що навіть якщо зараз іконами краси вважаються Белла Хадід і Кайлі Дженнер, жінки з африканських племен, які не сидять в інтернеті, навряд чи будуть прагнути стати на них схожими. 

З іншого боку, бувають і універсальні красуні. Міжнародні. Загальновизнані. Називай як хочеш, але суть залишається в тому, що вони являють собою якийсь усереднений ідеал, як це було з Грейс Келлі або Бріджит Бардо, наприклад.

Позитив проти негативу

  Вимоги завжди пред’являлися суспільством не тільки до краси обличчя, а й до краси фігури. І вони теж завжди були дуже різними, хоча зараз (хороші новини) штучність і глянцевість, коли на обличчі ідеальної жінки не повинно бути жодної зморшки, а на її теле — жодної розтяжки, поступово йде в минуле. Але це з одного боку.

З іншого боку, ми все частіше бачимо, як жінки лягають під ніж пластичних хірургів, щоб стати універсально красивими. Чому це відбувається у світі, де так багато говорять про позитивне ставлення до себе і своєї зовнішності? Є кілька причин. 

Лінивий мозок

  По-перше, наш мозок, будучи складним пристроєм, що щодня виконує безліч завдань, звик полегшувати собі роботу там, де можливо. Для цього у нас є уявні патерни, які закріплюють в голові ті чи інші речі, включаючи стереотипи, канони, ідеали і що завгодно ще. Тобто, якщо мозок вже «навчився» думати, що красива жінка — це обов’язково худа, з ногами від вух і волоссям до сідниць, перевчити його буде складно (хоча, на щастя, можна).

Два табори

По-друге, хоча бодіпозитива в нашому житті і правда стало багато, бодінегативу в ньому зараз не менше. Перш за все, залишаються люди абсолютно впевнені в тому, що публічна краса не може бути 48 розміру або з «вушками» на талії. Звідси весь цей хейт моделей розміру «плюс» та інших дівчат, які люблять себе такими які є і не прагнуть влізти в кофточку XS.

А ще є медіа, багато з яких, хоча і заграють з аудиторією на бодіпозитивні теми, розуміючи, що є такий запит і що зараз це справжній тренд, продовжують писати про те, як швидко схуднути, прибрати розтяжки в домашніх умовах і сподобатися будь-якому чоловікові заодно. Їх, до речі, складно в цьому звинувачувати — всім потрібен тираж і трафік.

Психологія

 По-третє, любов або нелюбов до себе (а неадекватне сприйняття краси з цим, звичайно, пов’язане) йде з дитинства. Якщо батьки називали дівчинку принцесою і постійно нагадували про те, що вона найкрасивіша, у неї навряд чи буде бажання перекроїти собі обличчя «під Самойлову».

  Якщо ж її, навпаки, рідко хвалили, називали пухкою або нескладною, дилдою або страшненькою, то, ставши дорослою, вона дуже ймовірно буде думати про пластику. Орієнтуючись при цьому не на те, щоб стати трохи краще, підправивши трохи тут і трохи там, а в прагненні стати класичною красунею. Такі дівчата, до речі, дуже часто приходять до хірурга з конкретною фотографією — Анджеліни Джолі, Скарлетт Йоханссон, Емілі Ратаковскі і так далі.

Краса, яка продає (і продається)

Зараз про різноманітну красу говорять більше і частіше, ніж будь-коли. То чому тоді багато хто все ще прагне «підганяти» себе під ідеальні стандарти? Відповідь просто — гроші. Не обов’язково реальні, але іноді і такі теж.

 Конвенціональна краса добре продає: досить поглянути, дівчата з якими параметрами потрібні для презентацій дорогих машин або елітного алкоголю. А ще вона відмінно продається: успішні чоловіки, які продовжують сприймати жінок як аксесуар, хочуть, щоб поруч з ними була жінка, що відповідає певним вимогам. Така, з якою не соромно вийти в світ, навіть якщо з нею нема про що поговорити. Мозок, до речі, теж продається — але це вже зовсім інша історія.