Синдром Гурлера: можливі причини, терапія і фото

Мукополісахарідоз — загальна назва ряду рідкісних захворювань, які носять генетичний характер. Патологія розвивається внаслідок нестачі в організмі деяких ферментів, що допомагають розщеплювати жири і вуглеводи на прості молекули. У цій статті розглянуто мукополісахарідоз 1 типу — синдром Гурлера.

Причини

Хвороба є спадковою за аутосомно-рецесивним типом. Вона розвивається через аномалії обміну мукополісахаридів.

Патогенез

Мукополісахарідоз належить до так званих лізосомних хвороб накопичення. У результаті дефіциту лізосомних ферментів ускладнюється катаболізм глікозаміногліканів. Вони накопичуються в тканинах і органах, порушуючи роботу організму і його систем. В першу чергу відбувається поразка скелета і затримка фізичного розвитку.

Зовнішні ознаки та симптоми захворювання

Симптоми захворювання проявляються у вигляді дефектів кісткової, сполучної, хрящової тканин. Основна ознака — затримка зростання. Цей симптом можна виявити раніше за інших, зазвичай вже до кінця першого року життя стає зрозуміло, що дитина відстає в зрості.

Також мукополісахаридоз можна припустити, бачачи грубі риси обличчя. У хворих велика мова, гіпертелозірм (занадто велика відстань між парними органами, в даному випадку між очима), деформовані вушні раковини, лоб нависає, зуби викривлені.

До симптомів мукополісахарідоза належать деформації грудної клітини, виражений кіфоз грудопоясничного відділу хребта. При проведенні рентгену можна виявити передчасне окостеніння потилично-теменного шва без порушення ядер окостеніння.

У більшості випадків хвороба супроводжує обмеження рухливості суглобів, абдомінальні грижі, гепатоспленомегалія (збільшення печінки та селезінки через патологічні процеси, що відбуваються внаслідок захворювання).

З боку неврології відзначаються рухова загальмованість і м’язова гіпотонія. Також при мукополісахаридозі відбувається ослаблення слуху і зниження інтелекту аж до важкого слабоумства. Внаслідок прогресуючих системних уражень скелета внутрішні органи також піддаються порушенням різною мірою.

Типи мукополісахаридозу

Розрізняють кілька типів захворювання, які розрізняються вираженістю кісткових змін і порушень психіки:

• I — синдром Гурлера.
• II — синдром Гунтера (Хантера).
• III — синдром Санфіліппо.
• IV — синдром Моркіо.
• VI — синдром Марото — Ламі.
• VII — синдром Слая.

Поділ у медичних практиках різних країн може відрізнятися. У тип V зазвичай виділяють синдром Шейє. В американському ж співтоваристві хворих мукополісарідозами ділять за тяжкістю прояви симптоматики першого типу і виділяють три фенотипи: синдром Гурлера, синдром Шейє і проміжний між ними синдром Гурлер — Шейє (з них Гурлер найважчий, Шейє — найлегший).

Синдром Гурлера

Ця форма зустрічається частіше за інших і була описана раніше інших синдромів. До того ж клінічна картина найбільш яскрава і типова з усіх видів мукополісахаридозу.

Синдром Гурлера розвивається в результаті аутосомно-рецесивного спадкування. Цей тип хвороби характеризується дуже швидким прогресом. Незважаючи на те, що мукополісахарідоз першого типу схожий з другим (Гунтера, або Хантера), це більш складне захворювання. Вперше дана форма була описана в 1919 році Гертрудою Гурлер (тому правильна назва — синдром Гурлер, а не Гурлера). Частота появи — один випадок на 20-25 тисяч осіб, причому в більшості випадків батьки хворої дитини перебувають у кровній спорідненості. Тому якщо ставиться діагноз «» синдром Гурлера «», причини необхідно шукати на генетичному рівні. Симптоми проявляються практично відразу після народження, а до року-двох клінічна картина вже виражена повністю.

Синдром Гурлера — класичний прояв захворювання. У міру розвитку недуги сповільнюється ріст, відзначається видиме помутніння рогівки, судини носа переповнюються кров’ю. При цій формі захворювання при рентгенологічному дослідженні можна виявити розширення турецького сідла, укорочення і розширення довгих кісток, гіпоплазію і загостреність хребців поперекової області (так звані риб’ячі хребці), деформації хребта (хворі страждають на кіфоз і лордоз грудопоясничної області хребта). Починаються патології серцево-судинної системи — закупорюються коронарні артерії, змінюються клапани, міокард, ендокард, серце збільшується в розмірах.

Відзначається гідроцефалія, причиною якої стають відкладення мукополісахаридів у мозкових оболонках. Визначаються осередки демієлінізації. Мукополісахариди також відкладаються в печінці, селезінці, епітелії ниркових канальців; сітківці, склері, рогівці очей; нервових клітинах, хрящах.

Діти народжуються вже з характерним зовнішнім виглядом — у них дуже своєрідні, грубі риси обличчя, через що інша назва мукополісахароїдозів — гаргоілізм (від слова «гаргулья» — фантастична фігура з незвичайними рисами обличчя), в тому числі так називають і синдром Гурлера. Фото, на яких зображені хворі, наочно ілюструють химерне спотворення рис обличчя дитини. У таких дітей змінено череп — він набуває форму кіля човна, спостерігається так звана скафоцефалія, запала переносиця, товсті губи, велика мова, крутий лоб, коротка шия і характерний вираз обличчя. Зовні це дійсно нагадує те, як зображують міфологічних гаргулій.

Також у них вкорочена грудна клітина, нижні ребра виступають, є ознаки кіфозу, суглоби (особливо пальців і ліктів) малорухливі, можуть бути пахові і пупкові грижі. Нігті можуть набувати вигляду годинникових скла, волосся стає жорстким і сухим, голос — низьким і хрипким. Ймовірна тугоухість або навіть глухота. Хворі часто страждають від карієсу, який провокує синдром Гурлера.

Симптоми включають патології дихальної системи, через це дитина дихає ротом, у неї з’являються аденоїди, вона схильна до вірусних інфекцій. З часом у нього розвиваються характерні для мукополісахаридозів проблеми з печінкою і селезінкою (в результаті збільшено живіт), недоумство.

Зростання залишається карликовим. Через неправильну статуру і деформацію хребта хворі ходять на напівсогнутих ногах, на ципочках.

У синдрому Гурлера злоякісний прогресуючий характер, тому вкрай швидко настає інвалідизація хворих. Багато хто не доживає навіть до 10 років.

Діагностика

Пацієнту необхідно провести клінічне, рентгенологічне, біохімічне, генеалогічне, а також молекулярно-генетичні дослідження. Діагностика проводиться за клінічними проявами хвороби, на основі рентгенологічних досліджень та аналізу сечі, за яким визначається активність ферментів та екскреція глікозаміногліканів.

Лікування мукополісахаридоза

Якщо хворому поставлено діагноз «» синдром Гурлера «», лікування передбачається більше симптоматичне. Пацієнт спостерігається комплексно в ортопеда, хірурга, педіатра, отоларинголога, нейрохірурга, офтальмолога і невропатолога. Хворому проводиться ортопедична корекція порушень опорно-рухового апарату, видаляють грижі, лікуються вірусні захворювання, що часто виникають у таких пацієнтів, порушення слуху, отити, синусити. Також під спостереження потрапляє серцево-судинна система.

Використовуються гормональні препарати, які тимчасово покращують стан пацієнта:

• глюкокортикоїди,
• кортикотропін,
• тиреоїдин.

Крім цього хворому показані вітамін А, декстран 70, які також тимчасово покращують стан хворого. Недовготермінове поліпшення дає переливання препаратів плазми крові.

При синдромі Гурлера пацієнту може бути призначено фізіотерапевтичне лікування: електрофорез лідази на область уражених суглобів, лазерна пунктура, магнітотерапія, парафінові аплікації. Також хворим рекомендується займатися лікувальною фізкультурою, вправи якої впливають на суглоби і хребет. Хороші результати часто дає масаж.

Оскільки хворі на синдром Гурлера схильні до респіраторних захворювань, необхідно своєчасно проводити санацію осередків інфекцій у роті та носоглотці.

Для лікування мукополісахаридозу 1-го типу часто проводяться хірургічні втручання — пересадка рогівки і корекція клапанних вад серця і утисків нервів. У міжнародній практиці крім симптоматичного лікування медикаментами, фізіотерапією або хірургічних втручань використовується замісна ферментна терапія, а також трансплантація стовбурових клітин.

При необхідності хворому проводять грижеісечення, видалення аденоїдів, антиглаукоматозні операції, трахеостомію, протезування тазостегнових суглобів, шунтування при гідроцефалії тощо.

Прогноз

Прогноз несприятливий як для синдрому Гурлера, так і для інших форм, які має мукополісахаридоз. Синдром Гурлера відрізняється найбільшою безнадійністю. Зміни скелета з кожним роком збільшуються, в результаті органи і системи піддаються більш значним порушенням. Якщо дитина не вмирає від пневмонії в ранньому віці, то до 7-12 років це вже безпорадний фізично і психічно інвалід. До юнацького віку доживають одиниці.

Профілактика

Попередити це захворювання неможливо. Але можна виявити його на самій ранній стадії — при пренатальній діагностиці. Для цього проводиться аналіз амніотичних клітин на предмет дефіциту ферменту (у разі позитивного результату вагітної рекомендується аборт).

За рахунок ранньої діагностики та своєчасної терапії розвиненої компресії спинного мозку можна уникнути незворотних ушкоджень нервів. Для профілактики обов’язково проводиться медико-генетична консультація.

Прогнози лікування

Незважаючи на складнощі в плані лікування синдрому Гурлера, в останні 20 років у багатьох розвинених країнах використовується трансплантація кісткового мозку, яка значно покращує якість життя хворих. Понад 10 років застосовуються препарати замісної терапії для лікування всіх проявів мукополісахаридозу не неврологічного характеру.