Супутникове ТБ через Wi-Fi
Звичайні супутникові антени направляють сигнал на ресивер через коаксіальний кабель. З SAT-IP телебачення без проблем працює і через WLAN.
- Потокова передача в домашній мережі
- Декодування даних
Можливість дивитися цифрове супутникове телебачення в різних місцях квартири або будинку вимагає трудомісткого об’єднання в мережу декількох пристроїв. Причина: кожен телевізійний приймальний пристрій необхідно підключати до супутникової антени за допомогою коаксіального кабелю.
Подібне складне об’єднання в мережу вже застаріло: ще кілька років тому було продемонстровано таке рішення, як EyeTV Netstream від Elgato. Ідея полягає в наступному. Цифровий телевізійний сигнал через сервер подається в домашню мережу. Після цього через LAN або Wi-Fi, що стали звичними в багатьох будинках, телевізійні сигнали передаються на кінцеві пристрої. До цих пристроїв належать не тільки ТБ, а й комп’ютери, планшети і смартфони.
Досі існувала така проблема, як відсутність у Elgato та інших виробників загального стандарту для організації IP-потоку «живого ТБ». Замість цього вигадувалися власні рішення для потокової передачі. Таким чином було неможливо комбінувати пристрої різних виробників, і навіть при прихильності апаратам однієї компанії результати в більшості випадків не радували.
З SAT-IP з’явився протокол (європейський стандарт 50585:2014), інтегрує в домашню мережу навіть телебачення з роздільною здатністю HD. Завдяки стандарту Sat-IP можна комбінувати пристрої різних виробників. У Elgato є сервер Sat-IP під назвою EyeTV Netstream 4Sat, в якому додатково вбудований апаратний транскодер. При цьому неважливо, використовується цифровий пристрій LNB або мультисвітч (у багатоквартирному будинку). Для кабельного підключення в квартирі розподіляти в мережі телевізійну програму може AVM FritzBox 6490. Обидва варіанти мають слабкий бік: вони передають тільки незакодовані ТВ-програми.
CHIP розповість про цю технологію докладніше.
Потокова передача в домашній мережі
Найменування SAT-IP може ввести в оману, оскільки протокол підтримується не тільки супутниковим телебаченням, але і кабельним, і ефірним (DVB-C і DVB-T).
Центральним елементом у технології SAT-IP є сервер SAT-IP, який часто позначається також як перетворювач DVB-IP. Цей сервер розташовується безпосередньо за телевізійним приймальним пристроєм і приєднується, наприклад, до цифрового LNB (Low Noise Block — малошумний конвертер-моноблок) супутникової тарілки або до мультисвітчу.
Під кришкою заховано кілька високочастотних тюнерів. В даний час популярністю на ринку користуються сервери SAT-IP, що мають від двох до восьми тюнерів. Тюнери демодулюють телевізійний сигнал, який на наступному етапі пакується в IP-пакет і передається далі.
Кожен тюнер, згідно зі стандартом SAT-IP, може здійснювати підтримку як одного клієнта (Unicast), так і одночасно розсилати телевізійну програму на кілька приймальних пристроїв (Multicast). При цьому потік даних Live-TV залишається недоторканним.
Є два сервери, в яких вбудований апаратний транскодер, що розширює функціональність і не є обов’язковим компонентом стандарту SAT-IP.
У домашній мережі SAT-IP працює за протоколом потокової передачі DLNA, що підрозділюється на два рівні: рівень середовища, через який передаються пакети даних Live-TV, і рівень управління, через який запитують доступ пристрою. При наявності SAT-IP нічого не відбувається, поки щось не буде затребувано клієнтом.
Якщо на пристрої запускається клієнт, він шукає в мережі доступні сервери SAT-IP. У більшості випадків сервери та клієнти повинні володіти відповідними IP-адресами. Відповідно до IP-адрес, пошук сервера повинен автоматично спрацювати через SSDP (Simple Service Discovery Protocol, простий протокол виявлення серверів), оскільки кожен увімкнений сервер реєструється в мережі.
До речі, стандарт SAT-IP за замовчуванням передбачає в мережі кілька серверів SAT-IP, що не входять у протиріччя один з одним.
Якщо клієнт і сервер знаходять один одного, клієнти можуть запросити потоки. Для цього в якості протоколів стандарт надає класичний HTTP або ж налаштований на потокову передачу RTSP (Realtime Streaming Protokoll).
Після запиту на відтворення клієнт запитує у сервера певну телевізійну програму. Для цього потрібно лише викликати потрібний ІД потоку. Якщо ІД виявляється правильним, то починається передача пакетів RTP (Realtime Transport Protocol).
У пакета даних SAT-IP потік MPEG2/4 пакується у вигляді фрагментів по 188 байт. Сім таких потоків разом із заголовками RTP, UDP та IP утворюють пакет SAT-IP розміром 1356 байт.
Декодування даних
Стандарт SAT-IP не обмежує якість даних, що передаються. Неважливо, що підлягає подальшій обробці: SD, HD або 4K, що надходять на телевізійний приймальний пристрій. Крім того, SAT-IP розрахований на передачу як незакодованих, так і закодованих програм.
Для декодування потоків сервер SAT-IP або клієнт повинні надати місце для інтерфейсу з’єднання. За допомогою модуля інтерфейсу підключення телевізійна програма декодується і після цього може передаватися далі в мережу.
Але, звичайно, SAT-IP спрацює належним чином тільки при наявності досить швидкісної мережі. Для повної ретрансляції у DVB-S2 потрібно планувати 40 Мбіт/с. Якщо потрібно паралельно пропускати через домашню мережу різні програми, безумовно, необхідна гігабітна інфраструктура.
- Попередня
- Наступна