Терапія ускладненого сечовипускання препаратами та народними засобами

Багато чоловіків і жінок стикаються з проблемою важкого сечовипускання. Ті, хто зіткнувся з нею, одного разу впевнені, що затягувати зі зверненням до лікаря в цій ситуації нерозумно. Зневажливе ставлення до подібної симптоматики може стати причиною розвитку патологій в хронічній формі і погіршення здоров’я пацієнта в цілому. В окремих випадках може знадобитися оперативне втручання.

Лікування, як і виявлення причин ускладненого сечовипускання у чоловіків, не є швидким, необхідно швидко поставити вірний діагноз на підставі проведеного обстеження та отримати призначення ефективної терапії. У цій статті розглянемо причини патології, діагностичні методи та види терапії та профілактики.

Причини у чоловіків

Існує ряд причин ускладненого сечовипускання у чоловіків. Походження цього порушення може бути найрізноманітнішою природи. Це можуть бути як механічні пошкодження, так і зараження інфекційного характеру. Тому дуже важливо правильно поставити діагноз, так як від цього буде залежати і ефективність проведеної терапії.

Характерні ознаки

У медичній сфері ускладнене сечовипускання у чоловіків називається странгурією. Це одна з характерних ознак дизурії, якою позначаються проблеми з сечовипусканням. Наявність странгурії визначається за низкою ознак, які супроводжують захворювання. Для ускладненого сечовипускання характерні такі ознаки:

• Млявість і роздвоювання струменя.
• Розбризкування сечі.
• Часті позиви до сечовипускання.
• Дискомфорт в області статевих органів і проміжності.

Странгурія є дисфункцією, яка локалізується в сечовидільних каналах, тому подібна ознака є приводом для звернення до лікаря.

У жінок

Ускладнення даного процесу у представниць прекрасної статі можна спостерігати в будь-якому віці, але все ж частіше страждають дами у віці від 30 до 50 років. Таку поширеність можна пояснити тим, що в цьому віці є високий ризик прогресування патологій сечостатевої системи.

Труднощі виділення урини відбуваються через:

• наявності хронічного уретриту або циститу;
• нейрогенної дисфункції сечового міхура;
• різних невротичних розладів, що призводять до спазму сфінктера;
• стеноза сечовидільного каналу;
• сечокам’яної хвороби;
• порушень фізіологічної іннервації сечового міхура;
• порушень гормонального фону (при ПМС, клімаксі, мастопатії, патологій гіпофізу, щитовидки і надниркових, а також ендокринних недуг);
• прогресування збоїв у репродуктивній системі — розвиток аднекситу, фіброміоми, ендометріозу та іншого;
• тривалого переростягнення стінок сечового міхура через неможливість помочитися;
• неправильного споживання сечогінних препаратів;
• наявності пухлин у системі сечовиділення, доброякісного або злоякісного характеру;
• споживання алкоголю у великих кількостях;
• неправильного прийому фармацевтичних засобів, виникнення побічних ефектів;
• перекриття просвіту уретри згустками крові або слизом;
• наявності недуг зі зростанням внутрішньокорюшного тиску;
• наявності дегенеративних і дистрофічних хвороб мозку.

Терапію призначають залежно від причини, що спровокувала порушення виділення сечі. Використовується два методи лікування — консервативне і операбельне. Як правило, спочатку застосовують консервативні методи.

Діагностика

Утруднене сечовипускання вимагає докладного обстеження. Для з’ясування причин лікар повинен зібрати анамнез пацієнта, провести оцінку скарг хворого і визначити інші специфічні ознаки захворювання.

Постановка діагнозу проходить через кілька стадій:

1. Забір крові пацієнта для виявлення простатспецифічного антигену.

2. Пальпація передміхурової залози, проведення ультразвукового дослідження та біопсії, щоб виключити рак простати.

3. Якщо аналізи сечі і крові показують наявність запального процесу, проводиться бактеріальний посів сечі на дослідження флори і чутливість до антибактеріальних препаратів.

4. Мазок з уретри. Проводиться з метою визначення збудника захворювання.

5. Комп’ютерна томографія проводиться для дослідження сечового міхура і нирок, визначаються розміри аденоми або наявність конкрементів, а також їх місце розташування.

6. Урофлуометрія дає можливість провести оцінку кількості сечі, часу початку і швидкості сечовипускання.

7. Уретроскопія дозволяє обстежити сечовики і сечовий канал з метою виявлення перешкод для нормального сечовипускання.

У деяких випадках також використовується рентгенологічне дослідження. Іноді може знадобитися консультація невропатолога та інших фахівців.

Лікування препаратами

Лікування утрудненого сечовипускання має бути багатоплановим і спрямованим не тільки на усунення симптому, а й на причину його появи. Тривалість стандартної схеми лікування може скласти від десяти днів до місяця. Терапія проводиться як в домашніх умовах, так і в стаціонарі. Рішення про те, яку терапевтичну схему вибрати, повинен приймати лікар. Самолікування становить небезпеку для здоров’я людини і може стати причиною розвитку ускладнень.

Якщо причиною утрудненого сечовипускання є спазми або судомний синдром, найбільш оптимальним способом вирішення проблеми є використання звукових подразників. Це може бути поточна в мушлі вода або шум чайника, що закипає.

Найефективніші засоби

Найбільш поширеними препаратами, які призначаються для лікування утрудненого сечовипускання, є:

1. Антибактеріальні препарати.

2. Антибіотики з широким спектром дії.

3. Урологічні препарати.

4. Антихолінергічні лікарські засоби, наприклад, «Про-антин», «Оксибутин» тощо.

5. Нестероїдні протизапальні препарати.

6. Знеболювальні таблетки.

7. Спазмолітики, такі як «Папаверін», «Но-шпа» тощо.

8. Фізіопроцедури.

В особливо важких або запущених випадках, при лікуванні ускладненого сечовипускання у чоловіків можуть знадобитися додаткові заходи, в тому числі проведення хірургічного втручання. Це може бути пов’язано з виявленням великих конкрементних утворень в області нирок і сечового міхура, а також при наявності онкологічної новоутворення. Може також знадобитися повне або часткове видалення передміхурової залози. При злоякісному новоутворенні виписуються препарати, які можуть зупинити процес розвитку пухлини. Лікування підбирається індивідуально, залежно від характеру захворювання та його протікання.

Додаткові заходи

У виняткових випадках для виведення рідини, що скупчилася в сечовому міхурі, можуть знадобитися наступні заходи:

1. Введення катетера в сечовий міхур.

2. Препарати, що розчиняють конкременти і полегшують їх виведення з організму.

3. Дроблення каменів ультразвуком.

4. Масаж простати через пряму кишку.

5. Магнітотерапевтичні та електростимулюючі процедури.

6. Трансплантація тканин слизових оболонок з метою розширення сечовоподібного каналу.

Дієта

Крім усього іншого, лікарі рекомендують пацієнтам з ускладненим сечовипусканням дотримуватися спеціальної дієти. Хворому слід відмовитися від вживання алкоголю, газованих напоїв, міцного чаю та кави, а також продуктів, до складу яких входить кофеїн, жирної та гострої їжі. Відмова від куріння також допоможе знизити вираженість симптомів. При виявленні складнощів з сечовипусканням необхідно відмовитися від прийому препаратів урологічної, протизапальної та антибактеріальної дії.

Коли пацієнт вчасно звертається до лікаря, який проводить ретельну діагностику і призначає коректну схему лікування, терапія не становить особливих труднощів і одужання настає в переважній більшості випадків. Головне правило — неухильно дотримуватися всіх рекомендованих фахівцем приписів і вчасно здавати всі необхідні аналізи для контролю проведеного лікування ускладненого сечовипускання.

Народні кошти

Поряд з традиційними, медикаментозними або хірургічними методами лікування, можна скористатися за згодою лікаря народними засобами. У деяких випадках народна медицина є такою ж ефективною, як і традиційні методи лікування. Для цього необхідно вибрати правильні методи, що підходять під конкретний діагноз. Припиняти прийом призначених лікарем таблеток при цьому не слід.

Терапія ускладненого сечовипускання може проводитися за допомогою відварів і компресів з трав і плодів, що володіють цілющими властивостями. Найбільш ефективними вважаються в народній медицині компреси з лука. Вони ставляться в нижній частині живота на годину вранці і ввечері. Крім того, можна приймати сидячі 15-хвилинні ванни. Тепла вода дозволяє розслабити мускулатуру і зняти спазм. Іноді можуть виявитися дієвими теплі примочки і обгортання.

Крім того, народні методи лікування передбачають прийом відварів і настоянок. При утрудненому сечовипусканні найбільш ефективні наступні напої:

1. Каркаде (відвар, отриманий з плодів чайної троянди).

2. Настій на шкаралупі, листях і плодах волоського горіха.

3. Відвар з плодів ялівцю і вживання його плодів.

4. Настій на плодах, листях і кольорах крапиви.

5. Сік, отриманий з кореня селери.

6. Настій на горобинових ягодах.

7. Відвар з листя берези, меду і білого вина.

8. Настій з плодів шипшини.

Деякі фітотерапевти стверджують, що ефективними можуть бути й інші народні засоби лікування ускладненого сечовипускання. Наприклад варення з пелюсток троянди є антибактеріальним засобом. Ялівець може надати позитивний ефект навіть при відвідуванні парку, де є ці кущі. Повітря навколо ялівцю насичене фітонцидами і діє оздоровливо на організм.

Профілактика

Утруднене сечовипускання у жінок і чоловіків піддається терапії, в більшості випадків лікування призводить до одужання. Однак простіше все-таки дотримуватися деяких профілактичних заходів, щоб уникнути подібних неприємностей. Фахівці рекомендують:

1. Активний спосіб життя з помірними фізичними навантаженнями і спортом.

2. Збалансоване і правильне харчування.

3. Відмова від шкідливих звичок, таких як куріння і вживання алкоголю.

4. Регулярні заняття сексом.

5. Використання бар’єрних методів контрацепції для запобігання зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом.

6. Профілактичне відвідування уролога до 4 разів на рік.

Ми розглянули, як лікувати ускладнене сечовипускання.