Весь світ — соцмережі: що показало нам раптове блокування улюблених додатків

Колумніст BeautyHack.ru Наталія Пікус — про питання, які варто собі поставити після шестигодинного інтернет-збою.

Хто ти, якщо завтра інтернет — все?

Раптово звільнений час і наступила тиша вимагали якихось дій: і понад 70 мільйонів людей згадали, що існує Telegram, і «там» ніби ще все працює. Раптово воскресли з мертвих Viber і ClubHouse — про останнього не згадували з часів локдауна.

Втім, вся ця ситуація чимось нагадала весну 2020-го: мільйони людей по всьому світу в невідомості і тривозі — що це таке? Коли це закінчиться? А чи закінчиться взагалі?

Наразі вже відомо: вимушений інфо-детокс — звичайний технічний збій. «Зміни в конфігурації базових роутерів, які координують трафік між дата-центрами. Помилка викликала ефект лавини — поспіль відключилися всі продукти компанії «, — так йдеться в офіційному повідомленні Facebook. Людський фактор, від якого виявилися залежні сотні тисяч користувачів, які ведуть бізнес і буквально живуть у соцмережах. Є, над чим подумати.

Я скромний блогер: з більшістю друзів в Instagram підтримую зв’язок і в реальному світі, практично всі потрібні контакти забиті в записну книжку. Але я по-справжньому здивувалася спокою дійсно великих інфлюенсерів. Загальний настрій, що панував вранці в соцмережах, — Господи, який подарунок, цей ваш збій! «Вечір, коли не потрібно було відповідати на вервечку повідомлень», «спокійно провела час з дітьми, не боячись випасти з повістки», «співчуваю всім, хто повинен був випустив рекламу, але рада, що можна видихнути» — раптово глобальний колапс у роботі соцмереж зняв необхідність тримати руку на пульсі. У мережах розповідають, як чудово відпочили, подивилися, нарешті, фільм із закладок або давно куплену лекцію. Постять спокійні сімейні вечері, різнопланово задокументовані за багаторічною звичкою. Вийшло, немов у старому анекдоті: чоловік повертається додому — навколо чистота, на столі вечеря: «Люба, тебе в Facebook заблокували?».

Як тієї весни, пам’ятаєте? Коли весь світ також сповільнився, коли ніхто нічого не боявся пропустити, тому що всі були в рівних умовах. І як всі з готовністю, радісно використовують найменшу можливість взяти тайм-аут у вічних перегонах, не відповідати алгоритмам, що постійно змінюються!

Зрозуміло, що ця шестигодинна пауза не пройде безслідно.

Детокс хороший своєю короткочасністю, але ніхто вже не погодиться добровільно жити без соціального підживлення вічно — занадто щільно ми сидимо на голці постійного схвалення

Зараз час радіти відновленому зв’язку із зовнішнім світом і час знову ставити собі вічні питання: чи нормальний наш спосіб життя? Що залишиться, якщо забрати у нас інтернет? І що робити-то далі з усім цим? Інфлюенсери давно перестали складати яйця в один кошик і паралельно активно розвивають той же Telegram, але справжній світанок цього майданчика, схоже, ще попереду. Після локдауну ми більше занурилися в онлайн — перестали ходити в магазини навіть за продуктами: компанії швидко переорієнтувалися, через інтеренет можна замовити, що завгодно. Швидше за все, і цього разу з’являться нові додатки і соцмережі. Але чи потрібно нам ще більше?

Кілька місяців тому я читала прогнози трендвотчерів: аналітики передбачали такий розвиток онлайну, що зустрічі віч-на-віч залишаться лише для обраних і будуть розкішшю в прямому сенсі цього слова. Тоді мені здалося це надуманим, але сьогодні, коли на порядку денному все ж головне питання, очевидно, «на який майданчик переїхати в разі чого», а не зміна фокусу в цілому, цілком собі виглядають реально. У світі, коли навіть марафони «бігають» онлайн, а розмовляти втомлюються пальці, мимоволі питаєш себе: а якщо завтра інтернет — всі, хто ти тоді?

ІНШИЙ ПОГЛЯД

Марк, вони все впустили, взагалі все

Коли нитки Всесвітньої павутини почали обриватися одна за одною, я все ще зберігала спокій. Починять, звичайно, полагодять. У крайньому випадку, запустять за ніч стартап — фанати серіалу «Кремнієва долина» знають: це можливо.

Через 3-4 години вимушеного інфодетоксу в полку Павла Дурова почало прибувати. Здається, мешканці батьківських чатів з Viber і любителі анімованих листівок з WhatsApp відчули ломку і стали шукати нове місце дислокації. Бабуся Наташі, сантехнік Федір, пульмонолог Ірина Петрівна — смартфон втомився сповіщати мене про те, що всі вони тепер в Telegram.

Я підписалася на кілька каналів разом: відстежувати ситуацію. Це дарувало якусь ілюзію контролю

Ніби знання того, що тепер «відвалилися» ще й Facebook Messenger, Tiktok, Snapchat, Netflix, Zoom, Google, Amazon, Вконтакте і YouTube чимось могло допомогти.

Друзі, які раніше заходили в «воза» тільки для того, щоб перекинути мені фотки великого розміру, активізувалися. Що робити в момент апокаліпсису? Звичайно, пересилати один одному меми. Чого тільки варто «Вітаємо буквально всіх» від Twitter і «Нагадуємо, що у нас не падає» від Pornhub.

— Раптом це останні хвилини інтернету. Що б ти подивилася?

— Кліп Queen — Show must go on!

— До речі, кинь свою адресу, я запишу в блокнот. Мало що…

Я подумала, що справді не пам’ятаю напам’ять адреси і телефони друзів. Урок № 2 засвоєний теж.

Коли ЗМІ почали писати про те, що збої сталися в роботі Bank of America, одного з найбільших банків США, і Southwest Airlines, міжнародного лоукостера, стало тривожно. Згадалася класика: «Темрява, що прийшла з Середземного моря, накрила ненавидиме прокуратором місто». А що, якщо докотиться до «Сбербанку» і «Аерофлоту»? Хтось ще зберігає гроші під подушкою? Або ми залишимося не тільки без зв’язку, але і без коштів? Урок… Але ж справді — як від цього захиститися? Завести рахунки в різних банках і в різних країнах?

— Це повстання машин або бунт хакерів? Чого вони хочуть? Дайте їм грошей і вертоліт!

— Зате у Tinder зараз зоряний час, — доповіла подруга Наташа. — Там, як у Twitter, буквально все. Написали навіть ті, з ким півроку не спілкувалися.

Я згадала: півтора роки тому, під час першого локдауну, було те ж саме. Повне нерозуміння, що робити, до чого все призведе. Люди так само об’єднувалися в групи, жартували, допомагали один одному.

Це щось на рівні давніх інстинктів: заскочити натовпом в одну велику печеру під час такого незрозумілого сонячного затемнення, стояти поруч, спина до спини, підтримувати. Боятися разом

Нам, звичайно, знову можуть все обрубати. Але ми ж знайдемо спосіб возз’єднатися. Електронна пошта. Дзвінки по стаціонарному. Голуби, зрештою. І справа тут зовсім не в тому, що хтось залишиться без роботи. Популярні блогери не дурні, вони давно вже інвестують у криптовалюту або нерухомість, укладають угоди з брендами і випускають власні колекції. Instagram не єдиний їхній майданчик. Бізнесмени скромніше теж нікуди не подінуться: зрештою, до хорошого колориста або нейл-майстра всі ми йдемо за рекомендацією знайомих. За них можна не переживати. Але ось ця спільність — вона необхідна нам завжди. Навіть інтровертам, соціофобам і мізантропам.

Тоді, навесні 2020-го, ми звикли до абсолютно нових для нас речей: маскам, соціальній дистанції та обмеженням. Думаю, що і до зникнення більшої частини улюблених сервісів адаптувалися б так само швидко. Просто переключилися б на щось ще. «Аська» там ще жива, так? Але до думки про те, що ти залишаєшся один на один зі страхом невідомості, не звикнемо ніколи. Це вшито в наш геном. Тож нехай це буде головним уроком Дня, коли інтернет зупинився: бути поруч з тими, хто дорогий. Хоча б на тому кінці телефонного проводу. Голос завжди «обіймає» тепліше букв.