Як навчити дітей мислити оригінально

Нова книга відомого психолога Адама Гранта «Оригінали» (Originals) стане в нагоді і батькам, і викладачам. У ній Грант пише про те, як навчити дітей не боятися йти на ризик, проявляти цікавість і нестандартне мислення. Журналістка видання nprED Елісса Надвірни відібрала найцікавіші поради.

Спеціаліст з психології взаємин, професор Уортонської школи бізнесу, автор бестселера «Брати або віддавати».

Для батьків

Заохочуйте дітей йти на ризик

Одна з головних помилок багатьох батьків — введення занадто великої кількості правил. Правила не вчать дітей думати самостійно. Через них діти намагаються або зовсім уникати ризиків, або ризикувати тільки в тих випадках, коли можна уникнути покарання. Адже боязнь ризику не дає дитині пробувати щось нове і шукати нестандартні шляхи виходу з ситуації.

Тому більше уваги приділяйте цінностям, а не правилам. Наприклад, замість «Ось що тобі можна робити, а ось що не можна» краще сказати: «Ось принципи, які ми цінуємо в нашій родині, давай поговоримо про те, як ти хочеш їх застосовувати».

Що ж, потрібно зовсім відмовитися від правил і не доручати дітям ніяких домашніх справ? Ні. Самі по собі правила — це непогано. Головне — пояснити, чому вони важливі. Не варто робити акцент тільки на батіг і пряник. Краще скажіть: «Ось які у нас правила. Ось що вони для нас значать. Ось як вони пов’язані з тим, що ми цінуємо «.

Пояснюйте дитині, чому ви вимагаєте від неї щось

Так ви привчите дитину до відповідальності. Доручаючи якісь справи по дому, пояснюйте: «Ось чому нам важливо, щоб у будинку було чисто і прибрано» або «Ось чому ми дбаємо про свої речі». Дітям подобається, коли вони можуть якось допомогти і взяти участь у житті сім’ї. Якщо ви правильно сформулюєте домашні обов’язки, дитині не буде здаватися, що вони обмежують її свободу.

Для вчителів

Використовуйте метод мозаїки

Цей метод був розроблений в 1971 році психологом Елліотом Аронсоном. Він передбачає, що учні разом працюють над якимось проектом і залежать один від одного. «Можливо, ми навчимо дітей прислухатися один до одного і поважати один одного, якщо будемо доручати їм спільні проекти, які збираються як мозаїка», — говорив Аронсон.

Наприклад, учням дається завдання вивчити біографію якогось історичного діяча, а потім розповісти про нього класу. Всі учні діляться на групи, і кожен працює над певним періодом життя цієї людини. Потім проект збирається воєдино і кожен розповідає про свою частину.

Це не тільки допомагає дітям краще розуміти один одного, але й дає їм можливість поглянути на проблему з нової точки зору, тобто розвиває їх оригінальне мислення.

Правильно підходьте до роботи в групах

Дослідження підтвердили, що робота в групах не завжди ефективна Productivity Loss in Brainstorming Groups: A Meta-Analytic Integration. . Якщо посадити разом п’ять учнів і влаштувати мозковий штурм, ідеї, отримані в результаті, виявляться не такими оригінальними. Та й загалом їх буде менше, ніж у тому випадку, якби кожен з учнів працював самостійно.

Це ускладнює роботу викладачів і йде врозріз із загальноприйнятою думкою про те, що одна голова добре, а дві краще. Ось кілька причин, які пояснюють, чому робота в групах не так ефективна, як здається.

По-перше, просто неможливо говорити всім разом. У результаті деякі ідеї та деякі учні залишаються непочутими. По-друге, існує так звана загроза его, через яку ми боїмося виглядати нерозумно і не висловлюємо свої найбільш незвичайні ідеї вголос. Ну і по-третє, небажання виділятися.

Зазвичай висловлюється пара популярних ідей, і всі в групі погоджуються з ними, не намагаючись запропонувати якийсь радикально новий спосіб вирішення проблеми.

Тому найкраще дати учням час попрацювати самостійно, а тільки потім зібрати їх у групи для обговорення ідей. Працюючи в групі, якраз легше оцінити, які ідеї дійсно можна застосувати в житті.

Не бійтеся прокрастинації

Крім усім відомої прокрастинації існує ще й прекрастинація. Прекрастинатори люблять взятися за справу якомога швидше і закінчити її раніше призначеного терміну. Це відмінно позначається на продуктивності, але ось для креативності це тільки перешкода.

Якщо ми відразу ж занурюємося в роботу, ми не даємо собі часу обміркувати проблему.

Якщо ми раніше закінчуємо, ми просто не встигаємо підійти до завдання нестандартно і зупиняємося на найпершій ідеї. Так що прокрастинація в даному випадку тільки грає нам на руку.

Викладачам можна так підійти до цієї проблеми: доручіть якесь завдання і дайте учням час над ним попрацювати. А потім продовжіть термін здачі роботи і порадьте повернутися до тих ідей, які учні спочатку відмели. Це дасть їм час і можливість підійти до завдання більш оригінально.

Звичайно, якщо відкладати все до останнього моменту, ніяких творчих ідей не з’явиться, замість них виникне стрес і бажання хоч якось встигнути до терміну. У такій ситуації ми зупиняємося на першій ідеї, що прийшла в голову. Тому важливо навчити дітей дотримуватися балансу: чекати слушного моменту, але все-таки виконувати поставлені завдання.