Як не треба просити про допомогу: 4 найпоширеніші помилки

Перевірте, чи робите так і ви.

Соціальний психолог, фахівець з мотивації, автор книги «Психологія досягнень».

1. Підкреслювати, наскільки людині сподобається вам допомагати

У однієї з моїх колег є подруга, яка завжди формулює прохання подібним чином. «Допоможеш мені перефарбувати вітальню? Поп’ємо пива і поговоримо! Дівичник! «- може написати вона. Або «Слухай, можеш забрати мене з автомайстерні? Ми 100 років не бачилися! Влаштуємо міні ‑ подорож! «. Просто дивно, що їхня дружба витримує такі прохання.

Загалом це поганий спосіб заручитися чиєюсь підтримкою. Людям дійсно подобається робити щось хороше для інших. Але коли ви наполегливо переконуєте, як приємно людині буде вам допомагати, вся радість від допомоги зникає.

Виходить так, ніби ви намагаєтеся його контролювати, та ще й поводитеся вкрай самовпевнено — вирішуєте за іншого, як він буде себе почувати.

Можете згадати про якусь користь для допомагаючого, але ненав’язливо. Не змішуйте егоїстичні причини і альтруїзм в одну купу: так ваше прохання буде занадто схожим на маніпуляцію. Дослідники перевірили це за допомогою одного експерименту Mixed reasons, missed givings: The costs of blending egoistic and altruistic reasons in donation requests. . Вони написали приблизно тисячі випускників, які раніше не перераховували кошти своєму університету, і попросили про пожертвування. Учасники отримали одну з трьох версій листа:

• c егоїстичною мотивацією: «Випускники повідомляють, що пожертви університету викликають у них позитивні емоції»;
• c альтруїстичною мотивацією: «Пожертва — це ваш шанс змінити щось у житті студентів і викладачів»;
• зі змішаною мотивацією: «Ви отримаєте масу позитивних емоцій. А ще це ваш шанс змінити життя інших «.

І ті, хто отримав лист зі змішаною мотивацією, жертвували вдвічі рідше.

2. Описувати потрібну вам послугу як щось маленьке і незначне

Ми часто говоримо про те, що нам потрібно, як про якусь пустячку, на яку в іншого піде мінімум зусиль. «Можеш занести клієнту ці документи? Це практично дорогою до тебе додому «або» Додаєш дещо в базу даних? Це займе у тебе всього п’ять хвилин «.

Але зменшуючи таким чином своє прохання, ми зменшуємо і цінність послуги.

А також ті приємні почуття, які могли б виникнути у людини в процесі допомоги. До того ж є ризик, що ви неправильно розрахували, скільки у людини піде часу на виконання вашого прохання. Особливо якщо ви не зовсім розумієте його роботу.

Наприклад, моєму редактору періодично пише старий друг з проханням подивитися його тексти. Зазвичай це звучить якось так: «Думаю, текст досить чистий. Може, вичитаєш швиденько? Це не повинно забрати у тебе багато часу! «. Вона відкриває вкладений файл, і виявляється, що це наукова стаття на 6000 слів. А один раз це була ціла книга.

Не думаю, що люди так роблять з егоїзму. Просто ми дійсно не завжди розуміємо, що включають в себе обов’язки фахівців з інших галузей. У підсумку роботу іншої людини ми вважаємо простою і незначною. Але таке ставлення навряд чи посприяє успіху.

3. Нагадувати, що вам повинні

• Пам’ятаєш, я забрав у тебе того проблемного клієнта?
• Пам’ятаєш той раз, коли я посидів з твоєю дитиною?
• Пам’ятаєш, як ти завжди забував ключі від будинку і мені доводилося повертатися і відкривати тобі двері?

Краще відмовитися від подібних фраз. Взагалі, якщо людині потрібно нагадувати, що вона вам чимось зобов’язана, швидше за все, вона зовсім не відчуває себе зобов’язаною. І розмова про минулу послугу тільки поставить вас обох у незручне становище. Буде здаватися, що ви намагаєтеся контролювати співрозмовника (а саме це ви і робите).

Таке звернення нікому не подобається, але відмовляти при цьому якось незручно.

Мій редактор опинився саме в такій ситуації. Вона ввічливо пояснила другу, що він просить її виконати роботу, яка займе приблизно 40 годин, і запропонувала подивитися глави, в яких він особливо сумнівається. А він у відповідь нагадав, що допомагав їй зі статтями на початку її кар’єри. Начебто логічно, що тепер і вона повинна відповісти тим же.

Але це доречно тоді, коли послуги приблизно однакові. Допомога з кількома короткими статтями — далеко не те ж саме, що редактура цілої книги. До того ж нагадати про минуле можна, якщо ви допомогли людині не так давно. Навряд чи хтось почуватиметься зобов’язаним вам через 10 років — якщо тільки ви не врятували йому життя.

4. Занадто впирати на те, як вам допоможе чиясь допомога

Подякувати за допомогу можна по ‑ різному, і ми часто робимо це неправильно. Ми занадто зациклюємося на тому, як самі себе почуваємо, і забуваємо про іншу людину. Вчені помітили це, спостерігаючи Putting the «You» in «Thank You». Examining Other‑Praising Behavior as the Active Relational Ingredient in Expressed Gratitude. за те, як люди дякують своєму партнеру за недавню допомогу.

Одні відзначали позитивні якості партнера — наприклад, говорили: «Ти такий відповідальний», «Ти завжди з усіх сил намагаєшся допомогти», «У тебе це дуже добре виходить». Інші згадували тільки про себе: «Це допомогло мені розслабитися», «Це мене дуже порадувало», «Мені тепер є, чим похвалитися на роботі».

У підсумку вчені виділили два різних типи подяки: «хвалить іншого» і «тішиться за себе».

Перший тип визнає цінність того, хто нам допоміг, а другий описує, наскільки краще нам стало від отриманої допомоги. Наприкінці експерименту учасники, які самі надавали допомогу, оцінили, наскільки чуйним був їхній партнер, а також те, наскільки задоволеними вони зараз себе почувають. Ті, кого похвалили, відчували себе щасливішими в цілому і були більше розташовані до партнера.

Про це варто задуматися. Ми за природою егоцентрично дивимося на світ — в першу чергу думаємо і говоримо про себе. А отримавши допомогу, ми, природно, хочемо розповісти, які почуття вона у нас викликала.

Нам здається, що саме це інша людина і хоче почути, адже він допомагав нам, щоб ми стали щасливішими. Але це не зовсім так.

Так, він хотів, щоб вам стало краще. Але прагнення допомогти комусь також тісно пов’язане з самооцінкою. Люди роблять це, тому що хочуть бути хорошими і викликати повагу. Вони хочуть бачити себе в позитивному світлі, а це складно зробити, якщо ви розповідаєте тільки про свої відчуття. Тому зосередьтеся не на собі, а на тому, хто вам допоміг.