Як віра в щасливий кінець змушує нас приймати погані рішення

Це ще одна пастка мислення, через яку мозок підказує нам не найкращий вибір.

«Все добре, що добре закінчується», — писав Шекспір 400 років тому. Ці слова здаються нам розумними, але в них ховається пастка мислення. Випадок зі щасливим кінцем не обов’язково позитивний цілком. А подія, яка закінчилася не так добре, як хотілося б, не обов’язково повністю погана.

Наприклад, якщо ви грали в покер і виграли в середині два раунди з п’яти, то повинні радіти більше, ніж у випадку, якщо виграли один тільки останній. Але часто буває зовсім не так, тому що наш мозок дуже любить щасливий кінець.

Проблема в тому, що, зациклюючись на щасливому кінці, ми менше цінуємо те хороше, що відбувається в процесі.

Припустимо, у вас була довга відпустка, більшу частину часу стояла відмінна погода, і тільки в останній день йшла злива. По ідеї вже отримане задоволення не повинно здаватися меншим через засмучувальний фінал. Але на практиці цей останній день може зіпсувати враження від усього відпочинку. Ви навіть можете подумати, що краще б відпустка була коротшою, але зовсім без дощів.

Саме в таку пастку ми часто потрапляємо, коли думаємо про минулі події, тобто надаємо занадто великого значення кінцевому етапу якогось досвіду і приймаємо M. D. Vestergaard, W. Schultz. Choice mechanisms for past, temporally extended outcomes / Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences через це погані рішення. Адже якщо завдяки щасливому кінцю ми оцінили все як позитивне, то будемо намагатися його повторювати. Хоча на ділі в цілому воно може бути і не таким вже позитивним.

Щоб краще вивчити цей феномен, дослідники провели M. D. Vestergaard, W. Schultz. Retrospective valuation of experienced outcome encoded in distinct reward representations in the anterior insula and amygdala / Journal of Neuroscience небольшой эксперимент. Його учасники спостерігали на екрані за двома горщиками, куди падали золоті монети, а потім вибирали один з них. Все це відбувалося в МРТ-сканері, щоб можна було стежити за мозковою активністю.

Виявилося, причина пастки щасливого кінця криється в роботі мозку.

Ми реєструємо цінність нашого досвіду за допомогою двох різних областей: мигдалевидного тіла (його зазвичай пов’язують з емоціями) і острівної частки (вона крім іншого займається обробкою неприємних вражень). Якщо досвід, який ми оцінюємо, не має хорошого кінця, то острівна частка гальмує вплив мигдалевидного тіла. Коли вона дуже активна, рішення виходять не найкращі. В експерименті вірним рішенням було б вибрати горщик, в якому найбільше грошей, неважливо, монета якого номіналу впала в нього останньою. Однак це вдалося не всім учасникам.

Візьмемо більш життєвий приклад. Ви збираєтеся повечеряти в ресторані і вибираєте один з двох — грецький або італійський. В обох ви вже бували раніше, так що зараз по суті просите мозок вирахувати, в якому краще їжа. Якщо в грецькому всі страви були «досить хороші», значить, і вся вечеря була «досить хороша». Але якщо в італійській перша страва була «так собі», друга «нормально», а десерт «просто дивовижний», у вас могло скластися неправильне враження. Тепер ви можете порахувати всю їжу там краще, ніж вона є, і піти туди знову.

Несмачна вечеря досить нешкідливий ефект пастки щасливого кінця, але наслідки можуть бути і більш серйозними.

Цю особливість нашого мозку можуть використовувати проти нас.

Реклама, фейкові новини, хитрощі маркетологів — все, що прагне вплинути на наші рішення, може використовувати нашу любов до щасливого кінця для власної вигоди. Тому не забувайте допомагати мозку:

• Нагадуйте собі про таку пастку.
• Перед прийняттям важливого рішення намагайтеся оцінити всю інформацію, наприклад складіть список за і проти.
• Перевіряйте дані, а не покладайтеся тільки на інтуїцію або свою недосконалу пам’ять.