Як затримувати дихання на 20 хвилин

На скільки ви можете затримати дихання? На хвилину чи півтори? Організм людини здатний протриматися без дихання набагато довше, треба тільки знати, як це робиться.

Фокусник-ілюзіоніст Гаррі Гудіні прославився своїм умінням затримувати дихання на три хвилини. Але сьогодні досвідчені дайвери можуть затримувати дихання на десять, п’ятнадцять і навіть двадцять хвилин. Як дайвери це роблять, і як тренуватися, щоб затримати дихання на довгий термін?

Мій найкращий результат із затримки дихання в статичному становищі взагалі не вражає, я думаю, він близько 5,5 хвилин. Марк Хелі, серфер

Здається, що такий результат просто нереальний, а Хелі просто скромнічає. Хтось скаже, що затримати дихання на такий термін просто неможливо, але це не так для людей, які практикують «статичне апне».

Це спортивна дисципліна, в якій дайвер затримує дихання і «зависає» під водою без руху настільки довго, наскільки це можливо. Так от, для таких дайверів п’ять з половиною хвилин — дійсно невелике досягнення.

У 2001 році знаменитий фрідайвер Мартін Степанек затримав дихання на вісім хвилин шість секунд. Його рекорд протримався три роки, до червня 2004 року, коли фрідайвер Том Сієтас підвищив планку на 41 секунду з кращим часом під водою 8:47.

Цей рекорд був побитий вісім разів (п’ять з них самим Томом Сієтасом), але найбільш вражаючий час на сьогодні належить французькому фрідайверу Стефану Міфсуду. У 2009 році Міфсуд провів під водою 11 хвилин 35 секунд.

Що таке статичне апное

Статичне апное — це єдина дисципліна у фрідайвінгу, вимірювана за часом, але вона є чистим проявом цього виду спорту, його основою. Тривала затримка дихання важлива для всіх інших дисциплін фрідайвінгу, як в басейні, так і у відкритій воді.

У фрідайверів є різні дисципліни, такі як «динаміка в ластах» або без, коли дайверу треба якомога далі проплисти під водою, або «без обмежень» — найскладніша дисципліна, в якій дайвер занурюється за допомогою візка так глибоко, як може, а потім за допомогою кулі спливає назад.

Але і та, і інша дисципліни засновані на апное — вмінні якомога довше протриматися без повітря.

Зміни в організмі

Кисень, який ви вдихаєте, надходить у кров і доставляється до різних тканин тіла, де трансформується в енергію. Наприкінці цього процесу утворюється CO2, який надходить назад у легені і виводиться з організму з видихом.

Коли ви затримуєте дихання, кисень також перетворюється на CO2, але йому нікуди виходити. Він циркулює по ваших венах, окисляючи кров і подаючи сигнали організму, що пора вдихнути. Спочатку це палаючі легені, а потім — сильні і болючі спазми діафрагми.

Фрідайвери витрачають роки тренувань, щоб прокачати затримку дихання, і в процесі поступово змінюється їх фізіологія. Кров фрідайверів окисляється повільніше, ніж кров звичайних людей, які все життя вдихають і видихають рефлекторно.

Активація симпатичної нервової системи змушує їх периферичні кровоносні судини стискатися незабаром після того, як вони перестали дихати. Кров, багата киснем, зберігається в тілі і перенаправляється від кінцівок до найважливіших органів, в основному, до серця і мозку.

Деякі фрідайвери також практикують медитацію, щоб заспокоїти серце. Вони сповільнюють природні ритми, і кисень повільніше перетворюється на вуглекислий газ.

Медитація надає заспокійливий ефект і на розум теж, тому що основна складність у затримці дихання якраз полягає у свідомості. Ви повинні знати, що ваше тіло може існувати на кисні, який вже в ньому є і успішно ігнорувати потребу організму вдихнути.

На це потрібні роки тренувань, але є й інші, більш швидкі способи для затримки дихання.

«Щічне накачування» і гіпервентиляція

Є спосіб, який дайвери називають особистим «сховищем газу» або «щічним накачуванням». Його давним-давно придумали рибалки-пірнальники, спосіб включає в себе найбільш глибоке дихання, з використанням м’язів рота і горлянки для збільшення запасів повітря.

Людина повністю наповнює легені повітрям, після чого за допомогою м’язів горлянки перекриває доступ, щоб повітря не виходило. Після цього він набирає повітря в рот, і при закритті рота за допомогою м’язів щік заштовхує додаткове повітря в легені. Повторивши таке дихання 50 разів, дайвер може збільшити запас легких літра на три.

У 2003 році провели дослідження з вимірювання ємності легенів у дайверів, і отримали такі результати: «щічне накачування» збільшує обсяг легенів з 9.28 літрів до 11.02.

Ємність легенів також може відрізнятися залежно від людини. Приблизний обсяг легенів жінки становить чотири літри, чоловіки — шість, але може бути і більше. Наприклад, відомий фрідайвер Герберт Ніч мав обсяг легенів 14 літрів.

Є ще один спосіб — гіпервентиляція легенів, яку часто використовують дайвери. Цей спосіб дозволяє позбавити організм від вуглекислого газу і наповнити тіло киснем. Найбільш екстремальна версія цієї техніки включає в себе дихання тільки киснем за 30 хвилин до занурення.

У повітрі міститься тільки 21% кисню, так що, якщо дихати атмосферним повітрям перед зануренням, кисню в організмі буде менше, ніж якщо вдихати чистий кисень.

Саме ця техніка дозволила фокуснику Девіду Блейну побити світовий рекорд із затримки дихання в 2008 році, протримавшись без повітря 17 хвилин і 4 секунди. За її ж допомогою Стіг Северінесен побив цей рекорд у 2012 році з часом 22 хвилини.

На відміну від «статичного апное», в якому не дозволяється дихати чистим киснем перед зануренням, Книга рекордів Гіннеса не така сувора, тому рекорд в 22 хвилини зараз вважається першим у світі.

Небезпеки апное

Але всі ці техніки і тренування по-своєму небезпечні. Тривала затримка дихання і кисневе голодування організму може погано позначитися на здоров’ї, а гіпервентиляція може призвести до втрати свідомості та інших ризиків. Що стосується методу щічного накачування, від цього може статися розрив легенів.

І з цієї причини фрідайвери не проводять тренування поодинці, тільки під наглядом. Навіть коли вони знаходяться в неглибокій воді, оскільки немає відмінності, на якій глибині ти знаходишся, якщо втратив свідомість.

Так що, якщо ви вирішили потренуватися затримувати дихання, краще не робіть цього на самоті, чи мало що може трапитися.

(via)