Життя Насрін Сотуді: Як іранська правозахисниця опинилася у в’язниці

Революційний суд Тегерана визнав іранську правозахисницю Насрін Сотуде винною в «поширенні антидержавної пропаганди», «шпигунстві» і «образі вищого керівника ісламської республіки», аятоли Алі Хаменеї. Державне інформагентство Ірану ІРНА повідомляє, що Сотуде засудили до семи років тюремного ув’язнення; однак її чоловік, активіст Реза Хандан, стверджує, що в оголошеному суддею вироку йдеться про «десятиліття» в’язниці (джерела уточнюють, що йдеться про тридцять вісім років) і покарання 148 ударами батогом. До моменту оголошення вироку Сотуді вже відбувала п’ятирічний термін ув’язнення.

Правозахисні організації вже висловили своє обурення вироком: представники Amnesty International назвали його «шокуючим» і закликали негайно звільнити Сотуде. Міжнародні спостерігачі також відзначають, що нинішній — надзвичайно жорсткий навіть за мірками Ірану — вирок говорить про зміну політичного клімату і балансу сил всередині країни.

Адвокатська практика, що займалася з середини дев’яностих, Насрін Сотуде — одна з найактивніших іранських правозахисниць. Протягом багатьох років вона захищала права жінок і дітей, які зазнавали домашнього насильства і сексуального аб’юзу, і агітувала за скасування смертної кари в Ірані. Крім того, вона представляла в суді багатьох опозиційних політиків, журналістів і активістів, у тому числі жінок, які протестували проти обов’язкового носіння хіджабу.

У деяких випадках Сотуді надавалася чи не єдиною в країні фахівкою, на чию юридичну допомогу могли розраховувати обвинувачені (серед яких була і її колега-правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру Ширін Ебаді). Знаючі Сотуді люди відзначали як її безстрашність, так і абсолютну незворушність на судових слуханнях. «Я зобов’язана залишатися спокійною, щоб вести справу професійно і ефективно. Втрачаючи самовладання, я втрачаю контроль над своєю справою «, — говорила сама Насрін в інтерв’ю 2007 року.

У 2010 році влада країни вперше звинуватила Сотуду в «поширенні пропаганди» і «завданні шкоди національній безпеці». Тоді її засудили до одинадцяти років в’язниці, двадцятирічної заборони на заняття юридичною діяльністю і заборони на виїзд з країни (після апеляції термін ув’язнення скоротили до шести років, заборона на професію — до десяти). Під час першого ув’язнення правозахисниці і режисеру Джафару Панахі, заарештованому разом з нею, присудили премію Сахарова за свободу думки. Сотуде двічі оголошувала голодування, протестуючи проти того, що їй не дозволяють спілкуватися з сім’єю. Друге голодування, що тривало сорок дев’ять днів, особливо важко вдарило по її здоров’ю: Реза Хандан повідомляв, що у його дружини почалися проблеми із зором і координацією.

Знаючі Сотуді люди відзначали як її безстрашність, так

и абсолютну незворушність на судових слуханнях

У вересні 2013 року Сотуде разом із ще десятьма політв’язнями звільнили з в’язниць без офіційного пояснення причин. Раптова амністія трапилася за кілька днів до виступу в ООН Хасана Ругані, незадовго до того обраного президентом Ірану, який намагався налагодити діалог із Заходом.

У 2018 році в Ірані пройшли масові арешти: за оцінками Amnesty International, поліція взяла під варту близько семи тисяч дисидентів — представників релігійних меншин, профспілкових лідерів, екоактивістів і правозахисників. Серед останніх передбачувано виявилися Сотуде, яка захищала активісток, які виступали проти обов’язкового носіння хіджабу, і Хамдан. Обом висунули різні звинувачення в «порушенні держбезпеки»; Хамдан був засуджений на шість років, Сотуде — на п’ять.

Спостерігачі також звертають увагу на те, що на початку березня, незадовго до вироку Сотуді, головою судової влади Ірану був призначений сподвижник і можливий наступник вісімдесятирічного аятоли Хаменеї — Ібрагім Раїсі, якого називають відповідальним за масові страти політичних в’язнів у 1988 році. У 2017 році він балотувався на пост президента, але програв вибори нинішньому президенту Рухані. Нинішнє призначення Раїсі може свідчити про спроби релігійних лідерів послабити вплив Рухані і заодно придушити антиклерикальних опозиціонерів. Тому на пом’якшення вироків Сотуді та її колегам-правозахисникам поки, на жаль, не доводиться розраховувати.

Що ж стосується тілесних покарань, то їх застосування досі широко поширене в ісламській республіці. І мова не тільки про удари батогом, якими за іранськими законами караються понад сто різних правопорушень — у тому числі таких, які традиційно вважаються адміністративними, на кшталт розпивання алкогольних напоїв у громадських місцях (до ста ударів). В ходу, як і раніше, і такі жорстокі покарання, як відсікання пальців на руках і ногах, а також засліплення. За кількістю приведених у виконання смертних вироків Іран в останні роки імовірно поступається тільки Китаю.