Життя Питання експерту: Чому нам подобається дивитися, як тиснуть прищі

ВІДПОВІДІ НА БІЛЬШІСТЬ ЗАПИТАНЬ, ЯКІ ХВИЛЮЮТЬ НАС, ми звикли шукати онлайн. У новій серії матеріалів задаємо саме такі питання: животрепетні, несподівані або поширені — професіоналам у різних сферах.

Напевно хоча б раз в соцмережах вам траплялося відео, як видавлюють прищ або видаляють якусь освіту. Можливо, ви забредали на відповідний розділ Reddit, а може, знаходили шоу Сандри Лі, також відомої як Dr. Pimple Popper, її ютьюб-канал (5,7 мільйона підписників) або інстаграм (3,5 мільйона фоловерів). Мільйони людей щодня дивляться, як доктор Лі та інші видавлюють прищі, видаляють кісти або липоми. Ми задалися питанням чому — і розбираємося за допомогою експертів.

Олександра Меньшикова В принципі, коли людина тисне прищі, у неї з’являється почуття контролю над тілом. Ще з’являється задоволення від зробленого, яке супроводжує так звана дофамінова нагорода: процес витискування стимулює центр головного мозку, який відповідає за викид дофаміну. Прищ — неприємне явище, до того ж неконтрольоване. А тут з’являється можливість позбутися його і привести тіло в інший стан.

Спостереження з боку активує ті ж самі почуття контролю і нагороди, але тільки вже в безпечних умовах: ми бачимо це на екрані, а не робимо по відношенню до себе. Всі знають, що видавлювати прищі не дуже рекомендують:можна занести інфекцію або залишити рубці. Заборонений плід солодкий, і тут, в безпечних умовах, можна просто поспостерігати за тим, що вабить.

Ще люди схильні відчувати огиду до подібних дій — а таким чином вони можуть її долати. Вони ніби з’ясовують, скільки можуть побачити, скільки здатні потерпіти, перш ніж відвести погляд. При перегляді таких відео люди теж відчувають прилив дофаміну — вони подолали себе.

Світлана Лисенко Перше, що тут можна точно сказати, — ми не знаємо, навіщо саме люди це дивляться. Ми однаково поводимося в абсолютно різних ситуаціях — у кожного свої мотиви.

Одним з цих мотивів може бути те, що в суспільстві табуйована тема тілесності. Якісь речі досі залишаються невидимими, а незвідане тягне. Ще може бути потреба переконатися, що з нами все в порядку — такі відео можуть стати бодіпозитивною підмогою. Існує не тільки «глянцевий» бодіпозитив, коли люди з різним тілом у красивих купальниках посміхаються зі сторінок журналів. У нашому тілі є купа різних речей — в тому числі величезні прищі, чорні точки, запалення сальних желіз. Про цей ніде не говорять — або говорять, але ми бачимо це не так, як у себе в дзеркалі. Ці відео показують, що прищі є у багатьох, а у деяких — ще й величезні. Ми бачимо, що шкіра, пори і різні речі, які з ними відбуваються, є і в інших теж. Посил тут — «я нормальний».

Ще важливо, як влаштована наша психіка. Наш мозок мало змінився з давніх часів, і завдання його такі ж давні: ми концентруємо увагу на незвичайному, тому що раніше помічати небезпеку було життєво необхідно. Це стосується в тому числі хвороб і фізичних відмінностей: було важливо зауважити людину, з якою «щось не так», і чинити відповідне. Тепер у нас є інтернет, на який мозок реагує точно так само, як і на решту реальності. Ці відео притягують погляд, тому що запускають інстинкти виживання: треба придивитися до того, що відбувається. На цьому каналі є ролики не тільки про видавлювання прищів, а й про новоутворення — хтось може взагалі не знати, що вони існують. Тут може включатися тривога — що взагалі відбувається? Що я знаю про свій організм? Нам хочеться дивитися на подібні речі, щоб контролювати небезпеку, тому так складно відвести погляд.

Зрозуміло, що сучасний світ все більше виходить в інтернет — це вже не «віртуальна реальність», а просто реальність, величезна частина нашого життя. Людям може подобатися що завгодно: дивитися на насильство, речі, пов’язані з сексом, або на щось нейтральне, наприклад, хтось дивиться, як ріжуть мило. Люди отримують розрядку, знімають напругу, можливо, у них знижується тривога. Норма це чи ні, коли люди дивляться щось подібне? Якщо це не впливає на якість життя і не приносить нікому шкоди, то чому ні. Але якщо мова про нав’язливість, про неможливість вести соціальне життя, це інше питання — і тоді можна, наприклад, звернутися за допомогою до фахівця.