Життя Президентський стендап: Чому комік Володимир Зеленський виграє українські вибори

Другий тур президентських виборів, який пройде в Україні найближчої неділі, майже напевно виграє Володимир Зеленський. Якщо це станеться — а ймовірність цього дуже і дуже висока (за даними останніх опитувань, опублікованих напередодні «дня тиші», Зеленський випереджає Петра Порошенка з солідним запасом), — президентом країни стане не просто комік, шоумен і колишній кавеенщик без значного політичного бекграунду, а людина, яка зіграла роль президента.

Існує думка, що український електорат на нинішніх виборах голосує не стільки навіть за Зеленського, скільки за його персонажа з серіалу «Слуга народу» — простого вчителя історії на прізвище Голобородько. Дехто навіть вважає, що сам серіал, який вийшов з пророчим слоганом «Історія наступного президента» (на каналі «1 + 1», що належить олігарху Ігорю Коломойському), був не чим іншим, як хитрою промокампанією, яка відмінно лягла на загальну недовіру українців до власної політичної еліти: незадовго до виборів це визнавав і сам Порошенко.

Так це чи ні, ясно одне: вибори в Україні проходять швидше за законами шоу-бізнесу, ніж відповідно до класичних уявлень про політичну конкуренцію. А перемагає на них, відповідно, той, хто краще за інших розуміє, як влаштований шоу-бізнес. Чого варті вчорашні дебати на стадіоні «Олімпійський» у Києві — з двома сценами і комплектами звуку, — на яких наполіг кандидат Зеленський.

Це ніби дає привід говорити про вибори як про фарс (і звичайно, таких коментарів в Україні і за її межами зараз вистачає). Але якщо подумати, нічого ганебного або «несерйозного» в такому сценарії немає. Більш того, в світі, де найважливіші референдуми і вибори виграються в просторі медіа — в тому числі соціальних, де йде щоденна січа за лайки і репости, — нинішня президентська гонка з медіаперсонажем на чолі пелотону може стати прообразом виборів майбутнього.

Вибори, строго кажучи, найбільш ритуальний і протокольний процес, який взагалі може бути в політичному житті: це послідовність очікуваних обрядів, починаючи з висунення кандидатур і зустрічей з виборцями і закінчуючи інавгураційними промовами. І було б дивно, якби старі і нові медіа не намагалися прибрати ці ритуали до рук і переосмислити їхні правила.

Грань між шоу-бізнесомі

політикою якщо не стерлася,

то значно зрушила

— на користь шоу-бізнесу

Політик нового зразка може бути ким завгодно, але це майже завжди популярний блогер, який не може не розуміти важливості соцмереж як потужного рупора і повинен регулярно поставляти аудиторії контент (сам або за допомогою команди професійних блоговодів, не так важливо). Це вже встигли зрозуміти і взяти до відома американські політики від Дональда Трампа (щотижневий аналіз його «твітштормів» став обов’язковим для політкомментаторів) до Олександрії Окасіо-Кортес, і ця модель потроху стає стандартом де-факто.

Зеленський більшу частину своєї кампанії теж побудував як блогер. Він відмовлявся від прямих дискусій з кандидатами (разом з суперниками в ефірі він з’явився лише за місяць до першого туру виборів), зате, практично не виходячи з ролі, звертався до електорату через черговий сезон «Слуги народу», тобто використовував свою головну зброю — медійний ресурс. В одному з таких відео він символічно поховав Порошенка — і так, це теж було серіальне промо. Чинний президент, судячи з усього, спробував включитися в битву контентів — не так давно в одному з телеграм-каналів з’явився ролик, де персонажа Зеленського збиває вантажівка, — але момент був втрачений. Агітаційну війну на вулицях команда коміка теж розгорнула як перепалку в твіттері — встановлюючи свої білборди поруч з білбордами суперників: так поруч з порошенківським «Президент один!» з’явилося «І це я» Зеленського. Навіть вчорашній стадіонний баттл кандидатів запам’ятається як низка коротких звинувачень. «Я не ваш опонент, я ваш вирок», — сказав чинному президенту кандидат Зеленський.

Відверто стебати конкурентів Зеленський взагалі не соромився — і будучи коміком, заздалегідь обігравав на цьому полі «серйозних» політиків. У цьому сенсі він чимось схожий на стендапера і учасника команди «Saturday Night Live» Ела Франкена, який довгий час був сатириком і політичним коментатором, а в 2007 році пішов на вибори в сенат від штату Міннесота і несподівано виграв їх (у сенаті він пробув майже два терміни, до тих пір, поки не подав у відставку після численних звинувачень у неналежній сексуальній поведінці).

Голосування за Зеленського — або за вчителя Голобородька, якщо на те пішло, — мабуть, дещо говорить про кризу довіри до політичної верхівки. Але ніяк не менше воно говорить про те, що межа між шоу-бізнесом і політикою якщо не стерлася, то значно зрушилася — на користь шоу-бізнесу. Можна скільки завгодно називати потенційного президента України «віртуальним», але очевидно, що вибори тепер доводиться вигравати не тільки традиційними методами, а від сучасних політтехнологів потрібно ще й бути талановитими контент-менеджерами, що порушують правила гри.