Функціональна диспепсія: симптоми і терапія

Під медичним терміном «диспепсія» прийнято розуміти велику кількість різних зовнішніх симптомів, пов’язаних з проблемами шлунково-кишкового тракту, які обумовлені порушенням процесів перетравлення їжі. Звідси і назва, адже диспепсія в перекладі з грецької означає «проблеми з травленням».

Окремим різновидом всього комплексу порушень є функціональна диспепсія. Її ознаки: тупі або пекучі болі в районі черевної порожнини (так званого епігастрального трикутника). Крім дискомфорту, пацієнт відчуває почуття тяжкості і переповнення живота. Також можуть мати місце здуття кишечника, нудота, зжога і відрижка. При цьому в процесі діагностики не вдається виявити будь-яких органічних патологій (немає морфологічної або біохімічної причини).

Саме цим і відрізняється функціональна диспепсія, лікування якої має деякі особливості.

Розгляньмо ці питання більш детально.

Статистика захворювання

Проблеми з травленням — одне з часто зустрічаються порушень, що виникають у шлунково-кишковому тракті. Під час проведення різних статистичних заходів було встановлено, що із загальної кількості пацієнтів, які звертаються за допомогою до гастроентеролога, число людей, у яких діагностована функціональна диспепсія шлунка, становить близько 70%. У європейських країнах кількість населення, схильне до описуваної недуги, сягає 40%, а в державах Африки — понад 60%.

Незважаючи на те що функціональна диспепсія, симптоми якої дуже неприємні, доставляє відчутний дискомфорт людині, за допомогою до медичного фахівця звертається лише чверть постраждалих. При цьому в переважній більшості випадків діагностується саме функціональний, а не органічний вид захворювання.

У жіночої статі подібний стан зустрічається приблизно в півтора рази частіше.

Основний вік пацієнтів з даною проблемою — від 20 до 45 років. У осіб похилого віку ця дисфункція шлунково-кишкового тракту зустрічається набагато рідше. Замість неї виникають більш серйозні захворювання травної системи, які, тим не менш, володіють подібними симптомами.

Види порушення

Функціональна шлункова диспепсія, як ви вже зрозуміли, є не єдиним видом патології. Існує ще органічний її різновид. Зупинимося більш детально на відмінних ознаках кожної з них.

1. Органічна. Це порушення виникає в результаті виразки, різних захворювань підшлункової залози, жовчного міхура, а також інших органічних патологій.
2. Функціональна. З’являється при збоях в роботі м’язового шару шлунка і 12-перстної кишки (не викликаних захворюваннями), які тривають протягом 3 місяців протягом року. При цьому не повинен бути діагностований зв’язок болю з дисфункціями шлунково-кишкового тракту.

Класифікація небіологічної патології

Згідно з клінічною картиною протікання порушення, функціональна диспепсія шлунка може бути підрозділена на три підвиди:

• Язвенноподібна — характеризується больовими відчуттями в епігастральній області.
• Дискінетична — пацієнт відчуває дискомфорт у животі, який не супроводжується гострим болем.
• Неспецифічна — клінічна картина цього порушення має безліч симптомів (є нудота, випалювання, відрижка).

Провокуючі фактори

На відміну від біологічної форми, розгляд якої не є метою цього матеріалу, функціональна диспепсія у дітей і дорослих викликається нижчепредставленими причинами.

1. Проблеми з перистальтичною функцією м’язових волокон шлунка і дванадцятипалої кишки. До них належать:

   — відсутність розслаблення деяких відділів шлунка після потрапляння в нього їжі (так звана акомодація);
   
   — порушення циклу м’язових скорочень цього органу;
   
   — проблеми з руховою функцією анального відділу товстої кишки;
   
   — збої антродуоденальної координації.

2. Збільшена схильність стінок шлунка до розтягнення під час їжі.
3. Нездорове харчування, вживання у великій кількості чаю, кави, алкогольних напоїв.
4. Куріння.
5. Лікування за допомогою різних медичних препаратів (нестероїдних протизапальних засобів).
6. Психологічні стреси.

Деякі медичні працівники стверджують, що синдром функціональної диспепсії пов’язаний з виділенням великої кількості соляної кислоти в шлунково-кишковому тракті, проте в даний час достовірних доказів цієї теорії не існує.

Форми протікання патології

Розгляньмо зовнішні ознаки і внутрішні відчуття у хворого, характерні для описуваного порушення.

Язвеноподібна функціональна диспепсія, насамперед, характеризується гострими і тривалими болями, які з’являються в епігастральній області. Вони приймають яскраво виражений характер у нічний час або коли людина відчуває почуття голоду. Усунути дискомфорт можна за допомогою відповідних лікарських препаратів — антацидів. Больові відчуття стають інтенсивнішими, якщо пацієнт відчуває психоемоційний стрес, у нього можуть виникнути побоювання наявності якоїсь жахливої патології.

Дискінетична форма порушення (неразлива функціональна диспепсія) супроводжується такими симптомами, як раннє насичення, почуття переповнення шлунково-кишкового тракту, здуття черевної порожнини і нудота.

Що стосується неспецифічної диспепсії, то тут скарги людини складно класифікувати за тими чи іншими ознаками. Цей різновид патології можуть супроводжувати ознаки, специфічні для деяких інших хвороб, пов’язаних зі шлунково-кишковим трактом. Подібна картина ускладнює діагностику такого стану, як функціональна диспепсія шлунка. Лікування її призначається симптоматично.

Діагностика

Перше завдання, яке стоїть перед медичним фахівцем, — розмежувати між собою біологічну диспепсію і функціональну. Як правило, остання має місце в тому випадку, коли її симптоми проявляються у пацієнта без будь-яких зовнішніх видимих причин.

Для того щоб з упевненістю говорити про протікання у пацієнта саме функціонального розладу, потрібно встановити наявність трьох основних критеріїв:

• Має місце постійна (рецидивуюча) диспепсія — про це свідчать болі в галузі епігастрію, які тривають загалом протягом 3 місяців протягом року.
• Не виявлено слідів органічного порушення — встановити це допомагає ультразвукове дослідження, ендоскопія або інші клінічні та біохімічні процедури.
• Симптоми, що спостерігаються, не зникають після відвідування туалету, частота спорожнень і консистенція кала не змінюються — це дозволяє розмежувати диспепсію і синдром роздратованої товстої кишки.

Методи досліджень

Крім усього іншого, важливо виключити інші захворювання з симптомами, схожими на ті, якими супроводжується функціональна диспепсія шлунка. Лікування таких патологій може кардинально відрізнятися.

З цією метою проводяться наступні заходи.

1. Збір анамнезу. При первинній бесіді медичний фахівець повинен встановити, чи не страждає пацієнт від порушень, що супроводжуються ознаками диспепсії. Слід встановити характер протікання і дізнатися відчуття людини (чи є розпирання живота, відрижка, ізжога або больові відчуття). Важливо дізнатися, що приймала в їжу людина протягом останніх днів, а також чи зазнавала вона якогось лікування.
2. Огляд. Під час нього потрібно виключити можливість протікання порушень шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, а також патологій дихальних шляхів.
3. Здача аналізів. Зазвичай необхідні:

• загальний аналіз кала;
• вивчення спорожнень на предмет наявності в них слідів крові;
• аналізи крові;
• встановлення наявності деяких видів інфекцій.

4. Дослідження за допомогою різних медичних інструментів:

• езофагогастродуоденоскопія (більш звична назва — гастроскопія);
• вивчення шлунка за допомогою рентгенівського апарату;
• ультразвукове дослідження органів, розташованих у черевній порожнині;
• інші необхідні процедури.

План обстеження

Для того щоб функціональна диспепсія у дітей і дорослих була діагностована з максимальною точністю, лікарю необхідно дотримуватися певної послідовності дій.

Починати обстеження потрібно зі звичайного аналізу крові, а також встановлення її слідів у калі. Це дозволить виявити приховану кровотечу в шлунково-кишковому тракті.

Якщо є відхилення в тому чи іншому лабораторному дослідженні, слід підтвердити або спростувати можливий діагноз за допомогою інструментальних засобів (наприклад, ендоскопії). Якщо у пацієнтів, вік яких перевищує 50 років, встановлені небезпечні ознаки (блювота з кров’ю, червоний забарвлення спорожнень, лихоманка, анемія, сильне зменшення маси тіла), проведення термінової гастроскопії обов’язкове.

В іншому випадку (коли небезпечні симптоми не спостерігаються) рекомендується призначити так звану емпіричну терапію з використанням лікарських препаратів антисекреторної та прокінетичної дії. Лише після відсутності позитивної динаміки слід застосовувати інструментальні методи дослідження.

Однак у подібному підході є і прихована небезпека. Справа в тому, що багато фармакологічних засобів дають позитивний ефект і зменшують симптоми безлічі інших серйозних патологій (наприклад, ракових пухлин). Це сильно ускладнює своєчасну діагностику.

Лікування

Під час діагностики може бути встановлена органічна або функціональна диспепсія. Лікування першої направлено на усунення причин, що провокують захворювання. У разі останньої методи терапії розробляються індивідуально, враховуються особливості клінічної картини.

Основні цілі лікування:

• зменшення дискомфорту;
• усунення симптомів;
• попередження рецидивів.

Негайний вплив

Для позбавлення симптомів диспепсії застосовуються такі методи:

1. Дієта. При цьому не слід дотримуватися якихось суворих рекомендацій, достатньо просто нормалізувати харчування. Краще повністю відмовитися від продуктів, які насилу переробляються кишечником, а також грубої їжі. Доцільно харчуватися частіше, але є менше. Не рекомендується курити, вживати спиртні напої, пити каву.
2. Відмова від прийому певних лікарських препаратів. Мова в основному йде про нестероїдні протизапальні засоби, які мають сильний вплив на правильне функціонування шлунково-кишкового тракту.
3. Психотерапевтичний вплив. Як це не дивно, більше половини пацієнтів позбавляються від симптомів, якими супроводжується функціональна диспепсія, якщо в лікуванні використано плацебо. Таким чином, подібні способи боротьби з порушенням не тільки можливі, а й неодноразово доводили свою ефективність.

Лікарські засоби

Конкретні види фармакологічних засобів, що застосовуються для пацієнта, у якого виявлена функціональна диспепсія, визначаються індивідуально з урахуванням встановлених симптомів.

Зазвичай застосовується емпірична терапія, розрахована на один-два місяці прийому.

Будь-яких спеціалізованих методів боротьби з недугою і її профілактики в даний час не існує. Популярні такі види лікарських засобів:

• антисекреторні лікарські препарати;
• антациди;
• адсорбуючі засоби;
• прокінетичні таблетки;
• антибіотики.

У деяких випадках показані антидепресанти, які також здатні позбавити від симптомів небіологічної диспепсії.

Якщо діагностовано функціональну диспепсію у дітей, лікування має проводитися з урахуванням особливостей зростаючого організму.

Тактика боротьби

Тривалих за часом методів роботи з недугою сучасною медичною наукою не розроблено.

При рецидиві порушення доцільно використовувати лікарські засоби, які раніше вже довели свою ефективність під час позбавлення від симптомів диспепсії.

Коли тривалий прийом будь-яких таблеток не послаблює дискомфорт у пацієнта, рекомендується провести лікування альтернативними фармакологічними засобами.

Ув’язнення

Функціональна (як і біологічна) диспепсія — одне з хвороб, що часто зустрічаються. Незважаючи на уявну несерйозність, за наявності її симптомів відчутно знижується якість життя людини. Тому важливо вживати заходів, спрямованих на профілактику. Для цього потрібно лише дотримуватися правильного режиму харчування, виключати стресовий вплив на організм і повноцінно відпочивати.

Будьте здорові!