Спринтерський біг: наввипередки з вітром

В олімпійську легкоатлетичну програму входить 24 види чоловічих і 23 види жіночих дисциплін. Легкоатлети — найчисленніша команда на Олімпіадах. Але в легкій атлетиці є унікальні змагання на дистанції на 100 і 200 м — це спринтерський біг.

Забіг у таких змаганнях триває (на високому рівні) трохи більше 10 секунд — це більш обчислюється сотими частками секунди, а світове досягнення в бігу на 100 м, менше 10 сек. на 0,48 секунди. Середньостатистична людина за цей час встигне зробити вдих-видих, такий спринтерський біг. Трохи більше часу необхідно спортсменам для подолання двохсотметрової дистанції: висококласні бігуни долають її за 20 секунд, +/- 0,30 сек. Це зачаровують швидкоплинні змагання, що потребують особливих, фантастичних фізичних і морально-вольових зусиль.

Техніка спринтерського бігу пред’являє виняткові вимоги до фізичної підготовки спортсменів. Важливою умовою успіху в такому вигляді дисципліни, як спринтерський біг, є задатки, закладені в людині природою. Для спринтерів це в першу чергу здатність до високої частоти рухів ніг: швидкість складної і простої реакції у таких людей значно перевищує показники середньостатистичних жителів Землі. Але без здатності зосередитися на виконуваних діях, без вміння відключитися від усіх зовнішніх сигналів (тільки суддя на старті) домогтися високих результатів у спринті неможливо.

Спринтерський біг спортсменів, які біжать 100/200 метрів, відрізняється від техніки бігу середньовиків і стаєрів. Довжина кроку перевищує таку у стаєрів в 2 рази, частота рухів неймовірно висока, координовані рухи рук допомагають керувати своїм тілом. Тут виключаються зайві і необґрунтовані рухи: навіть стартувавши, спортсмени біжать у напівнахиленому (тулуб під кутом 45 градусів) положенні 15-20 м — так, штучно утримуючи свій центр тяжкості тіла, спортсмени можуть швидко набрати максимальну швидкість. Набравши швидкість, вони випрямляються і вже на максимальній швидкості мчать до фінішу. Спринтерський біг вимагає від спортсменів, крім швидкісно-силових зусиль, ще й високої частоти рухів ногами. Висококваліфіковані спортсмени здатні робити до 5,5 кроку в секунду, за яку вони долають близько 11 метрів дистанції.

У бігу на 200 метрів спортсмену, крім швидкісних якостей, потрібно вміння протистояти стомленню або швидкісна витривалість. Техніка ж якщо чим і відрізняється, так це тільки цілеспрямованим бігом по заокругленій біговій доріжці з нахилом тіла вліво, для утримання спортсмена на дистанції.

А яка непередавана атмосфера панує над стадіоном, коли на старт виходять команди естафетного бігу 4х100м! Те, що потім побачать глядачі, запам’ятається їм надовго: естафетні палички, скоординовані дії бігунів з однієї команди, неймовірна швидкість і напруження спортивного дійства.

Твердження, що королева спорту — легка атлетика, спринт підтверджує своїми королівським впливом на весь світ спорту.