Як не страждати від самотності

Прийміть свої почуття і не звинувачуйте за них ні себе, ні інших.

Перестаньте соромитися самотності

Мовчати про свої почуття небезпечно

Так склалося, що самотність сприймається суспільством як щось ганебне. І багато хто боїться того, що про них скажуть інші: назвуть їх необайничими, невдахами або дивними. Тому вони воліють зовсім не говорити про відчуття себе нікому не потрібними і відірваними від суспільства.

Іноді самотні люди відчувають складнощі через те, що вважають себе якимись неправильними або негідними спілкування. Адже «якщо у тебе немає друзів, то, швидше за все, з тобою щось не так». Тому вони воліють ні з ким не ділитися своїм справжнім «я».

Ця невпевненість перешкоджає встановленню відносин з іншими. Однак якщо ніхто не дізнається, які ви насправді, швидше за все, вам так і доведеться залишитися самотнім.

Неможливість відкрито говорити про свою самотність тільки погіршує проблему. Якщо ви засуджуєте себе за власне почуття, стає ще складніше робити будь-які кроки до зміни ситуації. Тому що до всього іншого ви починаєте судити себе за те, що не робите ніяких дій для вирішення головної проблеми.

Самотність не завжди правильно нами визначається

Насправді це відчуття не залежить від того, скільки у вас друзів. Воно зовсім не означає відсутність другої половинки або знайомих, з якими можна провести вихідні. Це внутрішнє відчуття. Хтось може просто рідко спілкуватися з іншими, а хтось постійно оточений людьми, але відчуває те ж саме.

Сотні і тисячі «друзів» у соціальних мережах зовсім не те ж саме, що людина, з якою приємно подивитися фільм або випити чашечку кави. Можна відчути глибоке почуття самотності, перебуваючи в компанії знайомих, з другою половинкою або старим другом, розуміючи, що ви не відчуваєте абсолютно ніякого зв’язку з цими людьми.

При цьому потрібно пам’ятати, що самотність — не усамітнення, коли вам хочеться побути наодинці з собою і отримати від цього задоволення.

Бути самотнім — означає не відчувати значущого зв’язку з іншими людьми і навколишнім світом.

Психолог Джон Качіоппо і популяризатор науки Вільям Патрік у своєму дослідженні Loneliness: Human nature and the need for social connection виділили три фактори, що впливають на те, наскільки самотньою людина себе почуває.

1. Вразливість до відсутності спілкування. У кожного є генетично обумовлена потреба в соціальній інтеграції, тому ваш рівень необхідної соціалізації буде відрізнятися від чийогось іншого. Тобто чим більшу потребу в спілкуванні ви відчуваєте, тим складніше її задовольнити і вище ризик почати відчувати себе самотнім.

2. Здатність керувати емоціями. Причому не тільки зовні, але і внутрішньо. Кожна людина страждає, коли її потреба в спілкуванні не задоволена. І якщо самотність триває занадто довго, вона може перерости в справжню депресію.

Те, наскільки добре вам вдається справлятися зі своїми почуттями, впливає на емоційний стан. Постійно в пригніченому настрої можна почати невірно тлумачити наміри інших людей. Починає здаватися, ніби вони намагаються уникати спілкування з вами, хоча насправді це не завжди так.

Потрібно вчитися приймати власне почуття самотності, не засуджуючи за нього ні себе, ні інших. І постійно шукати спосіб з ним впоратися.

3. Очікування та уявлення про інших. Якщо ви почуваєтеся нікому не потрібним, це зовсім не означає, що у вас немає здібностей до спілкування. Хоча, звичайно, в цьому випадку і бажання, і можливість їх використовувати будуть невеликі.

Самотнім часто здається, ніби вони роблять все можливе, щоб завести друзів і відчути зв’язок з кимось. Просто ніхто не відповідає їм взаємністю.

Зрештою такий самообман робить тільки гірше — починає проявлятися незадоволення. Люди, які страждають від самотності, стають схильні до звинувачень і негативної реакції на критику. Їх почуття виражаються в образі і гніві. І саме це найчастіше стає причиною того, що з ними перестають спілкуватися.

Деякі самотні люди мають соціальні страхи. Вони бачать небезпеку в інших, починають боятися критики і засудження збоку. Мова їх тіла видає невпевненість і страждання, які вони відчувають, а вираз обличчя здається іншим відштовхуючим. При цьому насправді вони можуть жадати спілкування, але не помічати того, що їх тіло транслює зворотне.

Всі іноді почуваються самотніми

Часто люди вважають, що їхня ситуація особлива, а почуття, які вони відчувають, ненормальні. Але всім хоч раз доводиться відчувати самотність: звичайний переїзд, випуск зі школи або інші життєві зміни.

Нещасна людина часто зосереджується не на тих людях, які перебувають у схожій з нею ситуації, а на тих, хто в даний момент від неї не страждає. Тимчасове почуття самотності можна назвати частиною нашого життя. Все тому, що люди — істоти громадські. І більшість з нас цінує любов, близькість і соціальні зв’язки вище, ніж, наприклад, багатство і славу.

Самотність є корисною

Дослідження The neural bases of social pain: Evidence for shared representations with physical pain, проведене за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (МРТ), показало, що коли ви страждаєте від нестачі спілкування, активується та ж область мозку, яка відповідає за емоційні сигнали, що сприймаються ним при фізичному болі.

Подібно як фізичний біль захищає людей від небезпек, самотність — соціальний біль — уберігає від ризику відокремитися від суспільства. Вона підказує, що час якось змінити свою поведінку або почати приділяти більше уваги відносинам з важливими для вас людьми.

Якщо цей біль існує довгий час, він може стати хронічним. І просте спілкування тут вже не допоможе.

Не засуджуйте себе

1. Перестаньте засуджувати свої почуття. Це головне. Звинувачувати і лаяти себе за них неефективно і неправильно. Відчувати себе самотнім, не маючи серйозних і значущих відносин, — це нормально.

2. Усвідомте, що ваша проблема не виняткова. Сьогоднішнє мобільне товариство знаходиться в постійному русі, і це ускладнює встановлення і підтримання відносин. Саме прийняття того, що самотність — частина людського стану, допоможе знайти енергію на його подолання.

3. Пам’ятайте, що на самоті не завжди винні ваші комунікативні навички. Навіть якщо ви чудово вмієте спілкуватися, часом може бути нестерпною сама думка про те, щоб вилізти зі своєї нори назустріч людям. Самотність призводить до депресії і бажання ізолюватися.

4. Проаналізуйте своє дитинство. Самотність, яку ми випробували в школі або дитячому садку тісно пов’язана з тим, що ми переживаємо в дорослому житті, і тим, як до цього ставимося.

Ми можемо відчувати себе непотрібними через те, що отримували мало любові в дитинстві. Іноді проблему посилює дискримінація і негатив з боку інших людей через будь-які фізичні або психологічні особливості.

Часто самотність починається з боротьби за друзів у школі, глузувань, з того, що просто було ні з ким поговорити на обіді або пограти на дитячому майданчику. Навіть відмінності в інтересах — наприклад, всі любили відеоігри, а ви футбол — теж ведуть до відділення від групи. А може, в дитинстві у вас був один єдиний найкращий друг, який поїхав, або ви з ним посварилися.

Одного єдино вірного шляху до швидкого позбавлення від самотності немає. Але ці загальні правила працюють. І головне з них — приймати себе і свої почуття.