Життя Чекліст: 5 ознак, що ви занадто критичні до себе

Вміти бачити свої промахи з боку і визнавати помилки, бути критичним до своїх вчинків — це, безсумнівно, важлива якість. Якщо, звичайно, воно не переходить межу, за якою починається самоїдство і нездатність радіти своїм успіхам. Розповідаємо про ознаки, які допоможуть зрозуміти, що ви ставитеся до себе занадто жорстко. Пам’ятайте, що не варто боятися звернутися до фахівця, якщо ви відчуваєте, що змінити ситуацію своїми силами не виходить — а голос внутрішнього критика як і раніше залишається занадто гучним.

1

У разі невдачі внутрішній голос промовляє: «Так тобі і треба!»

Як варіант: «А що ти хотів (а?)», «Що ти про себе уявив (а)?», «Не варто було і розраховувати на успіх». Загалом, до засмучення від невдачі додаються інші важкі почуття: сором, вина, відчуття власної неспроможності і навіть страх.

Чому так відбувається? Часто цей «внутрішній голос», яким ми розмовляємо з собою, — голос наших батьків, так вони реагували на наші і свої власні невдачі. Багато батьків і матері висловлювали це словами («А де була твоя голова?», «А я тобі говорив!», «Раніше треба було думати!»), деякі — демонструючи розчарування, холодність або надмірно тривожилася за кожну двійку і подряпину на коліні.

Таке ставлення до невдач не відповідає масштабу ситуації: помиляються і провалюються абсолютно всі, це нормальна частина життєвого досвіду. Відчувати ще й сором за те, що вам не пощастило в якійсь справі, — це означає кожен день лаяти себе за абсолютно природну ситуацію. До того ж така реакція робить будь-яке навчання менш ефективним і заважає нам адаптуватися до навколишнього реальності. Сорому і страху ми намагаємося уникати всіма способами — а значить, в таких випадках постараємося уникати і нового досвіду, можливості потрапити в нові кола спілкування та інших ситуацій, де потенційно можна провалитися.

2

Досягнення в житті розбиті на «номінації» — і завжди виграють інші

Ви займаєтеся спортом, але колега все одно спортивніша за вас. Вам подобається, як ви виглядаєте, але те, як виглядають ті дві подруги, подобається певно більше. А ще одна з них більш ерудована, ніж ви, і її смак подобається вам більше власного, і так далі. Ви порівнюєте одну (або одного) себе з десятком людей: за зовнішнім виглядом — з самими, з вашої точки зору, красивими, в області кар’єри — з найуспішнішими (до того ж нерідко з тими, у кого були інші стартові умови в житті), в області спорту — з тими, хто займається ним вже багато років, не маючи протипоказань зі здоров’я, тощо.

Насправді це «змагання» — просто-напросто жорстоке поводження з собою, тому що ви свідомо програєте. Ви не можете перевершити десяток людей у всіх їх найсильніших якостях, і чекати цього від себе безглуздо, виходить, що ви лаєте себе за те, що природно — замість того, щоб концентруватися на тому, що вже виходить у вас добре.

3

Відсутність успіху прямо зараз ви прирівнюєте до провалу

Виходить так — щоб стояти на місці, вам доводиться дуже швидко бігти. Налягла на кар’єру — закинула спорт і друзів, зайнялася творчістю — мало заробляю, пішла в декрет — взагалі більше ні на що часу не залишається. При такому підході складно радіти успіхам: завжди гложе думка, що в інших сферах «недопрацьовано».

У вас може бути дуже багато бажань, але сили, час, гроші та інші ресурси кінцеві. Неможливо одночасно бути прекрасним батьком, працювати на повну ставку, кілька разів на тиждень активно займатися спортом і кожен день дізнаватися щось нове. І це абсолютно нормально: якщо зараз ви зосереджені на чомусь одному, ніхто не має права дорікати вам за те, що «провисли» інші сфери. Добре б, щоб і ви не корили себе за це.

Плюс не всіх поставлених цілей, навіть якщо ви активно працюєте над тим, щоб досягти їх, можна досягти негайно. Наприклад, «виправити здоров» я «- це кілька місяців, а іноді й років. Навчитися говорити абсолютно незнайомою мовою можна за рік або два, але навряд чи за місяць. І якщо весь цей час ви будете відчувати себе «неповноцінним» або «неповноцінною», це просто означає, що рік або два ви проведете в абсолютно марному самоїдстві.

4

Ви нечутливі до похвали, зате звертаєте багато уваги на критику

Вважається, що ми реагуємо на негативні стимули в середньому сильніше, ніж на позитивні — тому якщо ви почуєте одну похвалу і одне критичне зауваження і останнє зачепить вас більше, в цьому немає нічого дивного. Але якщо в потоці похвал і схвальних відгуків ви вихоплюєте один-єдиний негативний, а потім довго переживаєте і навіть не можете перемкнути увагу на те, скільки людей оцінили ваш успіх, — мабуть, планка критичності у вас сильно вище середнього.

Зазвичай, виявивши в собі це, люди починають лаяти себе ще й за «недостатньо позитивне мислення». Постарайтеся цього не робити. Такі реакції неможливо регулювати силою волі — ви робите так не тому, що ви «сумна» людина, яка в усьому бачить темні сторони. Частково це залежить від типу нервової системи, почасти — формується в дитинстві. Якщо на невдачі батьки реагували спокійно і з гумором, а успіхи цінували — людина буде любити похвалу, а критику сприймати більш спокійно. Але якщо за будь-які записи червоною ручкою в щоденнику ви отримували догану або запотиличник, а п’ятірки і виграні змагання сприймалися як належне, не дивно, що психіка звикла в будь-якій критиці бачити загрозу.

У дорослому віці можна спробувати потроху «зрушувати» цей фільтр у бік того, щоб довіряти похвалі і приємним відгукам. Але для цього потрібно кілька речей. По-перше, потрібно багато терпіння і співчуття до себе. Не «Знову я перетворився на сумну какашку! Коли ж це скінчиться? «, а» Як шкода, що критика так сильно мене зачепила, вона й справді була неприємною. Але я пам’ятаю, що деякі люди поводилися інакше і підтримали мене «. По-друге, потрібно забезпечити собі безпечне середовище. Якщо у вас дуже конкурентна і токсична атмосфера на роботі, в ході інтриги, а колеги з сусіднього відділу можуть підставити, не помічати недоброзичливців і звертати увагу виключно на позитив буде не найбезпечнішою стратегією. Якщо в дружніх або романтичних стосунках присутнє регулярне емоційне насильство, то не помічати його і звертати увагу на хороше теж небезпечно.

5

При найближчому розгляді успіх завжди меркне

Всі блискучі досягнення, про які ви мріяли, в реальності виявляються порожньою ялинковою іграшкою: і блищить не так вже яскраво, і радості ніякої. Знову ж так відбувається не тому, що ваших успіхів недостатньо. Часто люди, які себе так почувають, навпаки, захоплюють оточуючих своєю завзятістю і дійсно вражаючими результатами у всьому, за що беруться. Але самі вони, на жаль, не здатні розгледіти свій успіх і порадіти йому.

Так виходить тому, що почуття гордості за себе, відчуття, що їх успіх заслужений, у них поки заблоковано, або навіть надломлено. Зазвичай сімейна історія таких людей — це історія побутового насильства, неповаги до їхніх почуттів, нерідко з дитинства і протягом усього життя. Цілком ймовірно, що вони росли в сім’ї, що живе за моделлю виживання: довгострокові плани, амбітність, поступовий розвиток не цінувалися, а удачею вважалося мінімальне забезпечення базових потреб. Умовно, нікого не хвилювало, що дитина сьогодні блискуче зробила доповідь з історії, тому що дорослі були стурбовані питанням, чи буде в цьому місяці достатньо грошей на їжу. В таких умовах від дитини потрібно бути «зручним» прямо зараз і не заважати дорослим виживати. Ніхто не вчить його радіти якимось успіхам, тому що цих успіхів часто ніхто не помічає.

Щоб відновити почуття законної гордості за себе, здатність радіти досягнутому, потрібна довга і копітка робота. Допомагає співчутливе і співчутливе ставлення до себе, поступова відмова від постійних внутрішніх «стусанів» і принижень. Добре допомагає переглянути сімейні установки: чи дійсно неуважне і критичне ставлення до себе допомогло комусь досягти успіху? Наскільки ефективною була модель виживання, прийнята в сім’ї (тим більше що часто вона зберігається і тоді, коли реальної необхідності виживати вже немає, а ситуація стала більш комфортною)? Чи правда почуття сорому і страху мотивує, а радість, гордість і заслужений відпочинок — це блаж?