Життя Чим домашня сварка відрізняється від аб’юза: 5 важливих пунктів

У розмові про різні прояви домашнього, партнерського насильства часто з’являється такий аргумент: «Лаятися — нормально, ніякі відносини не можуть бути ідеальними». З цим висловлюванням важко посперечатися, проте критично важливо вміти відокремлювати сварку та й взагалі будь-яку конфліктну ситуацію між партнерами від, власне, проявів домашнього насильства. Хоча з боку може здатися, що їх природа однакова, це твердження неправильно: сварка передбачає вирішення конфлікту, вона кінцева, тоді як домашнє насильство — це демонстрація влади одного партнера над іншим, яка може тривати вічно.

Одні сварки можуть бути важчими за інших, треті тільки здаються такими. У цій ситуації, як розповідає психолог Карина Зінченко, можна точно визначити одне: якщо в одного з партнерів є схильність до абьюзивної поведінки, то конфлікти в парі можуть прискорити його прояви — і ні про яке вирішення проблем тут говорити вже не вийде. Чим ще сварка відрізняється від проявів насильства? Розбираємося в непростому питанні.

1

Конструктивна складова

Сварка — це нормальна складова будь-яких людських відносин. Партнери можуть посваритися з будь-якого приводу: причиною для конфлікту може бути і невимита кухоль, і зрив домовленостей. Карина Зінченко зазначає, що сварки нормальні ще й тому, що вони — частина процесу притирання партнерів, вони допомагають людям зблизитися, дізнатися один одного краще і, нарешті, прояснити спірні моменти. Психолог відзначає важливу деталь: у сварки, навіть мінімальної, може бути причина, в той час як причини домашнього насильства — крім бажання аб’юзивного партнера поводитися відповідним чином — немає і бути не може.

Важливо розуміти, що сварка сварка ворожнеча — і те, що ми можемо вважати конфліктами, такими не будуть. «За деякими з них можна визначити дисбаланс влади, який в теорії може призвести до насильницьких проявів: він в такому випадку оголює важливі проблеми «, — розповідає Карина Зінченко. Наприклад, якщо конфлікт з’являється через прагнення одного партнера контролювати життя іншої людини. Читання листувань у телефоні, встановлення нереалістичних «правил» і «стандартів» поведінки для одного з партнерів при його опорі такому явному порушенню кордонів складно вважати «рядовим» конфліктом. Ці та подібні ситуації не можна пускати на самоплив в надії, що «все як-небудь саме»: вони сигналізують про те, що у відносинах двох людей є абьюзивна складова.

2

Системність

Системність — важливий пункт, який характеризує саме домашнє насильство. «Як правило, якщо пари лаються, то вони все одно приходять до якихось домовленостей, навіть якщо їм не вдалося це зробити з першого разу. У будь-якому випадку у них з’являється менш конфліктний спосіб вирішення проблем, вони навчаються домовлятися «, — говорить Карина. Експертка додає, що по одному випадку складно визначити, з чим ви маєте справу, з конфліктом або абьюзивною поведінкою — але тільки якщо конфліктуючий партнер з позиції влади не застосовує явні методи емоційного, фінансового або фізичного насильства.

Сварки можуть відбуватися час від часу, в цьому немає великої проблеми, але у випадку з домашнім насильством можна помітити, як одна фаза змінює іншу. Іншими словами, коли ми помічаємо повторення певних набоїв поведінки з боку партнера, то можемо говорити про цикл насильства: до сварок він вже не має відношення. «Якщо нічого не виправляється, а проблема не вирішується, то це може бути сигналом дисбалансу влади, а він у свою чергу може призвести до аб’юзу», — додає психолог.

3

Відсутність компромісів

Сварка може протікати емоційно, а партнери, лаючись, можуть поводитися емоційно, можуть висувати звинувачення. У процесі сварки партнери можуть демонструвати різні стратегії поведінки: хтось може уникати важкої розмови, хтось, навпаки, прагне вирішити проблему якнайшвидше. Але як би там не було, саме пошук спільного рішення, можливо, компромісу або плану дій — кінцева мета сварки, яка забезпечить комфортне спілкування всім сторонам.

Жодного рішення в ситуації насильства, крім виходу з абьюзивних відносин і роботи з терапевтом для всіх учасників процесу, при цьому немає, розповідає Карина Зінченко. «Один партнер просто пригнічує волю іншого і чекає іншого зручного випадку, щоб продемонструвати свою владу. Про який-небудь компроміс мови просто не йде «, — додає психолог.

4

Почуття страху

У ситуації насильства в одного з партнерів завжди більше ресурсів; нарешті, він може бути просто фізично сильнішим. Автором аб’юзу зазвичай стає той партнер, якому теоретично простіше вийти з відносин. У цьому контексті Карина Зінченко так відрізняє сварку від аб’юза: якщо партнери в конфлікті рівні, якщо вони можуть проявляти емоції однаково, якщо їм у цей момент не страшно за власну безпеку, то ми можемо говорити про сварку. Переживати або навіть боятися за відносини нормально, а от відчувати страх за те, що вас можуть вдарити, — ні.

«Якщо в одного з партнерів були батьки, які постійно сварилися, то він може боятися сварок, навіть якщо його або її партнер не робить нічого страшного. У нормальних відносинах, де пара може домовлятися, цей страх мінімізується за рахунок збільшення довіри, цей тригер може перестати працювати. Зворотну ситуацію ми спостерігаємо при домашньому насильстві: конфліктні ситуації будуть тільки провокувати внутрішні переживання, почуття страху, буде ретравматизація «, — пояснює Карина.

5

Почуття провини

Те ж саме можна сказати про почуття провини: воно нормальне, якщо ви усвідомлюєте, що зробили помилку, — але абсолютно ненормально, якщо вам раз за разом, з ситуації в ситуації вселяють, що відносини не виходять з вашої причини, що ви повинні виправлятися, що тільки ваше «виправлення» — запорука продовження відносин.

«У такій ситуації другий партнер відчуває владу, а це може запустити абьюзивний механізм», — говорить Карина Зінченко. — Якщо у вас з’являється думка, що вам потрібно постійно щось виправляти, щоб догодити партнеру, то це може бути сигналом не рядової сварки, а домашнього насильства «.