Життя Інклюзивне або нейтральне: Що пропонують зробити з гендером у мовах світу

Ініціатива влади Ганновера щодо введення гендерно-нейтральної мови в офіційних документах в черговий раз змушує задатися питанням: чи можна домогтися гендерного паритету в мовах, де нерівність вкоренилася на базовому, граматичному рівні? І якщо можна, то якими способами? Якщо нова мова має відповідати запитам нового часу, то в чому саме полягають ці запити? І чи не призведе скороспіла уніфікація мови до того, що вона буде звучати занадто неприродно і офіціозно, чого побоюються противники нововведень?

Гіпотеза Сепіра — Ворфа про те, що структура мови впливає на сприйняття світу, залишається гіпотезою — обговорюваною і критикованою. Але навіть у тих, хто згоден з нею, є два різних підходи до того, як домогтися гендерної рівності в мові. Одні виступають за гендерно-нейтральну мову — тобто таку, де саму згадку гендера буде зведено до нуля (крім тих випадків, коли вона дійсно має значення). Інші вважають, що мова повинна бути гендерно-інклюзивною — тобто зробити видимими всіх, у тому числі небінарних людей з третім гендерним маркером (він же X, іноді не цілком коректно званий «третьою підлогою»). Вони виглядають взаємовиключними, хоча на практиці можуть комбінуватися: вживання нейтральної мови в офіційних документах не суперечить ідеї інклюзивності в мові повсякденній. Але і це потенційна двомовність — питання для великої дискусії.

Сама по собі безгендерність мови — не те щоб принципово недосяжний горизонт. У лінгвістиці знайдеться достатньо прикладів гендерно-нейтральних мов, від фінно-угорських до австронезійських, де пологи швидше уточнюючі і в промові без них обійтися можна.

Зовсім інша справа — мови німецької та італійської гілок, де гендерний поділ вшито навіть не на рівні позначення професій і соціальних ролей маскулінітивами і фемінітивами, а на рівні повсякденно вживаних займенників. У них історичне домінування чоловічого роду помітно навіть у займенниках множинного числа: так, наприклад, чоловіче «ми» у французькій та іспанській йде за замовчуванням для позначення компанії змішаного гендерного складу або абстрактного «ми» невстановленого кола осіб.

Кому неологізми дійсно необхідні, так це людям з третім гендерним маркером, які на рівні повсякденної лексики залишаються невидимими

Прихильників гендерної рівності в мові це дратує. В Іспанії члени партії «Подемос» закликали частіше використовувати жіноче «ми» («nosotras») замість чоловічого («nosotros»). У Франції зі схожою пропозицією виступив секретаріат у справах рівності жінок і чоловіків, наполягши на заміні множинного чоловічого числа (приклад: «citoyens», «громадяни») універсальним жіночо-чоловічим («citoyen· ne· s», щось на зразок «громадян _ ки»). Не всі пропозиції знаходять підтримку на вищому рівні — більше того, прем’єр-міністр Франції Едуар Філіп заборонив використовувати гендерно-інклюзивну мову в офіційних документах. Водночас ООН дотримується політики гендерної інклюзії в шести своїх офіційних мовах.

Разом з тим експерименти з впровадження гендерно-нейтральної мови тривають. І, можливо, цікавіше за все ті, що проводяться в специфічних середовищах, де гендерні упередження найбільш сильні. Так, наприклад, у грудні 2017 року стало відомо, що службовцям Британських збройних сил рекомендували утриматися від вживання гендерно-пофарбованої лексики. Так «mankind» («людство») порадили замінити на «humankind», «forefathers» («предки») — на «ancestors», угоду «man in the street» (у значенні «звичайна/випадкова людина») — на «average person/citizen», «best man for this job» («найкращий кандидат») best «berspest», best «, best», best «, best», «»,, best «»,, «»,, best «»,, «»,, «»,, «»,, «»,, «», B«, »«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »B«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »«,, »mAn«,, »«,, »«,, »mAn«,, »mananan Цей приклад показує, що для гендерно-нейтральної мови далеко не завжди потрібні неологізми — іноді достатньо простих синонімів.

Кому неологізми дійсно необхідні, так це людям з третім гендерним маркером, які на рівні повсякденної лексики залишаються невидимими. Для зміни ситуації пропонуються все ті ж два підходи: нейтралітет та інклюзивність. У шведській мові ввели гендерно-нейтральний займенник «hen» на додаток до «han» («він») і «hon» («вона»). Прихильники гендерно-нейтрального іспанського наполягають на узаконенні закінчення множинного числа «-es» — замість чоловічого «-os» і жіночого «-as». Англійське «them» використовується для позначення людей з третім гендерним маркером, в той же час його в якості нейтрального єдиного числа, за твердженнями лінгвістів, англійські автори використовували регулярно щонайменше з XVI по XIX століття.

Очевидно, що гендерний баланс у мовах залишається полем битви низових ініціатив, офіційних приписів і експериментів, які дуже сильно залежать як від граматичних особливостей, так і історичного багажу. Ось тільки останній, всупереч поширеній омані, не завжди захищає перекіс у бік маскулінітивів.