Здоров’я Від сяйва до старіння: Як гормони і шкіра впливають один на одного

Ендокринна система — це не тільки залози внутрішньої секреції, але й окремі клітини, що синтезують гормони і гормоноподібні речовини. Ці клітини (ми розповідали про них раніше) називаються APUD і розсіяні по всьому організму — є вони і в шкірі. Так шкіра виявляється не тільки мішенню для впливу гормонів, але і самостійним ендокринним органом. Розбираємося, які гормональні процеси відбуваються в шкірі і як гормони впливають на її стан.

Двосторонній процес

Тим, що ендокринна система може впливати на стан шкіри, нікого не здивуєш. Шкіра чутлива до гормонів надниркових, гіпофізу, щитоподібної залози, статевих желез — вони регулюють синтез меланіну, зріст волосся, секрецію кожного сала, ділення клітин і синтез колагену. Але і сама шкіра — орган, який бере активну участь в ендокринній регуляції. Тому те, що з нею відбувається (наприклад, хвороба або опік), може позначатися на рівнях гормонів. У шкірі виробляються гормони, які регулюють роботу інших желез, у тому числі надниркових, контролюють вироблення кожного пігменту, володіють знеболювальним і антистресовим ефектом. Крім того, в шкірі відбуваються важливі перетворення одних речовин в інші — наприклад, тестостерон перетворюється на дегідротестостерон, андрогени — в естрогени, тироксин — на трийодтиронин.

Андрогени і акне

У шкірі є ферменти, які беруть участь у метаболізмі статевих гормонів. Це означає, що навіть якщо в крові їх кількість в нормі, в шкірі через брак таких ферментів рівень гормонів може відхилятися від бажаного. Це швидко позначається на її стані — саме тому вона так змінюється в періоди гормональних перебудов на кшталт пубертата або менопаузи, при ендокринних захворюваннях або після хірургічного видалення статевих желез.

Андрогени, які традиційно називають чоловічими статевими гормонами, вносять внесок у розвиток облисіння, себореї та акне. Так відбувається, оскільки через них відмирають волосяні фолікули на голові і посилюється вироблення кожного сала. Сальні залози дуже чутливі саме до андрогенів — вони активуються, якщо тестостерону стає в надлишку. Так кожного сала стає більше, воно змішується з ороговілими чешуйками шкіри і закупорює пори — в результаті і утворюються чорні точки і комедони. Одночасно можуть з’явитися сприятливі умови для зростання бактерій, що викликають акне — Propionibacterium acnes.

Таке може статися не тільки у підлітків, а й дорослих, наприклад, у другій фазі менструального циклу. Перед місячними в організмі підвищується рівень стероїдних гормонів — попередників тестостерону, — вони і запускають процеси, що призводять до висипу на обличчі. Так що хоча зі скаргами на акне часто звертаються до дерматолога, в деяких випадках допомогти може саме ендокринолог.

Ще андрогени впливають на волосяні цибулини. Щоки і віскі, ділянка над верхньою губою і підборіддя, груди, нижня частина живота, внутрішня поверхня бедер, спина і гомілки — зони, де оволосіння залежить від рівня андрогенів. При їх надлишку у типової жінки може розвинутися гірсутизм, коли волосся на обличчі і тілі росте за типово чоловічим типом, або андрогенна алопеція, коли випадає волосся на голові. У чоловіків така алопеція вважається фізіологічним станом, у жінок — ознакою ендокринного порушення. Симптоми гіперандрогенії (акне, себорея, гірсутизм) відзначаються у 10-30% жінок.

Як змінюється шкіра під час менструального циклу

На шкірі може позначитися порушення вироблення естрогенів, зазвичай званих жіночими статевими гормонами: при їх дефіциті прискорюються процеси старіння, починають активніше рости волосся в гормонозалежних зонах, а при надлишку може посилитися пігментація. Але на стан шкіри впливають і коливання рівнів гормонів, пов’язані з менструальним циклом.

Менструальний цикл ділиться на дві фази: фолікулярну і лютеїнову. У першу, фолікулярну, фазу фолікул, що містить яйцеклітину, поступово дозріває і починає готуватися до овуляції. У цю фазу рівень естрогенів поки ще низький, а андрогени, навпаки, знаходяться на піку. Шкіра під впливом останніх стає жирнішою, може загостритися акне. Але фолікули яєчників продовжують рости і починають виробляти естрогени — в цей момент в шкірі підвищується синтез гіалуронової кислоти, яка робить її зволоженою і упругою. Нарешті, в середині менструального циклу гіпофіз починає виробляти лютеінізуючий гормон — гормон овуляції. Фолікул спершу максимально округлюється, а потім лопається, і з нього виходить яйцеклітина. У цей час шкіра обличчя виглядає найбільш сяючою.

Відразу після овуляції настає друга фаза — лютеїнова, яка триває до початку наступної менструації. У цю фазу в яєчнику, на місці фолікула, утворюється жовте тіло, яке виробляє прогестерон. Цей гормон сприяє затримці рідини — так що до початку менструації може збільшитися вага, а обличчя — виглядати набряком. Епідерміс при цьому стає більш пухким, шкіра, щоб захиститися, виробляє підвищену кількість себума, і знову можуть проступити прищі. Якщо запліднення не відбувається, то жовте тіло виснажується і гине, рівень прогестерону знижується разом з ним, а цикл починається знову.

За словами лікаря-дерматолога і косметолога клініки РОШ Інни Цвєткової, при плануванні процедур можна враховувати фазу циклу — наприклад, больова чутливість часто підвищена в лютеїновій фазі (за 5-7 днів до початку менструації) і під час менструації. У цей період підвищується крихкість судин і кровоточивість, вище ризик синців. Увечері больовий поріг і здатність шкіри до відновлення дещо знижуються. Безумовно, больові відчуття залежать від загального стану, рівня стресу і втоми. Єдиних правил для всіх не існує, але краще проводити втручання на тлі загального благополуччя, а в ідеалі — ще й у фолікулярній фазі циклу і в денні години.

Правда, ці правила не діють, якщо пацієнтка використовує гормональні контрацептиви — в такому випадку менструальний цикл відсутній і рівні гормонів не коливаються, а значить, і залежності больової чутливості від фази циклу не буде. Самі по собі контрацептивні препарати часто балансують стан шкіри, усувають прояви акне і гірсутизму. Але призначати їх повинен гінеколог-ендокринолог, який врахує всі аспекти.

Що відбувається після менопаузи

Процеси старіння шкіри пов’язані, зокрема, з впливом ультрафіолету і сили тяжкості, але в період менопаузи з’являється важливий додатковий фактор — зниження рівня естрогенів. Одночасно підвищуються ризики серцево-судинних захворювань або переломів кісток — на їх тлі старіння шкірі часто не сприймають всерйоз, тим більше що воно здається закономірним. Але важливо розуміти, що процеси в шкірі відображають те, що відбувається в інших тканинах, залежних від впливу гормонів — тобто шкіра може служити індикатором здоров’я в цілому.

У жінок у шкірі, особливо особи, ніг і геніталій, дуже багато рецепторів до естроген — і через нестачу останніх відбувається так зване менопаузальне, або гормональне, старіння. Виражається воно в витонченні шкіри, розпаді волокон колагену та еластину, порушуються процеси оброгування і приголомшування епідермісу. Пригнічується синтез колагену і гідрофільних глікозаміногліканів — речовин, що надають шкірі гладкість і пружність і допомагають їй підтримувати контур обличчя. Якщо естрогенів стало менше, а андрогени як і раніше активні, то шкіра стає жирнішою, може з’явитися акне або волосся на обличчі.

Естрогени частково регулюють зростання капілярів у шкірі — при їх дефіциті кровотік знижується, а в шкіру надходить менше кисню і поживних речовин. Вона стає тоншою, а через підвищену втрату вологи — і суші; з’являються зморшки, змінюється пігментація, порушується синтез ліпідів. Щоб виключити ефекти фотостаріння, було проведено гістологічний аналіз зразків шкіри живота (вона рідше буває під сонцем). Виявилося, що вміст колагену I типу в шкірі знижується починаючи з сорока років, але особливо різко — після настання менопаузи: на 30% у перші п’ять років, а потім — на 2,1% на рік. З віком розташування колагенових волокон стає все менш упорядкованим — і це призводить до появи спочатку поверхневих, а потім і глибоких зморшок.

При змінах шкіри, пов’язаних з менопаузою, дуже ефективна гормональна замісна терапія, тобто препарати естрогенів. Вони знижують жирність шкіри, зменшують прояви акне, пригнічують ріст волосся на обличчі, надають шкірі упругість, уповільнюють процеси старіння, усувають сухість. Але ці препарати не призначаються виключно через невдоволення зовнішнім виглядом шкіри — показання до них дещо серйозніші. Така терапія повинна бути призначена, якщо жінку турбують припливи, пітливість зі змінами настрою і порушенням сну. Інші свідчення — часті цистити, порушення утримання сечі, сухість і свербіж в області вульви і погіршення сексуального життя, остеопороз або високий ризик його розвитку, передчасна, рання або хірургічна (видалення яєчників) менопауза.

Ще один варіант, що допомагає поліпшити стан шкіри, коли для менопаузальної гормональної терапії немає показань, — це місцеві препарати дегідроепіандростерону (ДГЕА). Ця речовина — попередник стероїдних статевих гормонів, який перетворюється на андрогени та естрогени під дією ферментів. У шкірі ці ферменти є, так що ДГЕА стає місцевим джерелом естрогенів. Препарати ДГЕА в концентрації 0,3% наносяться на шкіру і підвищують вироблення колагену, знижують активність ферментів, руйнують білки, трохи збільшують вироблення себума — в результаті дермальний шар стає щільнішим, а епідерміс — більш зволоженим.

Часто говорять про фітоестроген — речовини рослинного походження, кілька схожих на естрогени за структурою. Вони містяться в червоному наклепі, сої, люцерні, льоні, солодку, червоному винограді і хмелі. Правда, в даний час немає ніяких доказів їх гормоноподібної дії. Дослідження проводилися або на тваринах, або у вкрай маленьких групах людей і були нетривалими. Але не було виявлено і побічних ефектів, так що шкоди ці речовини не завдадуть.

Інна Цвєткова зазначає, що багато косметологічних процедур (наприклад, пілінги і шліфовки) засновані на дозованому пошкодженні шкіри і її подальшому загоєнні. Якщо процеси загоєння порушені через дефіцит естрогенів у постменопаузі — важливо задуматися, чи доцільно взагалі проводити процедуру; можливо, спочатку потрібно скоригувати нестачу естрогену гормональною терапією або місцевими препаратами ДГЕА.

Мелатонін і циркадіанні ритми

Добові, або циркадіанні, ритми є у всіх живих організмів — вони допомагають адаптувати фізіологію і поведінку до дня і ночі. У людини за добу відбувається не тільки зміна сну на пильнування — змінюється харчова поведінка, секреція гормонів, артеріальний тиск, температура тіла. Шкіра — не виняток. Такі параметри шкіри, як температура, бар’єрні властивості, мікроциркуляція, чутливість до болю, свербіння, вироблення себума, pH, змінюються залежно від часу. Так, у типових жінок шкірна мікроциркуляція досягає свого піку вночі. Виробництво себума максимально опівдні, pH шкіри вночі знижується (стає кислішим), а вдень підвищується. Температура шкіри змінюється протягом доби, при цьому на обличчі вона досягає максимуму рано вранці. Відновлення пошкоджень шкіри сповільнюється з 20:00 до 23:00, а до третьої години ночі, навпаки, досягає піку.

Подібний годинниковий механізм є у всіх типів шкірних клітин, але найбільш виражений — у клітин волосяних фолікулів, у так званій вторинній паростковій зоні. Це клітини, які першими активуються, перш ніж почне формуватися стрижень волосся; активність циркадіанних клітин волосяних фолікулів досить точно повторює періоди бадьорювання і сну конкретної людини.

Відомо, що у диких ссавців є сезонність зростання волосся — вона залежить від активації генів, що регулюють циркадіанні ритми. Певні зміни волосся (сивина і випадання) — поширені симптоми старіння у ссавців. Пов’язавши всі ці дані, вчені запідозрили, що циркадіанні гени можуть брати участь не тільки в регуляції добових ритмів. Вони залучені в такі процеси, як репарація ДНК або регуляція накопичення активних форм кисню в клітинах — а значить, є ймовірними учасниками процесу старіння.

При порушеннях сну або роботі в нічну зміну активація циркадіанних генів збивається, і це позначається на здоров’ї: збільшується маса тіла і окружності талії, знижується толерантність клітин до глюкози і чутливість до інсуліну. Таке ж зрушення відбувається в шкірі і волоссі, але поки детально не вивчений. Коли буде достатньо даних, їх можна буде використовувати, щоб покращувати стан шкіри і волосся або, наприклад, побічно діагностувати метаболічні порушення.

Головний гормон циркадіанних ритмів — це мелатонін. Він виробляється в епіфізі, клітинах сітківки, головного мозку, кишечника, тимуса, в плаценті і, звичайно, в шкірі. Вже відомо, що мелатонін — антиоксидант, фотопротектор і циркадіанний синхронізатор; він допомагає долати ефекти порушення добових ритмів, пов’язані з недосипом, змінною роботою або перельотами. Можливо, в майбутньому його зможуть застосовувати і в косметичних цілях.

Чи шкіряє «

гормона щастя»

Ендорфіни — це гормони, які під час стресу або нервового збудження зв’язуються з опіоїдними рецепторами, притупляючи почуття болю або викликаючи ейфорію. Вони виробляються в наднирках і центральній нервовій системі — а ще в шкірі. Рецептори до ендорфінів є на поверхні різних клітин шкіри — кератиноцитів, меланоцитів і фібробластів. Активація цих рецепторів впливає на переміщення клітин, прискорює загоєння ран і підвищує синтез колагену; ендорфіни в шкірі можуть притупляти чутливість нервових волокон, підвищуючи больовий поріг. Один із способів стимуляції вироблення ендорфінів — масаж; правда, синтез в цьому випадку відбувається в ЦНС, але стимулюють його сигнали, що надходять зі шкіри.

Поки немає переконливих даних про дію косметичних засобів з ендорфіноподібним ефектом — але їх вивчають. Наприклад, розроблений пептид під назвою кальмосенсин, який навіть називають «пептидом гарного самопочуття». Клінічні дослідження показали, що при його нанесенні на шкіру притуплюється чутливість до дратівливих факторів: температурним, механічним, хімічним. Тому його можна застосовувати в косметиці для сухої або чутливої шкіри, шкіри з порушеними бар’єрними властивостями, а також у засобах після засмаги. Ендорфіноподібна активність є і у екстрактів деяких рослин — наприклад, компоненти рослини вітекс священний здатні не тільки зв’язуватися з опіоїдними рецепторами, але і стимулювати вироблення ендорфінів в шкірі.

Як змінюється шкіряна шкірка

ендокринних хвороб

Один з найважливіших гормонів — це соматотропін (гормон зросту), який відповідає за подовження кісток у дітей і підлітків, тобто зростання тіла в довжину. У шкірі і печінці синтезується білок, який допомагає реалізувати ці ефекти — він називається інсуліноподібним фактором зростання-1 (ІФР-1). Крім росту кісток, у цих речовин є інші важливі функції. Вони відіграють важливу роль у процесах репарації шкіри, підвищують стійкість клітин і уповільнюють їх природну загибель. IFR-1 бере участь у регуляції синтезу жирів і стимулює розвиток клітин шкіри — фібробластів. З віком рівень IFR-1 знижується — і це робить внесок у старіння шкіри, коли знижується її товщина і вироблення захисних ліпідів. Також IFR-1 допомагає здійснювати свої ефекти в шкірі естрогенам.

Надлишок і брак гормону росту — результат проблем з гіпофізом. Крім очевидних наслідків у вигляді надлишкового зростання або, навпаки, відставання в ньому, ці порушення відбиваються і на стані шкіри. При надлишку гормону зросту вона стає товстою, пухкою, з глибокими борознами, особливо вираженими на лобі, втовщуються подушечки пальців рук і ніг, нігті стають ламкими. Для дефіциту гормону зростання характерна бліда, тонка, суха шкіра зі зниженою виробленням кожного сала. Можлива поява дрібних зморшок і випадання лобкового і підмишкового волосся — в такому випадку лікування гормоном росту робить шкіру більш щільною і товстою.

Щитоподібна залоза синтезує два гормони — тироксин (T4) і трийодтиронін (Т3), молекули яких відрізняються один від одного на один атом йоду. Тіроксин — малоактивна речовина, і він перетворюється на трийодтиронін безпосередньо в клітинах, де здійснюється його дія. У шкірі це фібробласти. Щоправда, рецептори до цих гормонів є в різних клітинах шкіри і в волосяних фолікулах. Наприклад, підвищена стимуляція таких рецепторів у клітинах сальних желіз пов’язана зі збільшенням жирності шкіри і розвитком акне, а знижена — з сухістю шкіри. Зміни в шкірі можуть виникати не тільки коли порушується синтез гормонів щитовидною залозою, але і коли в самій шкірі змінюється кількість рецепторів до них.

Хвороби щитовидки відбиваються на шкірі: наприклад, при гіпотиреозі (нестачі тиреоїдних гормонів) шкіра може стати сухою, лушкуватися, зудіти. Інші характерні симптоми — крихкість нігтів, ламкість волосся, випадання зовнішньої третини брів. При гіпертиреозі шкіра може бути гарячою і вологою, дуже чутливою до дотиків, з’являються осередки гіперпігментації, волосся витончається, нігті стають м’якими, блискучими, відзначається їх прискорений ріст. На зволоженість епідермісу впливає і тиреотропний гормон — гормон гіпофіза, що управляє роботою щитовидної залози; правда, механізм цього впливу поки не ясний.

Гормони кори надниркових нищівників впливають на стан шкіри дуже сильно; зокрема, їх надлишок, гіперкортицизм, призводить до патологічного витончення шкіри, легкої освіти синців, гірсутизму та акни. З’являються множинні багрові або рожеві стрії (розтяжки) на шкірі живота, на обличчі і шиї перерозподіляється жирова клітковина, обличчя стає круглим, на шкірі виникають судинні зірочки. При недостатності надниркових даних можлива гіперпігментація шкіри і слизових — насамперед вона буває помітною над суглобами, наприклад на ліктях і на згинах пальців. Можуть з’являтися пігментовані смуги на нігтях. Однак пам’ятайте: діагноз повинен встановлювати лікар на підставі цілого комплексу даних, а не за одиничними симптомами — так що не варто впадати в паніку через одну тільки крихкість нігтів.

Фотографії: sunyawitphoto — stock.adobe.com, Anton — stock.adobe.com, lijphoto — stock.adobe.com